Знову ж таки, після недовгого польоту ми зупинилися на великому полі, але тут росла зелена трава і квіти — це місце було наповнене життям. Але те, що змусило мене помітно здивуватися, це великий червоний камінь правильної квадратної форми в середині поляни. Я переглянув цікавий погляд на старого і запитав:
Як він тут опинився?
- Я приніс... Знаєш, після подій у Долині Богів це було необхідно, ❑ задумливо подивившись на понегліф, Йон почав розповідь:
❑ Я почну з самого початку... Це також важливо. Дуже давно, коли люди навіть і не знали про останній острів, який Роджер називав Лаф Тейл, піратство було простіше. Ніяких тобі Йонко, ніяких Шічібукаїв. Вже після того, як з’явився перший Король Піратів — Ґол Д. Роджере, настали тяжкі часи для звичайних піратів і шукачів пригод. Але це радше офіційна версія, в яку багато хто вірить. Бачиш, все почалося раніше, в часи, коли був знайдений перший артефакт минулої ери. Не сумнівайся, навіть тоді уряд обмежував подорожніх по Новому Світу... ❑ Трохи зітхнувши, Ен додав: "Я не буду присвячувати тебе в історії Пустого століття, ти про них ще дізнаєшся, коли прийдеш на останній острів. Почну я з інших подій...
Злагодившись зручніше на траві, Йон продовжив:
Я маю особливий фрукт, який дозволяє мені проникати далеко від світу і бачити події. Я став всевидющою людиною. Більше того, це лише частина сили мого фрукта... Мій сокира, це давній артефакт, звичайно, не такий сильний як три найбільших: Плутон, Уран і Посейдон, але в ближній бою він так само жахає. Я отримав його ще дитиною, коли вперше вийшов у море... Але ти повинен знати, що того дня я виходив у море не сам, а зі своїм названим братом Рокс Д. Шебеком.
◯ Ого... ❑ Від цієї історії я злегка обмалював...
Криво посміхнувся, Ен продовжив:
❑ Чи бачиш, старина Рокса люблять виставляти злодієм, але він був не так поганий, як про нього думали, віриш ти мені чи ні. Він зібрав найгірших і найсильніших - це правда. Але це було якраз для того, щоб тримати їх під контролем, ну а ще, аби дістати дещо ❖ один жахливий артефакт, який саме зберігався в Долини Богів. Цей артефакт відповідав за Велику Чистоку, яка здійснювала кілька разів в історії після порожнього століття. Але, того дня сталося несподіване... Навіть зібравши людей і напавши на острів, нас чекала несподіванка в обличчі Роджера й Ґарпа. Вони були сильні, це правда, але я думаю ти не повірив би, що їх сили могли схопити, на знищення цілого острова?
Я згідно кивнув, а Ен посміхнувся:
◯ Так і є... Насправді, того дня сталася ще одна несподіванка, під час якої всі ми об'єдналися. Виявилося, що Долина Богів приховувала ще більше таємниць ніж ми думали, можна сказати, це було величезне сховище артеріальних даних світового уряду. Звичайно, в Мариджоа ще кілька. Але ті, що зберігаються там, дозволяють Іму існувати до цих пір, він буквально прив'язав себе до того місця, як і всіх підчинених. Але, ти також повинен знати, що кожен Горосей, це все ще людина на відміну від Іма. Ну, я отвлёкся... ❑ кашлянувши, Йон продовжив розповідь:
❑ Взагалі, нам не пощастило, ми з Роксом помилилися і того самого артефакту там не було. Це була лише пастка, створена Світовим урядом. Але з народження Рокс, навіть Роджер і Гарп, не змогли його здолати. Мабуть, цього Горосеї не могли передбачити. Але після битви почалося найгірше... Повністю кинувши всіх в один, мій друг помітно ослаб і це дало волі його темної сторони. Народившись жахливо сильним, він також мав цю слабкість, в той день вона вирішила взяти верх... Врешті-решт, все змінилося до того, що острів довелося евакуювати. На жаль, вже було запізно. Рокс пронісся як ураган винищуючи Тен'юбіто, не скажу, що ми і раніше такого не робили... Але цього разу все було ще гірше. Зрештою, своїми діями Рокс ніби розбудив щось на острові, а потім все звулося до того, що змогли врятуватися лише одиниці. Роджер забрав його сина і понеглиф, а я врятував залишки команди. Ґарпу було ще гірше, він бачив смерть усіх своїх людей і допомагав нам піратам врятуватись. Коли все нарешті припинилося, ні острови, ані мого старого друга більше не було. Ось так він був - Інцидент у Долині Богів. Навіть світовий уряд не знає, що насправді сталося. Ну, а потім Роджер став королем і все ж помер. А я зник у тіні на самотньому острові в глибоких водах Нового Світу.
Протяжна видихнувши, я серйозно запитав:
◯ Що ж знищили той острів?
Потиснув плечі Йон і сказав:
❑ Я не знаю...
- Тоді, звідки у тебе понеглиф-казувач, якщо він був у Роджера?
- Ах, це... ❑ Трохи посміхаючись, Ен сказав: ✔ Той острівець, на якому я сховався, це був свого роду артефакт, доступ в який може отримати власник ключа. Роджер дав його мені після свого повернення і пари історій в додачу. Хоч я не був на останньому острові, але отримав звідти цей острівок як подарунок.
Я згадав ще дещо, і нарешті спитав:
❑ Хмм, а що за син? - Ти мав на увазі син Рокса?
- Так... Хлопець успадкував таку ж жахливу королівську волю, а от спокійний характер від своєї матері. Рокс був дуже імпульсивним і міг зробити багато дурниць. Твоя аура трохи схожа на його, але в тобі немає тієї темряви, що він приховував з самого дитинства. Це було його прокляття, яке завжди змушували його відганятися від інших.
Почувши про це, у мене знову з’явилося кілька запитань. Наприклад, може бути, що ця темрява з якою жив Тіч і яка змусила мене помчатися у тій битві в Імпел Дауні. До того ж, хто його син? Хто міг успадкувати таку сильну королівську волю... Хоча, якщо тільки це не ...
На цій думці я здивовано подивився на старого і швидко запитав:
❑ Не може бути, що його син... Шанкс?
Трохи усміхнувшись, Ен кинув:
✔ Ти правий, він його син... Насправді, вони досить схожі, син, як і батько, завжди вів вільне життя та хотів побудувати кращий світ. Саме Шанкс був тим, через кого з'явилися Йонко. Белоус, Кайдо і Лінлін вже змогли захопити більшу частину Нового Світу, але тільки після прибуття Шанкса Йонко офіційно з'явилися...