- Завдяки тобі, цього разу я отримала офіційне дозволення.
Коли Ар’ян усміхалася, вона виглядала цілком на свій вік. Більш того, її очі, здавалося, заблиски від цікавості, коли вона озиралася навколо.
- Я чула історії про будинок герцога Лінеріо, і так чудово, що я змогла побачити його на власні очі завдяки тобі.
- Тобі тут подобається?
- Я все одно не буду тут жити, так що це важливо, навіть якщо мені і подобається? Але все ж...
Вираз обличчя Арьян якось дивно змінилося, коли вона озирнула вітальню.
Хоча чутки про те, що герцог має жахливий смак, вродлива атмосфера вітальні відповідала ідеальним уподобанням Ар’ян: збалансоване поєднання класичних стилів і моди.
І було зовсім безглуздо дивитися на свою сестру, яка була тут господинею.
- Це просто чудово.
Ар’ян намагалася приховати свої погані думки.
Вона завжди запитувала себе, як жила її сестра після одруження з доброю сім’єю. Ні, насправді вона була дуже роздратована.
Герцогиня стала загадкою, про яку говорили всі.
Крім того, коли Ар’ян стала сестрою герцогині, вона підвищила свій статус. Але з іншого боку це життя зовсім не виглядало так, як їй уявляла.
« Я хотіла посміятися з тебе, якщо ти виглядатимеш незручно".
Потім Ар’ян поглянула на чашку чаю, яка стояла прямо перед нею. Він був набагато смачнішим від домашнього, і це жахливо злило Ар'ян.
- О, і це.
Тож Ар’ян відразу вирішила не ходити навколо, а розчарувати сестру.
Вона дістала коричневу пляшку з сумки, яку принесла зі собою.
- Батько повідомив мені, що сестрі це знадобиться.
- Дякую, що принесла.
- Тобі не треба мене дякувати.
Ар'ян посміхнулася, побачивши, як застигло обличчя Моллі, коли вона показала їй пляшку.
Звичайно. Навіть якщо вона пішла від графа, Моллі Лінерйо все одно залишилася б молекулою Клеменса. Це був не підлежний змінення факт.
- Сестра, у мене є питання.
- А?
- Ти як і раніше лежиш у ліжку?
Це питання, поставлене невинним тоном, зовсім не було таким. Ар’ян просто зодягнулася у наївну форму.
- Хоча я не думаю, що це так. Отже, як ти думаєш, лікарські рослини з герцогства набагато кращі за графство?
Ар’яна зачитала ще більше захоплення, коли побачила, що Моллі не може відповісти швидко.
- Или... Сестра, хіба ти не розповіла герцогу про свої симптоми?
- Арьян...
- Я дійсно турбуюся про тебе. Як тільки я почула, що ти вийдеш заміж за герцога, я почала думати про те, як одного дня тебе виженуть. Мабуть, дружині, яка більшу частину часу проводить в ліжку, важко бути по-справжньому коханим чоловіком.
Гірша жінка усміхалася.
Якби хтось подивився на її світле волосся і широка усмішка, то легко міг би назвати її ангелом, знизившим із неба.
Однак слова, які вона вивергала, могли б охоронити тільки слизьку змію, яка кусає отруту.
Ар’ян повільно намагалася принизити її.
Моллі відразу поставила чашку, з якої пила.
- Арьян.
- А?
- Ти забагато говориш.
- Ох, справді? Вибачте, сестро. Я так про тебе турбувалася, що забула...
- Якщо ти дійсно турбуєшся, то не говори цього з посмішкою на обличчі.
З обличчя Ар’ян відразу зникла усмішка.
Що, чорт візьми вона тільки що сказала?
- О, нет... Адже я просто була рада побачитися з тобою...
- Арьян, це правда, що я, як ти і говориш, слабка тілом. Але з іншого боку, ти не маєш права порекати мене цим фактом. До того ж, я навіть більше не леді графства.
- Що ти маєш на увазі, сестро? Адже я просто беспокоюсь о тебе! - Вір’яна вигукнула, що вона була жертвою несправедливості і тому вилила Моллі підлою та безжалісною.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache