Вона була абсолютно впевнена, що це просто простуда. Вона м'яко посміхалася, поки розмовляла - все було просто прекрасно. Замість цього вона турбувалася про нього, хоча її обличчя почервоніло від спеки.
Рувим вскочив на коня і швидко пустився до галопу. Налякані його шаленою швидкістю, люди на вулицях кричали і розбігалися в сторони.
Насправді, йому знадобилося не так вже багато часу, щоб нарешті дістатися до герцогства. Потім він повністю позбувся занепокоєння, яке виникло через те, що скакав галопом всю дорогу від імператорського палацу до герцогства.
Рувим негайно послав розгублених слуг спати, обрушивши на них свої злісні слова і заквапившись у свій маєток. Невдовзі після прибуття палац пішов за ним.
- Молли!
Він рвався вперед і відкрив двері спальні. Здивовані його раптовим появам, ті, хто вже був у нього всередині, швидко схилили голови.
На ліжку лежала бліда жінка. Через лихоманку, що її вразила вранці вона була червона, як яблуко, але зараз вона стала блідою, наче труп.
Коли він подивився на неї, то побачив, що її пухкі губи тепер потріскалися.
Рувим відповів, аж поки кров не витер його повністю не висохла.
- Чому вона знепритомніла?
Не знаючи, де зірвати спалах гніву, він негайно звернувся до лікаря.
Та в паніці опустила голову.
- Я не знаю. До сьогоднішнього ранку з нею все було в порядку, але ...
- У жінки в доброму здоров'ї раптово починається кровотеча?
- Мені дуже шкода. Ми постараємося виявити причину якомога швидше.
- Це означає, що ти досі не знаєш чому її рвало кров'ю, і чому вона знепритомніла?
Рувим почувався спустошеним, коли лікар не дала відповіді.
Все було як тоді. Коли вона раптово знепритомніла і мучилася десять днів. Навіть тоді лікар-чоловік сказав, що він не знає причини.
Їй довелося боротися з болем весь цей час, поки вони продовжували нервуватися, ніби нічого не знають. Він спостерігав, як її мініатюрне тіло перемагає біль.
- Скажи, хіба ти насправді ще не знаєш?
- Прошу вибачення... Мне так жаль.
Вона думала, що певною мірою адаптувалася до життя у герцогстві. Але, з іншого боку, через кип'ячу лють, яка немов захолонула її повністю, лікар не могла навіть нормально дихати.
До сьогоднішнього ранку герцогині була звичайна застуда. Здавалося, що вона захворіла і зовсім ослабла, але це було все. Якщо б вона хворіла, то вже полегшила би її стан.
- Бути такого не може.
Вона згадала ліки, які щойно винайшли проти болю в тілі. Якщо і було щось, що відрізняється від звичайного, то, ймовірно, тільки ліки від простуди та болю в тілі.
Однак навіть у широкому вжитку яди використовувалися. Насправді, вона не чула ні про побічні ефекти.
Герцогиня Лінеріо могла прийняти щось ще. Доктор кланялася знову і знов, намагаючись втримати тремтіння у руках.
- На даний момент питання стоїть щодо стабільності стану мадам і її пробудження. Так що я швидко розберуся з усім, як тільки з цим буде покінчено.
- Добре, добре. - Рувим холодно відповів. - Ти маєш на увазі, що я не можу чекати так довго, бо я - не з терплячих.
- Поняла.
Коли лікар вийшла з кімнати, слуги, які оглядалися довкола, незабаром один за одним вийшли.
Після того як було повністю очищено кров, вони більше нічого не могли зробити. Все, що їм залишалось - палко молитися про те, щоб їхня мадам подолала все і прийшла в себе.
Рувим швидко потягнувся до її щоки. Але коли пальці вже майже торкнулися її, він зупинився.
Він побоювався, що її може погіршити його холодна рука. Було помітно, що кінчики його пальців підробляють.
- Молли, - Прошепотів він собі під ніс, сидячи на краю ліжка. - Моллі, відкрий очі.
Незважаючи на його низький голос, її довгі вії навіть не здригнулися. Здавалося, що її тендітне тіло постійно втрачає тепло.
Якби я не поїхав на роботу, ти б так знепритомніла.
Рувим обережно провів тильним сторонком по її волоссі. Почуття жалю глибоко заполонило його розум.
- Все через роботу.
Його губи іскринули.
Чому він взагалі залишив її одну?
Він дійсно міг би закінчити роботу завтра. Хоч би яким був її стан, вона завжди казала, що залишиться сильною.
Рука обережно ковзала по губах. Засохла кров розсипалася, вимащена кінчиками пальців.
Як таке маленьке тельце могло виплюнути стільки крові?
Як же, мабуть, боляче їй було, коли ця кров лилася.
Рувим повернувся до килима. На ньому залишилося кілька нечистих слідів крові. Так само, як і у мертвих, темно-червона кров покривала килим.
Рувим почувався спустошеним. Якби він міг, то хотів би захворіти замість неї.
Він хотів витримати все заради неї, навіть непритомність або блювання кров’ю.
- Цього разу не встигнеш надовго.
Він вперше відчував таку тугу за кимось, хоча той чоловік був прямо у нього перед очима.
Нарешті, він зрозумів, що буде відчувати себе в комфорті тільки тоді, коли вона дивиться на нього своїми широко відкритими очима.
- Тобі швидше потрібно підніматися.
Він вирішив зробити щось разом, але він не міг нічого робити. Той факт, що він не міг нічого окрім як дивитися на неї така, змусив його нервувати ще сильніше.
Рувим обережно простягнув руки і обняв її. Йому здавалося, що її тіло, і без того маленьке стало ще менше.
Рувим дуже обережно видихнув їй в щоку - здавалося, вони ось-ось можуть зникнути.
Він просто хотів побачити, як його дружина посміхається, широко відчинивши очі - бачити це, якомога швидше.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache