Хмм, ну, думаю Зроо б не відмовився від нового катани, минулих, пам'ятатися, у нього в жахливому стані. Ну, якщо потрібно знайти катану, я знаю одне місце, хоч мені не по дорозі, але зайти туди стоїть давно вже планував. Гаразд, тоді вирішено, тільки спочатку закінчу одну дельту.
Я зістрибнув з хмари і полетів назад на Великий Двор.
***
- Ні, це не підходить... Це теж... - Я викинув різні рослини, які мені потрапляли на шляху. Хотілося б знайти щось схоже на фрукт, але в цьому лісі не було нічого схожого, це злегка нервувало...
- Ех, гаразд, думаю на Джаї я вже точно знайду те що хотів. - Я видихнув і злетів. Час нарешті покинути Скайпію, щось я тут затримався.
Приблизно через годину я нарешті побачив землю, яка нагадувала частину черепа, а якщо точніше, то щелепу. Джая з висоти виглядала цікаво, але їй точно не вистачало ще однієї половини.
Приземлившись біля поблизького міста, я подався туди.
Мок-Таун виглядав як завжди оживлено, у багатьох місцях можна було побачити піратів і всякі вбрід. Я попрямував на ринок, який вже запримітив з повітря.
Підійшовши до лавки, біля кори стояли бочки з вином я запитав:
- Гей, що найрідше і найкраще?
- Оо, покупець, я рекомендую це. - Товстий чорношкірий чоловік підійшов до одного з маленьких бочечок і показав на нього: - Це Млівійське червоне, прямо із Нового Світу, у мене всього таких два діжки. Це дуже рідкісне, особливо в цих краях, але воно коштує своєї ціни, я вас запевняю. Його оксамитове післяпитання, з нотками легкого... - Мужик почав безупинно розховувати свій товар, від чого у мене захворіла голова, тому я просто сказав:
- Гаразд, гаразд, переконав, я купую все, скільки з мене?
На мої слова товстий зрадів і весело сказав:
- Два бочонки, з вас всього 200 000 біликли.
Я кивнув і віддав йому кілька пачок готівки, взяв сумку з бочечками, який мені люб'язно подарували, і потопав до наступної лавці.
Я зупинився біля крамниці з фруктами і сказав:
- Мені кілограм яблук.
- Звичайно, зараз. - Плечистий похмурий чоловік набрав мені кілька яблук і передав.
Я розплатився і почав йти, тепер нарешті мої справи закінчені. Подарунки для трьох людей зібрані, залишилося знайти тільки ще два і можна повертатися до хлопців. Хмм, може подарувати що-небудь старому Рейлі? У мене розум...
***
Я сидів на березі Джаї і жував яблуко, поруч зі мною лежав несвідомий Енель.
Ну, напевно пора почати ...
Я підійшов до Енелю і поклав йому на праву частину грудей ціле яблуко, а на ліву руку. Напрягався і випустив силу темряви.
*Х-у-У*
Темрява повністю покрила Енеля і мене разом з ним, я вирішив таким чином підстрахуватися. Мені було невідомо як буде діяти енергія фрукта після захоплення, якщо я дам їй піти це буде неприємно. Але якщо все навколо буде покрита силою темряви, то енергія не зможе прохолости. Для цієї енергії темрява наче непрохідна стіна.
У сфері темряви я нарешті почав покривати темрява серце Енеля. Провівши маленький канал до яблуку, який теж покрив темрявою. Все це виглядало як два круглих судини були з'єднані чорною трубкою, по якій повинна була передатися енергія в яблуко, прямо від серця, коли я її витягнутиму. Через покриття темряви енергія могла потрапити лише в одне місце — яблуко. Якщо я правильно розумію дії цієї енергії, то все повинно спрацювати. Тіч використовував своє тіло як посудину для енергії фрукта Белоуса, я ж використовую звичайне яблуко. Адже саме так перероджується фрукт після смерті свого користувача, енергія знаходить фрукти і вселяється в них. Я можу сказати просто видам цю енергію напрямок а далі вона зробить все сама.
Закінчивши з покриттям темряви, я нарешті був повністю готовий, тому почав повільно витягувати енергію фрукта Енеля з його серця. Через кілька секунд його серце зупинилось. Енергія витягнулася досить повільно, але як тільки Енель помер, вона немов ожила і почала рухатися в напрямку якого я створив, якраз у бік яблука.
І ось, через 30 секунд, остання частинка енергії була переміщена в фрукт, і як тільки це сталося, яблуко почало змінюватися. З червоного яблука воно перетворилося на білий плід з гострими завитками і чорними прожилками. Так само у нього виріс яскраво-блакитний стебла, з гострими краями.
- Ха-ха, спрацювало! - Я з радістю вигукнув.
Витягувати силу фрукта з фруктовика, так це відкриває величезні перспективи! Чортів Тіч, да він міг створити цілу армію...
Я взяв фрукт у руку і видихнув:
- Так, логія блискавки, якби у мене не було двох фруктів, то я б його з'їв. Цей фрукт має величезний потенціал, тому тепер треба придумати кому його подарувати.
Хмм, гаразд, потім вирішу, зараз потрібно відвідати ще одну місцину і зайнятися нарешті тренуваннями, у мене є приблизно півроку до прибуття Луффі на Сабаоді. Звичайно, він може і не прибути туди вчасно, тому я дуже перекрутився на канон. Хоч би як там було, я б хотіла побачити Сабаоді через пів року. Там будуть новачки з якими я не проти зустрітися. У мене і на них плани...
- А поки що... - Я подивився в сторону далекого місця і посміхнувся. Пора нарешті відвідати тебе, Морія.
***
Туман... Весь Флоріанський трикутник був вкритий нескінченним туманом. Невідомо, скільки кораблів було тут потонуло. Але напевно багато. І наскільки я пам'ятаю, тут є дивне величезне створіння з червоними очима, з яким я б дуже не хотів зустрітися. Воно настільки величезне, що Трилер Барк в порівнянні з ним просто крихітний.
Тому коли я залетів в це місце, я намагався особливо не поспішати і дуже повільно вишукуючи дива своєї волі спостереження.
З Морією я вже давно планував зустрітися, просто не підвертався; спочатку треба було поквапитися на зібрання з Рейлі, а потім відвідати Татчем. Але тепер я вільний, тому нарешті познайомлюся з цим типом. У Трілер Барке є все, що мені потрібно, подарунки для всіх членів команди і подарунок для мене. Мені було цікаво, що дадуть за вбивство другого Шичібука і чи є гумон на них ще полювати.
Через десять хвилин безперервного польоту я вдалеку помітив велику тінь, звичайно не настільки великий щоб налякатися, а приблизно такого розміру як я і уявляв корабель Гекко Морії. Тому я не думав і відразу полетів туди...