Коли я почав читати газету, то був у великому очікуванні, тут були якісь « Найвидатніші новини» в заголовку, сподіваюся це про мене і мої справи.
Морганс описав все досить детально, про те як я прикінчив безліч Тен'юбіто і влаштував в Марі Джоа справжній хаос.
- Цей альбатрос вміє перебільшувати. У ній описувалося моє насильство, але не було ніяких доказів того, що я є на боці Морганса. Так само як і всесвітній уряд. Він був неглибокою людиною, тому не злив нікого. Хоч деякі речі він і перебільшив, але в принципі описав все досить детально. Навіть те, як Конг прийняв форму велетенського звіра і атакував мене, було описано. Далі було сказано просто: « Диявол тяжко поранений чи мертвий? Невідомо, але ясно одне, він висихнув весь Гранд Лайн."
Так само виявилось, що я навіть рабів звільнив, причому багато. Звичайно, багато людей померли або були знову спіймані, але ті, хто втікав, мабуть, завдяки їм інформація і поширилась.
Що здивувало, так це те, що Світовий уряд не почав применшувати ситуацію і намагатися все приховати. Крім того, вони дали мені чудову нагороду, яка дуже потішила мене. Цілих два мільярди... Та це просто величезна сума, до Йонко звичайно далеко, але для звичайного пірата з Рая це велика кількість.
Так, ця нагорода чудова... Тепер я пишаюсь, все ж таки недарма поліз в Марі Джоа, ризик окупився. Правда тепер на мене можуть почати полювати Шічібукаї, та й агенти Світового Уряду навряд чи мене просто так залишать. Не слід забувати про Йонко, ці хлопці непередбачувані можуть щось викинути неприємне. Тепер я відомий, а також ненависний ворог світового уряду. Мабуть, вони зроблять усе можливе, щоб я помер. Тому варто бути акуратною. Але з цим проблем не буде, після тренувань я буду ще сильніше і їм доведеться спробувати, щоб убити мене.
Відклавши цю цікаву газету в сторону, я посміхнувся:
- Непогано вийшло.
Старійшина хмикнув:
- У тебе з головою ні все гаразд, ти в курсі?
Я потиснув плечима:
- Можливо, але у мене був план по порятунку, тому я не просто кинувся туди зламаючи голову.
Нен похитала головою:
- Звичайно...
Я вирішив змінити своє ставлення до розмови, тому запитав:
- Як там Імператриця? Схоже, вона вже не хоче мене вбити.
Старійшина неохоче подивилася на мене, а потім розвернулась і пішла зі словами:
- Ти краще видужуй і не лежи в це.
Дивні вони... Ну, судячи з усього мені тепер тут можна залишитися, а це найважливіше. Нарешті я зможу закритися на тренування і відпочити.
У мене тепер навіть королівська воля є, тому я просто зобов'язаний плисти в Новий Світ, але спочатку потрібно зміцнитися. Не очікував я її пробудження таким чином. Хтось пробуджує її через горе, хтось через ненависть, а хтось з-за люті. Хоча, я розбудив її скоріше через якийсь божевільний порив, мені захотілося щоб кожен почув моє ім'я і здригнувся від страху. У той момент я почувався королем і ніщо не може зупинити мене. Мда, за це я поплатився рукою... Було варто діяти за планом і просто навести шроху та втекти в Темні виміри. Але тоді страху взагалі не було, так що я поглупив, занадто ж я імпульсивний. Эх... Я і в минулому житті був трохи запальний, а тепер, коли я володію силою, все стало ще гірше.
Гаразд, найбільше вижив, а завдяки моїй нетриманості я зміг отримати багато переваг, у всьому є плюси.
Відпочину поки, тіло ще не готове до тренування...
***
Через три дні я повністю одужав, бинти зняли і нарешті міг приступити до тренування. Останні дні були чимось нудним, до мене ніхто не приходив крім пари лікарів. Про Хенкок взагалі немає ні слуху, ні духу, вона немов випарувалася. Судячи з аури вона всі ці дні сидить у своїй кімнаті і майже не рухається, не подобається мені це, може варто відвідати її? Хмм, ні, після минулого разу щось не хочеться. Думаю старійшина і без мене, а я поки що займусь своїми справами.
Я вийшов з кімнати у вікно, все ж буде краще, якщо я не потраплятиму на очі місцевим жителям. Після цього я попрямував до найвищої гори, яка знаходилася поруч з моєю печерою...
***
У палаці Імператриці.
Покоі Боа Хенкок.
Третій день Імператриця заразиться, і хвороба прогресує. Сьогодні вона вже не може ходити і просто лежить у ліжку, тримаючись за серце.
- Я не знаю що з нею, вчора я думала що це звичайна застуда, але тепер ... - З зітханням проговорила жінка, яка не так давно лікувала Мора.
Старуха Нен підійшла ближче до ліжка Імператриці і пробурмотала:
- Я не хотіла робити висновки раніше, але тепер... - Старуха нахилилася ближче до Хенка і сказала:
- Може мені покликати його? - Одразу після цього Хенкок вигнула спину і важко зітхнула.
Старуха кивнула:
- Тепер ясно... Цей вірус наздогнав і тебе...
- Вірус? Що ще за вірус? Старійшина ви щось знаєте? - Запитала зелена дівчина.
Хенкок повернулася до Нен і тихо запитала:
- Старуха Нен... Мне... Мені так... Боляче... Я помру?
Старуха нахмурилась і проговорила:
- Да... Ти помреш.
- Що? Старенька Нен, це не смішно! - Вигукнула Сандерсонія.
Старійшина хмикнув:
- Я не жартую, ця хвороба вбила багатьох минулих Імператриць, тільки я змогла вижити. Ця хвороба називається Любомовна гарячка.
- И... І як нам вилікувати її? - Запитала друга сестра Імператриці.
*Бах*
Старуха вдарила тростиною по підлозі і голосно сказала:
- Вимітайтеся, мені потрібно поговорити з Хібіхімі!
- Але... Хтось спробував заперечити, але їх перервав крик Мерігольд:
- Ви її чули, йдемо!
Коли всі розійшлися і в спокої залишилися тільки Старуха Нен та Боа Хенкок, старашка сіла на ліжку і зітхнула:
- Не думала я, що все до цього дійде, цей хлопець щасливий, хоча й трохи з головою не дружить... Эх... - Старуха подивилася на болісну Імператрицу і сказала:
- Є спосіб вилікуватися від твоєї хвороби.
- Д-Да? Який? - Здивована Хенкок.
- Ти закохалася в цього хлопця, якщо приймеш свої почуття, то не помреш. - Сказала стара.
- Я... Закохалась? В Мора? - Хенкок сильно почервоніла і схопила себе за щоки, а потім сказала:
- Так ось що зі мною.
Нен кивнула:
- Так, ця хвороба переслідує всіх Імператриць Куджа, прийми це, інакше тобі не вижити.
- И... Як мені це зробити? - Запитала дівчина.
Старійшина посміхнувся:
- Все не так складно, я розповім...