Проміжки між артилерійськими залпами ставали все довшими і тривалими.
Боєприпаси виснажувалися, гарматні стовбури перегрівалися і солдати задихалися від втоми.
І все ж Кайдзю продовжували рухатися вперед.
Вони вистрибували з морської гладі, кружляли під водою і пікірували з неба.
Вони виглядали нескінченними, згорнувшись і склавши руки.
Кайдзю п'ятої категорії прорався крізь вогненну завісу; його тіло було облякано до чорноти, і він втратив одну кінцівку, але продовжував мчати вперед.
Слідом за ним з'явився другий, третій, четвертий...
Коли вони йшли трупами своїх родичів, то проривалися через цю палаючу ділянку моря і досягли берегів.
Десять Важких Мехів рухаються.
Їхні масивні сталеві каркаси врізались у хвилі, коли вони бачили ці покручені шрамами велетенських звірів обличчям до обличчя.
Під дією потужної сили перероджувачів, яка висіла зі свистом, повітря розсікало і розсипало смертоносні дуги світла.
Голова першого Кайдзю відлетіла в сторону, і синя кров хлинула фонтаном.
Але ще більше Кайдзю вже накинулися на них.
На одного Важкого Меха одночасно ринулися три Кайдзю.
Він використав свою Наплинну Пушку, щоб рознести одного на шматки, розірвав другу рукою і одночасно підняв ногу, аби пнути третього геть!
Однак Кайдзю було занадто багато.
Вони йшли один за одним, нагромаджуючи свої тіла, щоб прокласти шлях смерті.
Один падав, і ще десяток накинувся зверху.
Вони вгризалися у суглоби міхів, притискували їх торси і використовували свої масивні тіла для повалиття цих сталевих гігантів на землю.
— Бум... !
Напружна Пушка одного Важкого Меха пробила бреше, але в наступну секунду нові Кайдзю вже заповнили порожнечу.
Важкий меч іншого хутра перерубав хребет монстра п'ятої категорії, але перш ніж лезо вдалося витягти, інший Кайдзю вже вчепився у клинок зубами, несамовито його терзая.
Всередині кабіни Переродини важко дихали.
Пот застирав їм очі, м'язи тремтіли, а їх Дух був практично вичерпаний.
Але вони не відступали.
Завзято вони займали свої позиції, винищуючи всіх, хто прослизав через колоди.
Ці подвійні пілотування сталевими гігантами були останньою лінією оборони людства.
Як тільки Кайдзю прорвуться тут, те, що чекало сотні мільйонів цивільних і армії в тилу, перетворилося б на абсолютну різнь.
Один Кайдзю обійшов лінію оборони під водою, попрямувавши до танків на березі.
Перед тим як він підійшов, хутро врізався у нього з боків і притиснув його до берега.
Пілот хутра зревел, використовуючи всі свої сили, щоб придушити його, поки інша рука притиснула Плазму до голови Кайдзю.
— Бум!
Синя кров забризкала весь хутро.
Битва продовжувалася.
Усі пілоти міхів віддавали всі свої сили, щоб контролювати всіх тих, хто просовувався через лінію на узбережжі.
Раптом всі перероджені одночасно підняли голови, втупившись у сторону далекого Тихого океану.
Аура, яка змушує їхні серця тремтіти, долала глибоко в океані.
Це була не аура Інь У і не Аура Кайдзю.
Це була аура, яка випустила форму життя вище виміру.
Інтенсивність її життя набагато перевищувала їх, вони навіть близько не були в одному вимірі.
Голос Стелка пролунав по каналу зв'язку.
Цей голос був хрипким, низьким і пронизованим розпачем.
— Глибоко в Тихому океані... З'явилися коливання життєвої енергії Монстра Девятиго Рівня.
Усередині кабін запанувала мертва тиша.
Дев'ята категорія.
Це не Кайдзю; це було божество.
Це повинно було бути відчайдушною новиною, але один Переродженець посміхнувся, відриваючи голову Кайдзю перед собою.
Хриплий голос пролунав в кабіні:
- Командире, зараз іде війна.
— Розмови про такі дурні речі деморалізують війська.
Стерк замовк.
Він знав, що ці люди зрозуміли його значення.
Він хотів, щоб вони відступили, забрали іскри людства й пішли.
Вони могли це зробити.
Вони не належали цьому світу; вони не були зобов’язані вмирати за нього.
Але з цього зв’язку пролунав лише сміх.
— Отступиться?
Інший перевтілений, переродився і відштовхнув Кайдзю.
- Я не маю цього слова в словнику.
Через датчики міхи вони бачили тих солдатів, які були готові померти.
Ці звичайні люди, які не мали ні талантів, ні навичок чи надприродних сил, стояли біля своїх танків і стискали снаряди й цілувалися в цих велетенських звірів.
Як тільки вони, Перероджені, підуть, ці звичайні люди будуть розчавлені і розшарпані цими монстрами!
Будучи такими ж людьми, він не міг просто ігнорувати їх.
— Ми так и так трупы.
Ще один переродженець наніс удар, вдрукувавши голову Кайдзю у море.
У той же час його веселий сміх рознісся в кабіні:
- З тим же успіхом можна померти героїчно.
Відтоді як їх змусили стати гравцями з звичайних людей, для них смерть була лише питанням сьогоднішнього або завтрашнього дня.
Канал зв'язку на мить затих.
Потім Стерк розсміявся.
Сміх був хриплим, але він відчув невимовне полегшення.
- У такому випадку.
— Його голос почувся у кабіні кожної міхи.
- Ми будемо битися з вами до останнього подиху.
Попереду ще більше Кайдзю.
Поява Монстра Дев'ятого Вулиця, здавалося, відкрила клапан.
Червотока розширювалася, Кайдзю прискорилися, і весь Тихий океан бурлив.
Мисливець, що йде в атаку на передовий, очевидно стримувався цим істотам Дев'ятої категорії.
Інопланетна цивілізація, здатна створювати Червоточини і відправляти Кайдзю в цей світ, фундаментально знаходилась на іншому рівні масштабу, ніж Голова Зірка.
Як тільки противник взявся за справу серйозно, людство просто не могло чинити опір.
Но! Ну і що з того?
Навіть якщо вони перетворяться на порох, навіть коли б зникли з цього світу, принаймні спробували принаймні воювати!
— Убить... !
Десять Важких Мехов зречили одночасно, врізавшись у рій Кайдзю.
Стала зіштовхується з плоттю, світло вогню перепліталося із синю кров’ю.
Один Кайдзю падав, і інший займав його місце.
Меха притискали до землі, потім вони піднімалися назад.
Якщо ламався клинок, вони використовували кулаки.
Якщо вони розлетілися кулаками, то використали Наплеткові Пушки.
Якщо Пушля заклинила наплемінні гармати, вони йшли по таран головою.
Використовуючи будь-які можливі засоби, щоб розірвати кожного монстра перед собою.
Але Кайдзю було занадто багато.
Монстр п'ятої категорії, що прорвав оборонну лінію, обійшов Важкі Мехови, відкинув убік хутро і кинувся до танкових дивізій на березі.
Це було як тигр, що ввірвався до отари овець. Незважаючи на артилерійський вогонь з рівом стрімко мчав уперед!
Усі пілоти міхи спостерігали за цією сценою, але було вже занадто пізно.
Вони були зв’язані боєм і не могли надати жодної підтримки.
А прорив Кайдзю означав, що людство ось-ось зіткнеться з кривавою різаниною.
Саме тоді, коли всі вже впали в розпач, земля почала здригатися.
Джерелом вібрації були не Кайдзю, а місто позаду них.
Незліченні солдати повернули голови і тоді побачили сцену, яку не забудуть до кінця свого життя.
Велетенська комаха хлинула з міста.
Вони обходили танки, бронетехніку і міхи, що наполегливо боролися без коливань нападали на Кайдзю.
Затискаючи, кусаючи, душа.
Одного Кайдзю повалили десятки гігантських комах, змушуючи його кататись і кричати.
Іншого відщипнули хвіст, змусивши його з вим відступити.
Екзоскелети цих комах були твердіші за сталь, а їхні клешні - гостріші від лезів.
У них не було ні страху, ані відступу — лише примітивний інстинкт вбивства.
На березі куча вага в бою почала схилятися.
Всередині кабіни Перероджені були приголомшені.
Потім вони розсміялися.
Інший Мисливець нарешті зробив свій хід.
...
З іншого боку, глибоко в Тихому океані.
Серебристо-біла фігура завмерла; відчувши зміни на узбережжі, вона розплилася в оскалі своєї лютою, закривавленої пащі.
- Нарешті зволів вийти, а?
Молодий голос рознісся над цим пустельним, смертоносним морем.
Інь Увела погляд, її дракони крила змахнулися, коли її очі зустрілися із гігантським, білим, схожим на ангелам попереду...
...
Летюча Миша. Скучно
Летюча Миша. Стурхує пил
Летюча Миша: сьогодні ніхто не їсть! ✔ (Іншоу) 8.
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira