Рувим, я б хотів пройтися вдень. Я хочу бачити свіжі квіти, що розпускаються під сонцем.
- Тоді давай обозброєм теплицю.
- Да?
- Якщо світло буде всередині, ти не захочеш під яскраве сонце.
- Тоді я можу піти туди сама?
- Ні.
- У такому випадку, я обов'язково візьму з собою Лілі і Пиллен.
- Ні, поки тобі не можна.
Рувим був впертий, як мул.
Він не був запеклим, просто надто суворий, коли мова йшла про молитву.
- А ще, будь ласка, мені потрібно не більше одного ковдри. Ці обставини мали змінитися, коли я видужаю. Я здорова вже.
Рувима не міг стримати очей від зауваження Моллі.
Він вдивився у її тіло, яке потонуло в купі одягу.
- Ти занадто худа, щоб тебе можна було назвати здоровою. Подивися на свої зап'ястя, на свою талію!
Говорячи про це, він пробігся руками по її тілу.
Потім помассував її зап’ястя, торкнувся талії. Її талія була тонкою і, як завжди, м’яким поясом.
- Твої щоки схудли.
Його рука піднялася до щоки Моллі. Потім він повільно потягнув Моллі за зап’ястя, щоб дотягнути до своїх губ.
- Мені здається, що тут я відчуваю тільки кістки.
Його рука ковзнула вниз і тхнулась в спідницю, яка спускалася до її колін.
- Да...
Моллі затремтіла, коли рука Рувима погладила її оголене стегно.
Він пробрався між її щільно стиснутих стегнах, перш ніж м’яко штовхнутись до їх внутрішньої сторони.
Моллі, звичайно, лежала на ліжку, коли рука Рувима просунулась трохи далі.
- Тільки тут я відчуваю тіло.
Його пальці торкалися її стегна, і вони торкнулися нижньої білизни.
Моллі відразу зігнувся від запаморочливого відчуття, яке було внизу.
Її нижня білизна - один з небагатьох не особливо щільних елементів одягу, було занадто тонким, щоб зупинити його вторгнення.
Її обличчя слабо спалахнуло, коли його рука потягнулася далі.
- Ах...
Тепло його руки проникли туди, де він тервся об її нижню білизну. Він не увійшов, а просто ткнув пальцем.
- Хіба не так?
Рувимські очі пильно дивилися на неї, прямо в її розмальоване обличчя.
Її очі залисники, оглянувши його всього, і вона швидко просто знайшла:
- Ах, ах, Рувим...
У цьому палячим з'являється спека, благаючи, тримала його за руку. Коли він почав рухатися швидше, вона мимовільно розсунула обидві ноги і чіплялася за його пальці.
Коли великий палець сильно надів на її тіло, верхня частина тіла Моллі відразу піднялася до межі і через складки негайно потекла рідина, пропила тканину.
Відразу ж після того, як Моллі видихнула, він прибрав руку і вона привела спідницю в порядок.
Тільки після того, як він побачив, що довга спідниця закрила її ноги до ікр, він поцілував її в лоб.
- Вже час спати.
Знову.
Це було пов'язано з його суворою поведінкою, яка довела Моллі, що з її чоловіком щось не так.
Він не любив її з того часу, як вона захворіла.
Не те щоб він взагалі не торкався її. Але, швидше, він не добирався до кінця - як сьогодні ввечері.
Але чому, чорт візьми?
Моллі згадала, як вони жили до того, коли вона захворіла.
Рувим щодня жадібно обіймав її. Навіть тоді він здавався незадоволеним, оскільки прагнув більшого.
Коли така людина несподівано змінила свою поведінку, Моллі не могла злякатися.
До того ж, на цьому все не закінчилося. В якийсь момент він почав спати у себе, тому що йшов з її кімнати, як тільки вона засинала.
Про те, що він спав у своїй спальні їй повідомили її слуги.
Вона чула, що так несподівано змінитися, причин бути не повинно.
« Це неможливо... Він вже втомився від мене? "
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache