Він більше не міг виносити пронизливого погляду її невинних очей.
"Просто, це я недостатньо впевнений у собі".
Зрештою він признався, що постійно його турбувало. Йому дуже рідко вдавалося залишатися німим, як могила. Здивована несподіваними словами Рувима, Моллі злегка розплющила очі.
- Минуло багато часу з тих пір, як я пробував тебе, тому я не впевнений, пізніше наскільки це буде важко. Я стримую себе заради моєї дорогої дружини.
- Ах...
Обличчя Моллі відразу почервоніло від його чесності. Ці відверті слова, сповнені великим ентузіазмом, вона почула вперше за довгий час, і це прогнало геть всі її тривоги.
"Справа не в тому, що він ненавидить мене".
Це був перший раз, коли хтось доглядав за нею, Коли вона була хвора - взагалі не відходячи від її ліжка.
Колись, коли вона сама давала сім’ю, слуги приймали її як належне.
Маленька холодна кімнатка, розташована на задвірках резиденції графа. Ця кімната, одна з багатьох інших, часто нехтувала зайнятими слугами.
Вони нічого не могли вдіяти, так як були набагато більше зайняті, ніж вона, яка тільки і лежала в ліжку.
Однак вона вже знала, що хворіла і не почувалася самотньою. Вона сумувала за ними, хоча ніколи не змогла б утримати тих, хто хотів би піти від неї.
Така добра людина.
Який він ніжний.
Сльози потекли з очей Моллі при думці, що вона йому не набридла.
- Молли?
Рувим пошкодив її чоло.
- У тебе знову гарячка? Щось болить?
Моллі простягнула руку і обняла Рувима, який швидко оглядав її.
Його спина відразу напружилася від її раптового жста.
- Я в порядке.
Тихий шепіт, що торкався вуха Рувима, був шалено солодким. Це було навіть солодкіше, ніж безе, яке вона пекла для нього.
- Тоді тобі не доведеться це терпіти.
- Що ти маєш на увазі?
Рувим не зводив із неї пильного погляду.
Він, здавалося, був злегка роздратований.
Він стиснув губи. Здавалося, непереборне бажання наповнювало його пристойний погляд, спрямований на неї.
- Якби ти не чула, що я щойно сказав...
- Ні, я добре тебе розчула.
Рувим відчув, як втрачає дар мови.
Він не знав, чи є у неї хоча б проблиски ідей на цей рахунок.
Вона все ще намагалася бути ближче до нього, незважаючи на численні перестороги. Він поклав руку їй на щоку, намагаючись зрозуміти свої затьмарені думки.
- Ти була приголомшена кожного разу.
Я не проти... аби це мені не подобалося.
- Припини.
Рувим накрив її губи, не даючи більше заїкатися.
Цепка мова несподівано проникла в її рот, намагаючись зв’язати їхні мови. Від його м'якого, але гарячого язика у неї перехопило дихання.
Його мова, яка блукала в роті, більше не виявляла милосердя.
Щоразу, коли його ненаситна мова дала їй на її маленький язичок, Моллі знову відчувала дике бажання.
- Якщо ти кажеш щось більш провокаційне, втриматися, точно, буде важче.
Потім рука Рувима швидко нащупала спідницю.
Її талія здригнулася від дотику. Його рука перемістилася прямо до її промокатого нижньому білку.
- Ти не можеш собі уявити, як довго я намагався контролюватися.
Губи Рувима скинули по її щоці. Потім він захопив її вухо, перш ніж засунути в нього язика.
- Ах!
- Як же мені жахливо не вистачало твоєї дірочки.
У її вухо напали слина і вітер.
Мокрое хлюпання змусило плечі Моллі здригнутися у відповідь. Потім, ще одне задоволення, здавалося, затримався в її свідомості, коли вона відчула, як його пальці рухаються.
Його рука стискала її нижню білизну. Коли вона намокла, він просунув палець всередину.
Вона відразу стискалася всередині від раптового вторгнення.
Його почуття напруженості, яке стискувало його пальці, додало йому сил. Моллі тремтять, коли покалуються.
- Ах!.
- Моллі, Моллі...
Він постійно повторював їй на вухо її ім’я. Дотик його пальців все ще був недостатньою проблемою.
- Моллі, - Прошепотів він, дивлячись на неї. - Подивися, як сильно ти мене стискаєш, адже минуло досить багато часу. Мої пальці зараз зламаються.
Однак Рувима проник ще глибше, не сповільнюючи своєї дії.
Після швидкого поштовху він відразу погладив її кінчиками пальців.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache