Бурого списа, що зміцняється на кінцевій швидкості, неслося по повітряу і зафіксували траєкторію вертольота. Його кінетичний розгін був настільки великий, що було майже неможливо уникнути фізичного контакту у повітрі!
Зіниці Айві швидко звузилися до вушка з голкою. Часу на роздуми не залишалось - вона вкинула руку, і її тонкі, делікатні пальці зробили ледь помітною, легкий пасс у порожнечу прямо перед собою.
У ту ж секунду від кінчиків її нігтів у простір ветро розійшлася невидима ока просторова пульсація. І в той самий момент, коли ця ефемерна брижі зіштовхнулася з літаючим плазмовим снарядом -
Швидкість блискавичного списа раптово, протиприродно впала!
І це не було легким гальмуванням - снаряд буквально зв'язав у повітрі, наче в густому кісі, рухаючись тепер з черепашкою швидкістю, яка буває тільки при перегляді фільмів у режимі глибокого slow-mo.
Чжан Мен одразу поспіврієнтувався в ситуації і витиснув цей критичний зазор часу на максимум. Він з силою рвався важіль управління на себе! Важкий бойовий вертоліт завалився на правий борт, різко змінюючи вектор руху. Використані просторами громовиці ріжки, а потім — в нічну висяту й нешкідливо самовираження на небі.
— Ф-у-х...
У десантному секторі синхронно пролунав важкий, переривний видах. Лі Вей безсильно відкинувся на спинку крісла пілота, його лоб був густо усипані краплями холодного поту. Ван Кунь можна було хапати ротом повітря, яке відчувало, як його серце хитається в грудях зі швидкістю відбійного молотка, готове ось-ось пробити ребра.
Айві плавно опустила руку. Її обличчя стало мертвим - проведення подібної точкової маніпуляції з метрикою простору в один момент спалило величезний об'єм її особистої Ментальної Енергії. Дівчина повільно повернула голову, вдивляючись через ілюмінатор у дедалі меншу силует хмарочоса « Energy Gene ».
Зруйновані панорамні вікна, бурхливий вогонь та жіноча фігура на краю руїн. Поблизу тіла незнайомки почали пульсувати фіолетові розряди високої напруги. І її очі, налиті первісною люттю, не відриваючи очей з траєкторії вертушки.
Айві зробила глибокий вдих і змусила себе відвернутися:
— Уём.
Її рівний голос луною відтворився від металевих перебірок кабіни. З огляду на поточний конфігурацію сил, як би гірко їй не було це визнавати, вона мусила тимчасово списати Ракса з рахунків. Бойовий потенціал цієї баби виявився занадто аномальним. До того ж Айві добре розуміла, що побачене — це далеко не кінець. Всередині замкнутого офісу ця жінка очевидно штучно стримувала свої руйнівні ліміти.
І справді, коли вертоліт атакує вас у передсвітному небі Чикаго, вогонь на верхніх поверхах корпорації раптово повністю згас. У той же час у всій величезній будівлі було відрубано електроенергію, і це опустило комплекс в темряву.
У цій темряві жінка з розтріпаним волоссям продовжувала стояти на краю зруйнованого фасаду, дивлячись в порожнечу. Її обличчя було похмуріше за хмари. Але вже через кілька секунд її губи знову поповзли вгору у зловісній, шаленому посміховисько.
- Раз вже ви, хробаки, змусили мене активувати бойову форму на всі 100%... Отже, у мене більше немає жодних причин штучно душити свої ліміти в цьому підземеллі — тихо, змарнувавши крижану яду, прошепотіла вона.
БАНГ!
Навколо її передпліччий з сухим тріском розпустилися нові джгути плазми. І порівняно з попередніми атаками, сучасні блискавки несли в собі абсолютно інший рівень чистої та хтонічної деструкції.
...
Небо над містом почало майже висіти.
Всередині покинутого індустріального ангара на околиці міста рідкісні промені тьмяно - ранкового світла, важко пробитися крізь розбиті вікна багаторічної багнюки. Усюди було видно іржаві останки заводських верстатів і металевих конструкцій, а на бетонній підлозі лежав густий шар пилу.
Айві стомилася спиною до бетонної колони. Колір її обличчя трохи покращився порівняно з нічною кризою, але загальна блідість нікуди не пішла. Вона прикрила очі, вирівнюючи подих, але в її менітальне поле раз за разом просувалися кадри недавнього нічного кошмару.
Ця жінка. Цей шалений шторм. І це фіолетовий спис, який ледь не став для них фінальним точкою. Якби Чжен Мен і його люди не скоординали цей літак вчасно...
Дівчина плавно розплющила очі і обернула поглядом, що сидить навпроти Трійцю.
Чжен Мен — двометровий ріжок з масивною татуїркою скорпіона на руці. Він мовчки сидів на старому дерев’яному ящику, методично і ретельно протираючи деталі своєї стріли. Лі Вей, відреставрувавши окуляри, низько схилився над екраном портативного тактичного комп'ютера, по якому суцільним потоком бігли зелені рядки системних логіків. Ван Кунь, чоловік середніх років, мовчки припав до стіни і глибоко затягувався сигаретою та виготовляючи в стелю струмені сиького диму.
- Як ви змогли визначити наші точні координати? - Порушила тишу Айві, і її чистий голос гулько рознісся через порожній цехару.
Якби не цей фактор, їхня фракція сьогодні припинила б своє існування. Але ж перед початком нальоту вона особисто протягом двох днів сканувала периметр навколо офісу корпорації і пішла на штурм тільки після того, як переконалася в цілковитій відсутності аномалій. Вона була свята, впевнена, що повністю контролює логіку «захватників».
Чжен Мен перервав своє заняття і важко подивився на неї:
« Відразу після того, як наша перша вилазка закінчилася кривавим провалом », — кинув убік аналітика. — Лі Вей використовував свої хакерські інструменти і під корінь зламав єдину муніципальну систему відеоспостереження Чикаго.
Лі Вей, не піднімаючи голови від монітора, підхопив думку:
Ми організували реверс-моніторинг. Кожне перетинання вулиць, дорожні розв'язки, входи у великі бізнес-центри - все місто зараз знаходиться під моїм цифровим ковпаком. І, звичайно ж, у цю мережу автоматично потрапили ваші переміщення і логіки вашої активності.
Зрачки Айві ледве прокололи. Ось воно. Виявляється, що вони діяли під прицілом чужих очей навіть не підозрюючи про присутність спостерігачів.
— А вночі вам відверто підфартіло, — подав голос Ван Кунь і виготовляв попіл на бетон. — Основний кісточок "захоплювач" вчора в повному складі залишив межі Чикаго. У головному офісі залишилася чергувати тільки ця, що поїхала з батогом.
- Покинув місто? — Напився один з тих, хто залишився на ім'я Айві. — Куди вони пішли?
Чжен Мен і Лі Вей переглянулися, і їхні обличчя синхронно набули надзвичайно суворий вираз.
— Судячи з вектору руху, який нам вдалося засікти через супутники, їх глобальною метою є ті гігантські монстри.
— Монстри?
— Да. З високою долею ймовірності вони пішли на збір біологічного матеріалу та крові цих тварів. Або... щоб взяти цих істот під свій прямий контроль.
Контроль.
Це коротке слово мертвим вантажем лягає на плечі всіх присутніх в ангарі. Якщо у рядах інвайдерів знайдеться фахівець, здатний підкорити собі волю мутирів супер-хибників ...
Обличчя Айві стало ще сірішим. Як Балансіровщик, тільки вона в усіх подробицях усвідомлювала до яких високих вершин вона особисто викрутила складність цього світу. І якщо ці титанічні монстри стануть маріонетами в руках "захоплювачів"... Планка виживання в цьому данні підніметься до категорії « абсолютно неможливо».
Дівчина змусила себе зробити глибокий вдих, придушуючи зародження всередині липкий страх:
- А як щодо Мисливця? Є хоч якісь зачіпки?
Вона озвучила головне, фундаментальне питання. Мисливець. Той самий таємничий ліквідатор, який до цих пір не дав жодних ознак життя, залишався їхнім єдиним примарним шансом перевернути цю програшну дошку. Після того великого бардака, що вони сумно влаштували у центрі Чикаго, Мисливець просто повинен був зафіксувати системну аномалій. Але чому він досі бездіяльний?
Чжен Мен на мить замер, після чого на його губах з'явилася гірка, повна розчарування посміховище:
- Повний нуль.
Два коротких слова, наче захитають крижану воду, загасили останні вистрибки надії в грудях найманців.
В ангарі повисла мертва, задуша тиша. Мовчали люди Айві. Чженян Мен зі своїми солдатами. У порожньому цехті було чути лише рідкісне чирикання деяких птахів за розбитим вікном да далекий, приглушений гул прокидається мегаполіса.
- Можливо... — Через довгу паузу, з видимою працею видав із себе один з айві, — може, цей Мисливець сам банально злякався їх реального потенціалу? І тепер просто забився в якусь глибоку щілину, чекаючи фінал місії?
У голосі він не міг повірити, бо намагався обманути себе, в яку сам і не вірив. Але йому ніхто не відповів, бо жоден з присутніх не знав справжнього становища справ.
З моменту відкриття підземного метро пройшло шість повних днів. Шість днів! "Захоплювачі" систематично і безжалісно зачищали Перероджених по всій карті, в той час як ліквідатор, який за логікою речей повинен був виступити їх головним союзником, просто випарувався. Яка справжня причина? Чи він справді цінував розклад сил, зрозумів, що не потягне лобове зіткнення з бандою інвайдерів і вирішив піти в глухий захист до автоматичного закриття данжа?
Так, за пасивне виживання до кінця таймера система не наклала прямих штрафів, а інвайдери навряд чи стали б витрачати цінний час на пошуки однієї схованої миші... Ось тільки нинішній розклад повністю відрізнявся від стандартного. Глобальна мета цих "захоплювачів" полягала в повній ліквідації всіх учасників. Кожна юність у цьому світі спочатку була в їхньому списку розстріляним.
І коли настане фінальний день, і всі Перероджені будуть пущені під ніж, невже ці створіння залишать без уваги останнього мисливця? Ніколи. Вони перевернуть цей світ догори дном, знайдуть його і так само холоднокровно стратять.
При думці про це серця найманців остаточно вкинули до безодні.
— Ми гратимемо в довгу, ліниво процідив Лі Вей і його голос звучав до жорстокості тверезо. Мисливець вирішив зайняти позицію страуса, і нам теж не залишається нічого іншого, як піти на найбільше дно. Ми живемо в останні дні — єдине наше найважливіше завдання.
Він залишався прагматичним аналітиком серед них. Без підтримки Мисливця у них не було жодного шансу зламати цей сценарій. Проти ворога, чия чиста риса перевершувала їх від самих себе, глухою маскувальницею була найбільш розсудливим вибором. Хай це було боягузливо. Нехай це зачепило їхню гордість ветеранів системи. Але це дало їм можливість зберегти своє життя.
Айві мовчала, навіть не намагаючись заперечити його висновки. Тому що здоровий глузд розумів, що Лі Вей черпав до біса правий. Яким би високим Балансировщиком і лідером загону вона не була, перед обличчям абсолютної, нищівної потужності будь-які тактичні схеми перетворилися на порожній непотріб.
Вона обвела поглядом своїх людей. Ті сиділи, низько опустивши голови не проронивши жодного слова. Потім вона знову подивилася на Чжен Мена і його напарників. Обличчя капітана було важким, Лі Вей зберігав маску байдужості і тільки в глибині очей Ван Куня... На долю секунди промайнула глибока, тривала скорбота по загиблим братам.
Серце Айві було нестерпним. Їй шалено хотілося сказати їм щось підбадьорюче, повернути віру в результат, але врешті-решт вона так і не розомкнула губ.
А за вікнами ангара тим часом швидко спалахував світанок. Перші промені ранкового сонця проникли крізь дах і відкидали химерні, ламлені тіні на запилену бетонну підлогу. У покинутому цеху в абсолютній тиші сиділи сімеро зламаних людей, і кожен з них був повністю занурений у свої безрадісні думки.
І ніхто з них в цей момент навіть близько не здогадувався, що той самий Мисливець, чиє походження вони так відчайдушно і безнадійно чекали, прямо зараз занурений у глибокий анабіоз на самому дні безмежного океану.
Ніхто з них не знав, що його біологічна еволюція все ще вимагала часу. Один день, що залишився.
Чотири мутації, дві повні еволюційні фази...
...
Су Лі: « Глибоке синє море — це моя законна територія, чи не так? »
Чорний Танець: « А ну пустуй мої вуха, паршивець!» — Су Лі: — І не подумаю. Фіг тобі!"
Су Лі: « Дивіться на мою справжню форму! Врубаю режим гігантського восьминога!»
Су Лі: « Ви все так косо дивилися на море... Хотіли з'їсти моїх родичів-кальмарів? Гаразд, сьогодні я особисто влаштую вам бенкет і наїдтеся досита на все життя!"
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira