Переміни в Шікаку Нара
Непомітно пройшло півмісяця.
За цей час події в Конохі облетіли цілий світ ніндзя.
Майже всі вже знали про це.
Весь світ висихнув, наче закипий чайник, і скрізь вирували бульбашки. Але з часом ажіотаж спав, як і кип’яток, що охолоджується без нагрівання.
Пузирей більше не було.
І кипіння теж.
Це було явище, характерне для всього світу. Що б не трапилося, все йшло по одній і тій же схемі: від спокою до кипіння, а потім від кип'яття знову до спокійності.
Ніщо не могло залишатися гарячим вічно.
Це був лише невеличкий епізод у житті кожного.
Навіть для мешканців Конохі.
Переживши початковий гнів та емоційні страждання після викриття, вони почали ставитися до цього без особливих емоцій.
З часом все стало легше, особливо після того, як третій особисто оголосив про свій вихід з поста Хокаґе. Їм стало набагато легше.
Насправді, не це було головним.
Життя тривало.
Головне було повернутися до спокою.
У цей день радники Конохі, які їздили в резиденцію дайме країни Огня, повернулися до села.
Вони не були в захопленні від того, що прибули до Коноху.
Тому що навіть вони самі не знали, як дивитися в очі жителям Конохі.
Хоча в викриттях Орочимару і Данзо не згадуються вони, так звані вищі лагоди Конохі, кожен мав свою вагу. Вони знали, що такі речі не робляться самі.
Не могло бути так, що все робив тільки Орочимару або лише Данзо, а третє просто мовчазно схвалив.
У багатьох справах Конохи, найвищі особи були включені не тільки в них, але й у різних головах кланів. Просто вони закривали на це очі, роблячи вигляд, що нічого не відбувається.
Про це не можна було говорити вголос.
Але Конохі, як правило, знав усе. Коли Данзо і Орочимару впали, було важко повірити, що хтось залишився зовсім нещасливим.
Просто далі копати не коштувало, та і у них не було такої можливості, якщо тільки хтось із вищих стадій не стане з новими викриттями.
Але минуло кілька днів, і крім Орочимару та Данзо ніхто більше не заговорив.
Так що, здавалося, в цьому більше не було сенсу.
Всі знали, що краще не висовуватися.
Крім того, в багатьох справах потрібно бути поміркованими. У цій справі третій вирішив залишити поста Хокаґе, а Орочимару і Данзо покинули Коноха. По суті, найвищий провід села був спорожнілий і можна було вибрати нових людей. Цей результат, по суті, вже задовольняв їх, так що подальше розслідування не принесло б їм ніякої користі.
Часто, досягнувши мети, не варто копати глибше.
Інакше буде гірше для всіх.
Якщо б дійсно розкрилися справи цих радників Конохі і це стало відомо всьому світу, то для Конохи це було би ще однією плямою на репутації, а для всього світу - ще більшим сміхом.
Це була б безглузда внутрішня боротьба.
Крім того, слова Орочимару і Данзо вже відіграли свою роль, налякавши інших.
Як сказано, щоб зловити розбійників, спершу треба впіймати їхнього голови.
Тепер Орочимару, Данзо і Третій покинули свої пости в Конохі.
Тобто, верхівки вже пішли і можна було вибирати нових. Новий Хокаґе не вибирався з давнього вищого керівництва.
Отже, ті вищі лагоди просто зберегли свої колишні пости.
Вони не отримали підвищення.
Можна сказати, що вони не були бенефіціарами.
І цього було достатньо.
Коли новий Хокаґе, яким, на їхню думку, мав стати Мінато Намікадзе, займе свій пост, він поступово розбереться з цими людьми.
І це більше не вплине на Коноху.
Саме цього вони і хотіли.
Це повністю відповідало їхнім сподіванням.
З часом вони почали думати лише про те, хто стане четвертим Хокаґе Конохі.
У глибині душі всі вони надіялися, що їм стане Мінато Намікадзе. Адже останнім часом Мінато завоював їхню довіру, не виконавши жодного поганого вчинку.
На їхню думку, жоден інший спадкоємець не мав вад. У декого не було причин підтримувати Мінато, але були причини не підбадьорювати інших.
Коли людина є досить доброю і не має жодної вади, це також означає її гідність.
Все, що демонстрував Мінато Намікадзе, в їхніх очах було бездоганним. Від особистих якостей до здібностей та інших аспектів Мінато був майже ідеальний.
Тому їхнє серце залишалося тільки одне питання, на яке вони й так знали: хто стане новим Хокаґе? Чи справді це буде Мінато Намікадзе?
Якщо це буде Мінато, то вони вважали, що на цьому можна поставити точку. Але якщо ні, то вони будуть впевнені, що під час вибору нового Хокаґе були якісь темні справи, з якими вони не зможуть змиритися.
І справа так просто не закінчиться.
Ось таке було відчуття.
Всі вони зараз чекали.
З нетерпінням чекаю моменту, коли буде оголошено відповідь.
Можна сказати, що кожен з них контролював свої емоції.
Наче вулкан, який готовий до вивержень, в останній момент застиг. Якщо вони будуть відповідати так, як сподівалися, їхні почуття виллються на радість. Але якщо відповідь буде протилежною, їхні емоції перейдуть у чисту лють.
Насправді, ці кілька радників Конохі чудово це розуміли. Вони знали, що Коноха не витримає нових шоків. Тепер потрібно було не будувати людей, а навпаки заспокоїти їх і повернути Коноху в нормальне русло.
На даний час у світі ніндзя безліч очей стежили за Конохою. Майже всі вони хотіли її падіння, сподівалися побачити день її руйнування.
Зрештою, Коноха була вершиною світу ніндзя. З часів Першого Хокаґе, Хашірами Сенджу, всі в селі пройшли через це. Кожен у світі ніндзя знав, наскільки сильна Коноха. Вона завжди вела за собою світ ніндзя.
Майже кожне село у своєму розвитку наслідував Конохе. Вони використовували методи Конохі, щоб стати більш прогресивними і сильними.
Звичайно, найважливіше те, що вони вважали Коноху своїм ворогом і надіялися перемогти її. Якби Коноху здобув перемогу, вони б подумали, що їхній село досяг вершини світу ніндзя.
Майже кожне село прагнуло такого оновлення.
Вони сподівалися, що їхнє село зможе замінити Коноху, стати над нею і піднятися на вершині світу ніндзя.
Саме тому, якщо щось трапилось у Конохі, це привертало увагу всього світу ніндзя. Те саме могло статися в іншому селі, але якщо це траплялося у Конохі, то воно не було непоміченим.
Навіть якщо в якомусь селі постійно щось відбувалося, адже у кожному селищі відбувається багато разів. Деякі події розпалюють гнів народу, інші — ентузіазм, але не всі стають громадськими і навіть якщо люди дізнаються про них, вони не завжди реагують.
Найпростішим прикладом є те, що коли в Деревні Скритого Тумана настала епоха « Кривавого туману », тобто Обіто контролював Четвертий Мізукаґе. У той час Дерівня Скритого Тумана була дуже занепала, люди гинули у незліченній кількості, а село було вкрите кривавою співіною.
У тій ситуації майже всі знали, що відбувається в Деревні Скритого Тумана. Це знали майже всі у світі ніндзя.
Але саме тому, що всі знали, мало хто надавав цьому значення. Вони вважали, що це Деревні Скритого Тумана, і не мають нічого спільного з світом ніндзя.
Адже Село Скритого Тумана було лише однією з п’яти великих сіл ніндзя.
У порівнянні з іншими селами ніндзя вони не були такими сильними, і їхня нова цінність була менш високою.
Але якби таке сталося у Конохі, то це напевно викликало б хаос по всьому світу. Майже всі знали, яке становище займає Коноха.
Коли Ітачі Учиха вбив весь свій клан, він став відомий всьому світу ніндзя. Але насправді такі вбивства кланів траплялися і в інших селах, просто вони не мали такого унікального становища, як Конохі.
Саме тому в Конохі часто перебільшувалися. Вони звертали увагу на цілий світ ніндзя, так що це було і перевагою, і недоліком.
Кохару Утатане і Гомура Мітокадо стояли біля воріт Конохи й переглянулись. Вони побачили в очах одні одних особливий блиск.
— Коноха вступає у нову еру, — з почуттям сказала Кохару. Насправді, вона дещо зрозуміла. І ще тоді вона помітила, що з Данзо щось не так і сказала про це третє, але той не додав цього значення. Тепер, коли все це сталося, вона відчувала, що все було наперед.
— Справді, — кивнув Хомура. Він також помітив цю проблему. Лише одна війна ніндзя, а згодом майже все найвище керівництво Конохі змінилося. Адже він вважав, що реальна влада в Конохі була лише Данзо.
— Цікаво, яким буде наше майбутнє, — Кохар не мав такої гордості, що стала п’ятою Хокаґе. Адже зараз ситуація була іншою. Тоді не було стільки викриття темних справ верховної влади Конохі. Тепер їхня впевненість у собі стала ще міцнішою. Навіть якщо хтось дивився на них, їм здавалося, що щось не так.
- Побачимо, як піде. Якщо що, я теж піду на відпочинок. Тепер час молодим, нам, старшим людям, не лізти з почуттям сказав Гомура. Невідомо чому, але тепер він почувався набагато старшим. Дивлячись на Коноха, яка залишилася такою ж, як колись, але люди в ній змінилися, він раптом відчув себе чужим. Здавалося, це село, в якому він прожив так довго, стало іншим.
- Цікаво, що стане з Конохою в майбутньому... - Так само з почуттям сказала Кохару.
Потім вони замовкли і увійшли до Коноху.
Шікаку Нара йшов за ними.
Мовча спостерігаючи за всім.
Всю дорогу він майже не говорив.
Він просто спостерігав за цими двома радниками і мовчки роздумував. Багато речей перевернули його попередні уявлення, включаючи третього Хокаґе.
До цих пір.
Він завжди вважав третього дуже хорошим Хокаґе.
Будь те як людина, яка роззирнулася в ньому талант і призначив радником у кабінету Хокаґе, або як той, хто в повсякденному житті здавався дуже добрим, Третій Гоке́в в його серце завжди був подібний богу, якого він безмірно поважав.
Но.
Недавні події повністю змінили його попередні перегляди.
Він зрозумів, що все змінилося.
Третій був не таким, яким він його уявляв.
Все, що він бачив у третьому було лише маскою, яку той носив для жителів села.
Справжній третій був зовсім іншим.
У цьому було багато всього.
Він не брав участі в цій справі, тому що, будучи новопризначеним радником у кабінеті Хокаґе, він ще не мав права брати участь у таких справах більш високого рівня.
Але коли він почув, як Орочимару і Данзо розповіли, що всі події Коноха за довгий час були пов'язані з ними, в його серці виникло дивне відчуття. Це було схоже на те, як якби твій товариш з розслідування виявився його зачинником.
Все, абсолютно все перевернуло його колишні уявлення.
Він не знав, як тепер дивитися на третього, яким чином дивитись на цих радників.
Тепер все здавалося йому дивним.
Це село було знайомою і чужою, зовсім не такою, якою він її уявляв. Раніше він бачив тільки світлу сторону, а тепер побачив темну.
Він не був дурнем, а навпаки, дуже розумний. Просто раніше він зациклився і не міг зрозуміти. Тепер він ліпше розумів, що все світло має тінь.
Так само як Конохі, існують високі на небі листки з сонячним світлом.
Але якщо корінь помре, то чи зможе Коноха вижити?
Зараз його мозок працював на межі, думаючи про ці питання.
Кожне питання було як складний механізм. Якщо одна шоста не працювала, то зупинялися й інші.
Він ніби зайшов у глухий кут, з якого не міг вибратися. Він знав, що знаходиться в цьому лабіринті але не знав як з нього вийти.
Інколи йому згадувався Аоба.
Той, хто від самого початку показав йому, що все не так, як здається на перший погляд.
Шікаку Нара, якому щойно виповнилось 17 років, був дуже розумний і мав здатність до аналізу, що й стало головною причиною його призначення радником в кабінет Гокаґе. Але події цього року повністю змінили його. Він відчував, що дійсно подорослішав.
Ніхто з самого початку не може ясно все розуміти. Навіть найуразливіша людина має свої юнацькі заноси та нав’язливість, як і Шікаку Нари раніше. У той час він вважав себе розумним, здатний все зрозуміти і все, про що він думав, було правильним, тому що з дитинства він був таким.
Але цього року він зрозумів, що все не так.
Стосунки між людьми не такі прості.
Багато зовнішніх виявів світла, тепла і слави не обов’язково були правдивими.
А деякі речі, які на перший погляд видавалися йому негідними, лицемірні, і слова, що він вважав брехнею, насправді могли бути правдою або ж він їх неправильно зрозумів.
Всі ці дивні речі переплелися.
І він не знав, як їх розплутати.
Тепер у нього було відчуття, що він став жертвою власного розуму.
Він міг дуже ясно бачити суть речей, але не був впевнений, чи було це тому, що він занадто розумний і дійсно бачить сутність, або тому що вона надто кмітлива і надумала хибну думку.
У результаті він втратив здатність до осуду.
Не те щоб він не міг судити про це.
А те, що він не міг судити чи його міркування було правильним або помилковим.
Особливо після випадку з Аобою щоразу, коли він робив вибір, в його голові випливав образ Егуда і нагадував йому не робити поспішних висновків.
З часом, коли ситуація змінилася, він раптом відчув деяку вдячність до Аба.
Саме цей одноліток дав йому урок, який дозволив у майбутньому робити мудріші й чіткі висновки.
Саме через це, коли він почув, як дайме питає, кого вибрати Хокаґе, в його серце було досить тривожно.
Про Мінато Намікадзу він знав дуже добре, тому що вони вчилися в одній школі ніндзя.
Він завжди вірив у порядність і людяність Мінато, а також в його силу. Але в такому випадку він не міг бути впевнений на 100%.
Якби це був колишній він, то він би напевно вдарив себе в груди і сказав, що Мінато - безсумний кандидат на пост Хокаґе.
Але зараз все було інакше.
Тепер він не наважувався говорити "надійка" ні про що.
Він волів знову спостерігати і оцінювати цей світ своїми очима.
Будь то добре знайома йому Коноха, або знайомі йому люди в селі, чи колишні численні відносини, все це він хотів переосмислити.
Наприклад, треба було дивитися на світ своїми очима, але не можна повністю довіряти тому, що бачиш.
Це здавалося суперечливим.
Але так воно і було.
Саме по собі це було так.
Ніщо не могло з упевненістю сказати.
Той, хто стоїть на світлі і користується загальною повагою, не обов’язково герой або може бути закулісним кукловодом. А той, хто здається зовсім нікчемним, не обов'язково безполезен.
Шікаку Нара відчув, що його мислення змінилося. Він більше не відчував такої жорстокої навіть для нього самого зухвалості та гордості. Він став набагато дорослішим. Він відчував, що йому потрібно на власні очі подивитися, як за людина Мінато Намікадзе знову уважно її дослідити. Тільки так він зможе особисто переконатися, що Мінато - той, ким його вважає.
До цього моменту.
Шикаку Нари налагодили зміни.
Він просто мовчки дивився на тих, хто йшов попереду Кохара Утатана і Хомуру Мітокікодо. Його серце було сповнене невимовного болю. Які історії ховаються за спинами цих двох?
Він знав, що ці двоє разом з Данзо та ще й троє були учнями Другого Хокаґе. Те, що вони стали радниками Конохі, було нерозривно пов'язане з тим, як третій став Хокаґе. Викриття не було згадане в цих двох випадках, але чи вони могли бути абсолютно чистими?
Це питання витікав в його голові.
І викликав в його серце незрозуміле здивування.
Він не хотів судити про інших з злим наміром, але й не прагнув дивитися на когось занадто гостро. Він вважав, що все може змінитися.
Шикаку Нара крок за кроком слідував за ними. Всю дорогу він не тільки думав, але й уважно спостерігав. Зазвичай він не міг спілкуватися з цими двома радниками. Вони не займали позицій з реальною владою, але були зв'язком між Конохою і країною Огня.
І зараз ця відповідальність була в їхніх руках.
Можна сказати, що вони тримали в руках життєво важливу артерію, яка зв'язує Коноху з країною Огня.
Хоча це не було посідання реальної влади, але була дуже вигідна посада. Кожна інформація, яку потрібно було передати, проходила через їхні руки. Хоча вони, можливо, й не отримували з цього особистої вигоди, але можна було бути впевненим, що будь - яка точка зору, котра суперечить їхнім цінностям, навряд чи буде передана.
Так само, під час поради, він уважно спостерігав за даймою країни Огня і присутніми там радниками.
Насправді, він помітив, що ті радники країни Огня не стільки давали поради, скільки намагалися вгадати його думки. Їхні пропозиції були тими відповідями, які хотів почути дайме.
Це викликало в нього розчарування.
Звичайно, будь - який високопоставлений чоловік.
У їхніх серцях була велика гордість.
Вони вважали, що їхні питання та ідеї ідеальні.
Хоча зміст радників укладався в тому, щоб допомогти їм викривати проблеми.
Щоб виправляти їх, коли вони помиляються.
Але з часом справжні радники вже не наважувалися говорити неприємну правду. Вони наважилися лише піддати собі.
Мало - помалу ця посада стала доступною лише для тих, хто вміє вгадувати думки.
Тільки той, хто дійсно розумів, чого хоче дайме.
Я міг би справді закріпитися на цьому місці.
Насправді, під час вибору Хокаґе він вже ясно це бачив. Ці радники постійно стежили за виразом обличчя Дайме.
Їхні пропозиції залежали не від того, чи підходить кандидат на пост Хокаґе Конохі, а від бажання його бачити. Якщо так, то вони казали: "Так", якщо ні, тоді вони заперечували.
Можливо, така вже політика.
У серці Шикаку Нари не було особливого песимізму, але він, як молодий чоловік, який, здавалося, зрозумів суть багатьох речей, втратив частину свого колишнього ентузіазму.
Він не знав, чи стане він у майбутньому такою ж людиною, яка говорить дуже обтікано, а в справах все робить бездоганно, постійно вигадуючи думки на посту радника Конохі і все довше і довго залишаючись на ньому.
Можливо, це був інший спосіб життя.
— Шікаку, ти підеш з нами? — У цей момент Кохара Втатане зупинилась і обернулася, подивившись на Шикаку Нару. У її очах промайнула цікавість і здивування.
Насправді, вона вже помітила, що Шікаку Нара весь час тримається від них на відстані, наче кажучи, ніби вони не з одного кола.
Хоча вони не приховували від нього своїх розмов, але у них був різний рівень інформації. Навіть вони знали, що Шікаку Нара не належав до їхньої старої гвардії, а був частиною нового покоління.
Адже за віком Шікаку Нара і Мінато Намікеде були ровесниками. Тепер, коли Мінато став новим Хокаґе, Шику Нара напевно знову буде в порах.
Тобто...
Кохару Утатане підсвідомо вирішила, що Шікаку Нара тримається від них на відстані, щоб провести межу. Так, коли з ними розберуться, Шікаку Нара зможе спокійно залишитися на посту радника Конохі.
Вона не думала, що його емоційний біль був справжньою причиною такої поведінки.
Часто, будучи досвідченими людьми, вони дивляться на речі так, як їм слід, і забувають про свої власні сумніви коли були молоді.
Багато хто пройшов через це.
Пройшовши це, вони часто бачать результат і забувають про почуття, які відчували.
Це як видалення зуба. Багато людей, відкинувши зуб, вже забули про біль і вважають це незначним. Але ті, хто ще не пройшов через це, відчувають страх, який вони колись відчували, але їхня відповідь - "нічого страшного".
— Я не піду, — похитав головою Шікаку і махав рукою. Він зараз не хотів брати участь в таких сценах, а хотів повернутися і добре подумати про своє подальше життя.
Насправді, він теж був трохи розгублений.
Але в той же час у його серце з'явився промінь світла.
Він і сам не міг сказати, чому. Навіть якщо він дивився на Мінато Намікадзе з недовірою, в глибині душі він все одно хотів йому вірити.
З тих пір, як він себе пам'ятав, з того часу, коли його зустрів Мінато, той завжди був наче сонце, яке освітлює всіх навколо і дає їм тепло та світло.
Він все ще хотів вірити в Мінато Намікадзе.
Так, потихеньку, і зустрінемо нову еру.
Сказавши це, Шікаку Нара повернувся і пішов в бік будинку клана Нар. Він відчував, що останнім часом втомився, і хотів відпочити кілька днів, спокійно почекати подій, а потім вирішити, як робити далі.
Май, прошу щомісячні квитки, вітаю всіх з святом!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno