- Мілорд, у мене для вас доповідь.
Рицар, наблизившись до марки, вклонився йому.
- Ніде не знайти юної леді Клеменс.
- Що? Хіба вона не поїхала за лікуванням?
- Ні, її почали лікувати, але вона сказала, що тримати її в бинтах - пуста трата часу, адже вона зайнята. Тому вона пішла назад сама.
Маркіз кинув на графа спустошений погляд.
- Граф! Якщо ви все знаєте, але продовжуєте приховувати юну леді, це абсолютно марно. Сдавайтесь, поки вас не змусили!
- О ні! Я поняття не маю, що з Арьян. Згідно первинного плану, вона повинна зараз бути зі мною...
Маркіз Вернер, який більше не вірить графу, що розмовляє нісенітницею, негайно повернув голову.
- Розшукай юну леді Клеменс! Хоч би де вони були, вам обов’язково потрібно знайти їх!
- Так!
Але Вірян не вдалося знайти до заходу.
Чи вона сховалася під землю, чи залізла в вежу - ніде не було її слідів.
Граф і Фердінанд, які були під вартою, ще більше напружилися, оскільки вважали, що вона не допоможе.
Зрештою граф і Фердінанда спочатку привезли в імперське місто.
Імператор був дуже розлютився.
Імперія все ще була наче молодий саженець зі слабким корінням. Імператор хотів приділяти більше уваги внутрішнім справам, ніж зовнішньому, оскільки все це було наче руїна, яка довго не простотиме і потім зникне, якщо земля виявиться занадто щільною або твердою.
Тим часом Фердінанд і Філіус вивели імператора з себе.
Його гнів обрушився на двох.
Зрештою Клеменса позбавили графського титулу. Його майно конфіскували, а вся приватна власність у його резиденції перейшла до імператора.
Він також наказав, щоб граф просидів у підземеллі до кінця життя.
Граф заплакав від роботи у підземній в’язниці, якої навіть уникали раби, але імператор не вирішив скасувати свій вирок.
Хвилинна помилка призвела до того, що він впав з неба на землю.
І ніхто не заперечував.
Це була просто карма Філіуса Клеменса.
Ар’ян Клеменс, ще не знайдено, було оголошено в розшук.
Розискні листівки на неї розклеїли по всій імперії, сука за винагороду за її голову.
Графство Клеменс, здавалося, сяяло весь час свого існування.
Покарання Фердінанда Вернера було таким же суворим.
Говорили, що марки Вернер був покараний за Фердінанда, але це був лише штраф, враховуючи те що його сім'я завжди підтримувала імперію, з самого початку, до того ж, маркіз поняття не мав про зраду свого сина.
І те, що не можна було негайно замінити вартовим на кордоні також внесли свою частку.
Врешті-решт, маркеру вдалося зберегти титул, відмовившись від власного сина.
Проте, оскільки всі гроші маркиза закінчилися через великий штраф і також через дії його блудного сина, деякий час він не зміг уникнути фінансових труднощів.
Потім Фердінанда призначили працювати на віддалений острів, де він не міг би спілкуватися з іншими.
Щодня він проводив, як в пеклі, у вологій тюрмі, всю підлогу якої був у плісені.
Для нього, який усе своє життя насолоджувався розкішною їжею, тюремна їжа була гірша від трави. Кровати була дуже жорсткою, і по всьому його тілу були укуси комах.
Було сказано, що відсутність навіть невеличкого туалету завдала йому постійного болю в носі від гострого запаху.
Фердінанд, який завжди насолоджувався найкращим у світі, ніколи не зазнавав такого покарання. Але найбільше біль зав’язував інший.
Люди, на яких він завжди дивився звисока, жорстоко били його.
Це була чудова нагода для тих, хто не мав нічого спільного з аристократами.
Крім того, навіть вартовий закривав очі на його побої і йому зовсім не пощастило.
Увесь гнів і напруження, які копалися у в’язниці, були висічені пряміком на одного Фердінанда.
Він не міг померти, і його життя повільно тривало. Ніхто не поводився з ним як із палацом.
Його рани були відкриті, і з них витікав гній, а тіло, що не було повноцінного харчування, стало як скелет.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache