Того дня він вирішив не спати.
Поки всі спали, Фердінанд дістав осколок тарілки. Хоча вони були гірше меча, гострих осколків повинно було схопити, щоб просто зупинити його пульс.
Просто закрий очі і витягни їх. Саме в цей момент тремтяча рука Фердінанда доторкнулася його зап’ястка.
Раптом залізні двері відчинилися в густо замкнених місцях. Фердінанд здивувався і швидко сховав осколки тарілки, але він нічого не почув зовні.
Ані охоронців, ані в’язнів не було видно. Абсолютно нічого, крім самої двері, тут не було, і було очевидно, що хтось відкрив її навмисно.
« Батьку?»
Він одразу почав думати, що його батько не міг забути свого єдиного сина і дав йому останню нагоду на життя.
Він обережно вибрався з в’язниці, і нікого не було поряд. Його підозри підтвердилися, коли він не помітив нічого, навіть поки біг один по темному коридору.
« Я живий!»
Хто ж знав, що після довгої боротьби зрештою зможе?
Фердінанд був у захопленні.
Як тільки він отримає свободу, повернутися до колишнього життя буде легше. Перш за все, йому потрібно буде зробити - це дістати стільки грошей, щоб вистачило створити собі нову особистість.
Тоді він прокляне герцога Лінеріо, який зробив його таким. Йому доведеться відрубати герцогу голову і відразу засунути її в сучку діру.
Щоб підготуватися до цього, потрібно багато працювати. Тепер йому потрібно скласти список, по одному назвавши там тих, хто слідував за ним раніше.
- Фердінанд.
Несподівано роздалися охолоджені ехо. Ні з того ні в темряві пролунав голос, і його схопили за руку.
- Хто, хто це?
- Ти прекрасно знаєш, хто я.
Фердінанда охопив страх. Зневірившись, він стрихнув руку, але рука навіть вчепилася.
- Тобі сподобалося твоє коротке звільнення?
- Що... і? Отже, це...
- Це я організував. Хто тобі взагалі спробує допомогти? Ти втратив все і вже перетворився на дрібного волоцюгу.
- Ну бути такого не може! Батьку! Де він, чому ти тут?
Не можу повірити в правду прямо під носом, він побіг. Він відкидав Рувима і всю реальність.
Він побачив Фердінанда, який боровся так, ніби мав припадок і обнажив меч.
- А-а!
Акуратна лінія крові потекла в мечі, що смерділо прямо у долоню.
- Ти торкався моєї дружини цими руками.
- Ах! Моя рука... Моя рука!
Потім міцний кулак вдарив Фердінанда в обличчя. Кров потекла з його неприкритого носа.
- Ти намагався дивитися на мою дорогоцінну дружину цими брудними очима.
Коли він впав на підлогу від болю, Рувим вдарив йому п’яткою прямо в ор. Фердінанд відразу відчув біль.
- Ти навіть без жодних вагань робив всякі божевілля, проклинаючи мою дружину цими огидними бажаннями.
Фердінанд тремтів, наче риба біля купки води. Коли Рувим побачив, що Фердінанд мало не втратив розум від усіх цих страждань.
Потім він, кілька разів від'їхавши, ніби наступив на щось дуже брудне і продовжив говорити:
- Зупиніть кров і приведіть його сюди. Він повинен вести жахливе життя настільки, що став би просити себе вбити, але ви не можете так просто дозволити йому померти.
- Добре.
Люди позаду Фердінанда негайно підняли його. Його вирвало кров'ю, і він закричав по всі горло, але ніхто навіть не слухав його.
Фердінанд не бачив жодної живої душі з того часу.
*
Моллі провела в маркази трохи довше часу, щоб відновитися.
Вона хотіла негайно поїхати, але найбільше потребувала стабільності. Тоді Рувим змушений був відкласти від'їзд від маркизи ще на деякий час, прислухавшись до слів доктора Моллі, яка постійно заявляла, що перш за все спокій, на другому місці - спочинок і на третьому – звичайно.
Однак мова йшла не лише про те, щоб залишитися.
Рувим зв'язався з герцогством і в результаті змусив більшість своїх лицарів залишитися біля маркиза.
На вечірці було заборонено носити зброю і приводити особистих лицарів з міркувань спільної безпеки, але в особняки справи давалося трохи інакше. Рицарі, яких він привів, тільки погіршили ситуацію в домі марказа, але сам він більше не мав права цьому перешкоджати.
Ось і все, що можна було сказати, не соромлячись. У марказа не було іншого вибору, крім як закривати очі на більшу частину дій герцога, він більше не міг штовхнути перед Рувимом голову.
Рувима став справжнім захисником, і Моллі поступово відновилась. Її стан був стабільним, але вона часто впадала у довгий сон.
Кілька разів вона засинала відразу після їжі. Як і вічна соня, вона постійно закутувалась у ковдру.
Оскільки Рувим міг перешкодити відпочинку Моллі, він не спав з нею. Тим не менш, він отримав для себе власну кімнату поруч і спав там окремо.
Вперше в кімнаті марказа почалося невиправлене життя. Рувим якийсь час дивився, як Моллі спить, і вона нічого йому на цей рахунок не говорила.
Це було дивно, але ніхто не говорив про це першим.
Тим більше, що вони обидва відмінно знали один одного. Якби хтось сказав, цей світ відразу б зруйнувався. Дні летіли, наче блукаючи по тонкому льоду, і ніхто з них поняття не мав, коли все розпадається.
Зрештою, з того часу як лікар сказав, що її стан поступово стабілізується, пройшов тиждень.
Потім Рувим вирішив діяти швидко, коли стало відомо, що їй все ще треба бути обережною. Принаймні, вона могла рухатися.
Відразу ж почалися приготування до втечі в герцогство. Усі були зайняті упаковкою речей, але цього не робила лише Моллі.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache