Незабаром шум великої перемоги став більш впорядкованим і суворим. Усередині бази « Апокаліпсис » Вільям методично давав один наказ за іншим.
Зачищення поля бою, надання медичної допомоги пораненим, збирання військових трофеїв — бійці Тяньци, які тільки - но повернулися з пекарню битви, були усунені наслідками такої ж зразкової дисципліни, як і воювання.
Військовополонених тимчасово сгнали під усилену охорону в один сектор. Старший огляд і розподіл довірили Ріку. І хоча у хлопця був всього лише D-ранг таланту, на базі Тяньці він вже встиг стати досить відомою особою, через що багато хто позирали на нього з несхвальною заздрістю.
Дехто навіть намагався розповісти у Ріка секрет його успіху, сподіваючись перейняти цінний досвід, на що той лише розуміє посміхався і давав одне й те ж підбадьорення:
- Вивчайте китайську мову як слід, хлопці. У майбутньому це стане вашим головним квиток на підвищення і багатство.
Однак натовп просто не звертав уваги на те, що Рік лише заводить їх за ніс.
Після закінчення війни найважливішим пунктом порядку денного став рахунок зароблених очки та ресурсів. У цей момент, нові правила Ігри Головного Бога виявили свою справжню льодяну кров. Коли гравець загинув, — чи то звичайний Реінкарнатор або Мисливець, то всі Очки з його особистими рахунками та предметами у системному інвентарі стали доступними для мародерства. Це було щирим підбадьоренням, якщо не сказати примусу, взаємного знищення і грабежу.
Вільям особисто контролював процес вилучення Очків. Коли фінальні цифри ступили йому на стіл, навіть у цього виду гросмейстера трохи звузилися зіниці.
Один мільйон сімсот тисяч Очків.
Ця сума перевершила всі його найоптимальніші передвоєнні розрахунки. І пускай Коаліція трубила про восьмитисячну армію, реальну еліту і бойову цінність представляла майже половина з них та розподіл Очків у противника було вкрай нерівномірним. Але, як говориться в статті, з світу по нитці — багатство, яке можна було побачити на тисячі трупів і полонених, зрештою перетворилось у астрономічний стан. І це без обліку матеріальних трофеїв у вигляді техніки та зброї.
Щоб акумулювати стільки ресурсів, Рекс і верхівка його альянса, очевидно, знатно обібрали нижчі ланки своїх фракцій. Але тепер усі ці окуляри стали законною власністю Тяньци. З таким фундаментом наступний етап розвитку бази отримає неймовірно потужний імпульс.
---
На заході сонця всі воїни Тяньці, які брали участь у битві за винятком годинних постів, були скликані на центральну площу.
Перед трибуною збудували тимчасовий високий помічник. Позаду нього стояли ровні ряди, міцно ухвалені прапорами Тяньці. У них були останки 127 героїв, які віддали своє життя в цій битві. На площі запанував важкий, тріумфальний тишу. Ніхто не пропустив ні звуку.
Вільям твердо крокував на платформу. На ньому не було парадного військового мундира, а лише суворий чорний костюм з білим цвітом і приколотим до грудей. Його винно-червоні очі повільно пройшлися по втомленим, але невпертими обличчями солдатів.
— Сьогодні ми перемогли, — сказав Вільям. Його голос не був гучним, але завдяки внутрішній силі він чітко досягав кожного куточка землі і мав сильну й силу. « Ми відважилися, мудрість і самопожертви, тому наголову поламали ворога, що перевершує нас у кількості. Ми захистили свій дім і проголосили світові існування Тяньці.
Він зробив маленький паузу, і його погляд перемістився на сховані прапорами ноші.
- Але будь-яка перемога має ціну. На цьому майдані залишились 127 наших братів. Вони більше не побачать наступаючу славу Тяньці і ніколи не піднімуть разом з нами келих в оповідки тріумфу.
На площі стояла мертва тиша, порушуючи лише свист нічного вітру, який тріпнув прапор.
— Тяньці не забуде жодного воїна, який пролив за неї кров! — Голос Вільяма раптово зміцнився, наповнившись громоподібністю сили. — Їхні імена будуть назавжди записані на найбільш почесному місці в Залі Героїв, а у селі проголошується триденний траур! Через три дні ми проводимо наших героїв в останній шлях з вищими воїнськими почестями, щоб їх душі знайшли спокій на чистій землі!
— Їхні сім’ї тепер перейдуть під довічний захист і забезпечення Тяньці! Їхні діти виростатимуть за рахунок організації, а старі отримають піклування і догляд до кінця своїх днів! Всі покладені компенсаційні окуляри будуть виплачені в подвійному розмірі! У тих сім’ях, де є лише діти, нирки будуть заморожені на спеціальному рахунку і передані їм особисто в руки після повноліття!
- Що ж стосується вас, хто вижив... — Вільям знову обвів поглядом стрій. — Ви довели свою вірність і доблесть у вогні та крові. Усі обіцяні нагороди — Очки за ліквідацію ворогів, додаткові бойові заслуги, звання командира для тих, хто набрав 100 вбивств і базовий субсидії для кожного учасника битви — будуть розраховані негайно! Без затримок і прихованих відрахувань!
— Сьогоднішній бій є лише початком! — Уильям вскинув руку вгору. « Дорога попереду може бути ще більш тернистою, а війна в майбутньому стає дедалі жорстокішою! » Скажіть мені... Ви боїтеся?
— Ми не боїмося! — Відчутний рев, подібний до спустошливого цунамі, відразу потряс околиці.
Кожен боєць як один вип'яв груди, їхні очі горіли лютим вогнем. Утома й смуток розступилися, покинувши глибоку і непохитну віру. Вони на власні очі бачили, як Тяньці шанують тих, хто пасеться до отари і що вони мають обіцянки перед живими. Перед ними була сильна справедлива громада, яка має майбутнє. У цю саму мить почуття примх і гордості пустило глибокі корені в серце кожного.
Вільям задоволений кивнув:
- Дуже добре. Після розквіту всі з'являться до своїх командирів у відділ лігистики для верифікації бойових заслуг і отримання Очків. Після цього — відпочивати. Ви потрібні мені сильні, адже саме вам будувати майбутнє Тяньці!
Натовп почав добре розводитися. Багато хто обертався, а останній вклонявся ношам з пащі.
Лія і Соколінне око стояли на самому краю площі мовчки спостерігаючи за тим, що відбувається. Її очі злегка зволожили, і вона почала кліпати й плакати. У глибині сіро-блакитних зіниць Соколиного ока також відобразилася буря емоцій.
Вони з підозрою згадали своїх батьків, які увійшли в перший підземелля. Пригадували останній наказ матері і широку, безмовну спину батька. Але з того рейди батьки так і не повернулися. Діти чекали на них цілий місяць, пройшовши всі колои пекла — від ніжної надії до глухого відчаю.
З моменту приходу Ігри Головного Бога вони скинулися з місця на місце, побачивши на своєму шляху надто багато зрадників, байдужості та неприкритих експлуатації. Такі фракції, як Тяньці, де так глибоко проводжають померлих, приносять стільки радості живим і дають яскраві гарантії на майбутнє.
Це місце не здавалося їм холодною, бездушною організацією. Воно було схоже на ... Це теплий будинок. Будинок, який готовий проливати кров за своїх близьких і ніколи не дозволить цій крові бути пролитою даремно.
- Здається... Ми прийшли за адресою, і Лія прошепотіла зі зривом. Після смерті батьків вона думала, що в цьому світі для неї більше немає місця. Але Тяньці вказали їм правильний напрямок.
Соколиний Озел замовк, але обережно й ніжно похлопав сестру по плечу.
---
Три дні пізніше, урочиста церемонія поховання героїв завершилась. Вся база Тяньці майже пам'ять зниклих душ.
Після закінчення трауру життя на об’єкті повернулося в звичайне робоче русло, але атмосфера єдності та згуртованості серед людей стала дедалі гострішою.
Вільям добре розумів, що за зовнішньою спокійністю ховаються могутні підводні течії, які не вщухають на секунду. Люди з Арленса Часових Нього вже були на підході.
З самого кінця битви, можливо ще задовго до того, як вона почалася — Болівіян Часові важив за Тяньцією і проймався справжньою силою. І пустий Вільям не мав настільки феноменальним, що межує з божевіллям як їх Лідер, він все одно шкірою відчував що за розвитком бази хтось прихований стежкою.
Якщо не трапиться нічого непередбаченого, цим спостерігачем був ніхто інший, як Мисливець з талантом SSS-класу із objectАльєнса Чазових Бурунді. Схоже, що поки ця людина особисто не зустрінеться з Лідером Тяньці, вона просто не посміє зробити опрометний крок і наблизитися до бази без запрошення...
https://literna.net/uk/books/156-teritoriya-ihri-vid-kazhana-vampira-do-loli-tira