Санні
Адже зараз.
У очах людей з Деревні Скритого Тумана.
Всі ці дивні події, що відбулися в Конохі, вже приписали Мінато Намікадзе.
Тому в їх уяві Мінато Намікадзе став тим, хто все це спланував, дуже розрахуйним молодим чоловіком, з яким не так-то просто мати справу.
Звичайно.
Навіть той, хто внушив їм це уявлення, Джузо Біва, у глибині душі думав так само.
Саме тому вони вважали, що вести переговори з Мінато Намікадзе буде досить складно і в цьому була головна цінність Джузо Біви на даний момент.
- Твої слова заспокоїли мене.
Кутики губ третього Мізукаґе злегка піднялися в усмішку. Він не так давно зайняв пост Мізукаґе, і його позиції були ще не такими міцними.
Крім того, як тільки він став на посаду, Дерівня Скритого Тумана почала сваритися з Селеєм Сухнього Хмари.
Вони не тільки втратили підтримку Дерені Скритого Хмари, але й від самого початку знайшли могутнього ворога. Для нього це було дуже важко.
Однак.
Завдяки Джузо Біве тепер у нього з'явилася нитокка.
Він міг, використовуючи свої можливості, налагодити контакт з Конохою.
Потрібно було розуміти, що в Конохі ось-ось зміниться Хокаґе, і цей новий Гокаге виведе Коноху на абсолютно новий рівень. Якщо так, то мати добрі стосунки з Конохою було дуже важливо і для Деревні Скритого Тумана.
На мить.
У очах третього Мізукаґе Джузо Біва став дуже важливою фігурою. Цей чоловік тепер представляв майбутнє Деревні Скритого Тумана, його рішення будуть впливати на її зльоти і падіння.
— Я обов’язково виконаю завдання! - Джузо Біва сказав, що так. Його обличчя було дуже серйозним, він чудово розумів, що значать його слова. На його плечі лягла надія на відродження Девні Скритого Тумана.
Насправді, він міг би і не говорити, що знає про Мінато Намікадзе.
Так він уникне зайвого ризику.
Тепершнє завдання було наслідком його ж слів.
Якби він тоді мовчав.
Зараз би такого завдання точно не було.
І в цей момент вони б на пораді ворожили, які наслідки можуть мати події Коноху.
Мабуть, більшість людей чекали б на те, щоб посміятися з Конохою.
Адже у Конохі вже давно не траплялося нічого подібного, так само й по всьому світі ніндзя таке було рідкістю.
Треба було зрозуміти, що Орочимару був учнем третього Хокаґе, а Данзо — його найвірнішою людиною. Те, що ці двоє одночасно викрили темні справи Конохі і затягнули третього, в будь-якому іншому селі призвело б до повного краху репутації.
Джузо Біва був абсолютно впевнений, що інші села теж обговорюють це питання, просто у них не було такої інформації, тому їхні обговорення вілися з іншого погляду.
І, мабуть, деякі села посміялися над становищем Конохи.
Адже багато хто вважав Коноху занозою в оці і був би щасливий, якби у ній панував хаос. Чим гіршим був цей світ, тим більше вони раділи.
З теперішнього погляду.
Коноха дійсно стала посміховиськом для всього світу ніндзя.
Але якби вони знали, що сталося насправді.
Вони б зрозуміли, наскільки сильна хватка Мінато Намікадзе.
Він бачив, як Мінато Намікадзе використовував перед ним просторово-часне ніндзюцу і побачив силу Дев'ятихвостого в його дівчині.
Ця людина могла б вирішити все найпростішим і грубішим способом.
Але він вирішив зрештою домовитися з ними, щоб отримати цю інформацію.
Невдовзі після отримання інформації Данзо виголосив ті слова і залишив Коноху, а третій подав у відставку.
Це точно не могло статися само по собі.
Ніхто з верховних керівників села не зробив би такої простої помилки.
Простіше кажучи, була лише одна можливість.
А саме, що за всім цим хтось стояв.
І цей хтось був неймовірно сильний. Єдиний, кого він міг собі уявити, був Мінато Намікадзе.
Саме тому, що вони всі дотримувалися того ж погляду, вони все ускладнили, і це призвело до цієї ситуації.
Джузо Біви дуже пишалася своїм селом. Він відчував, що навіть якщо йому доведеться, скріпивши серце, робити це, він все одно відправиться.
« Я відразу ж відправився, — сказав Джузо Біва.
— У цей момент, мабуть, відбулася зміна. Якщо мої прогнози правильні, то в найближчі кілька днів народиться новий Хокаґе, і це буде Мінато Намікадзе.
— Якщо я поїду до Коноху зараз, то встигаю випередити інших.
- Якщо ми чекаємо, поки ніндзя з інших сіл опомляться і відправлять своїх послів, у нас більше не буде переваг.
Джузо Біва говорив одне за одним. Він розумів, що зараз найкращий час. Це була сила інформації, і її не можна було впускати.
Інакше вся інформація, отримана ним, втратить будь - яку цінність і сенс.
Саме завдяки інформації, яка у нього була, він міг випередити всіх в цій справі, прибути раніше інших, щоб налагодити з Мінато Намікадзе ближчі зв'язки та об"єднати Коноху і Деревню Скритого Тумана.
Вздох...
Присутні дуже зітхнули. Погляди, якими вони дивилися на Джузо Біву, змінилися. У їхніх очах з’явилося більше поваги. Вони по-новому глянули на Джузо Біву, тому що цей чоловік був готовий на все заради Деревні Скритого Тумана.
...
Останнім часом.
Через викриття Орочимару і Данзо, темні чутки розлетілися всюди.
Весь світ ніндзя дізнався про те, що сталося в Конохі.
Різні сили дивилися на це по-різному. Після обговорення на порадах вони дійшли до різних висновків, у кожного було своя думка.
У селі Скритого Тумана вважалося, що в них більше інформації, і їхні припущення були найбільш близькі до правди. Вони знали, що за Конохою стоїть чиясь темна рука, яка всім управляє, просто вони думали, ніби це рука Мінато Намікадзе, і були впевнені, він стане новим Хокаґе.
У селі Скритого Каменя вважали, що це була жертва з боку третього. Вони вважають, що третій вирішив піти з поста Хокаґе, щоб передати надію на майбутнє Мінато Намікадзе, і водночас використати цей метод для того, аби обманути інші села, змусивши всіх думати, ніби Коноха стала більш хаотичною, але при цьому виконати плавну передачу влади та змусити жителів Конохі більше поважати Мінатімокізе.
У селі Скритого Камня, однак зневажався. Вони вважали, що все це смішно і навіть не почали проводити пораду.
У селі Скритого Песка вважали, що за всім цим стоїть щось важке, але саме вони не могли припустити, і могли просто мовчки спостерігати за політичними змінами.
Що стосується решти ніндзя.
Їхні думки були дуже простими, вони просто спостерігали за тим, як відбувається вистава.
Вони вважають, що навіть у такому ж селі як Коноха було багато темних справ, а керівництво готове захищати свої інтереси.
Останні кілька днів.
Події в Конохі стали ураганом.
Який пронісся по кожному кутку світу ніндзя.
І викликав обговорення майже у всіх ніндзя.
...
Країна Залізника, десь біля входу в таверну.
Міцна фігура повільно підійшла до входу в таверну. Він простягнув праву руку і з силою штовхнув дерев’яні двері. Двері повільно відчинилися, і зсередини лунали шум.
У цього чоловіка були довге серебристо-білі волосся.
Він мав на голові особливу захисну пов'язку ніндзя, на якій не було знака ні одного села, а лише символа "Масло".
Було ще тільки післяобідній час, але в барі вже було багато відвідувачів.
Вони пили і базікали.
У всіх людей алкоголь почервоніли, а розмови стосувалися недавніх подій у Конохі.
- Ви чули про недавні події в Конохі?
— Чули, чули, просто умри.
— Учень третього Хокаґе, Орочимару, виявляється, що в усьому селі він розповів про всі свої брудні справи за ці роки.
— І не тільки. Крім Орочимара, був ще й Шімура Данзо, той, що ходить у темряві.
— Це стало ганьбою для Конохи.
- Я ще чув, що Третій Хокаґе подав у відставку.
- Цікаво, хто стане новим Хокаґе Конохі?
- Та яка різниця, хто, Коноха вже стала посміховиськом.
— Так, так. Нам залишається тільки сміятися з них, бо такого ще не бувало.
—...
Один за одним лунали голоси, наповнюючи бар шумом і роблячи його ще хаотичнішим.
Кожен у цьому місці від душі потурбувався про те, що відбувається.
Зрештою, для кожної людини події в Конохі були причиною глузування.
Чоловік з срібним волоссям повільно сів на стілець. Його обличчя не виражало ані радості, ні смутку, немов він і не чув цих розмов.
Лише сліди сліз в його очах.
Видавали деякі зміни в його стані.
Цим чоловіком був один з саннинів Конохи, Джірая.
« Я не думав, що Конохі відбулися такі великі зміни» — пробурмотів Джирая. Він якраз збирався повернутися в Коноху. Звичайно, причиною його повернення була не в цих подіях, про них він дізнався тільки що.
Він повертався, бо побачив чудову книжку.
« Вчитель Широ зі школи ніндзя».
Ця книжка все ще лежала в його сумці для спорядження.
Він не пам’ятав, скільки разів перечитував її.
За цей час він зрозумів, що автор цієї книги з Конохи.
З такими думками.
Він знову вирушив у подорож до Коноху.
Він просто не очікував, що тут він почує новини про Коноха і в них будуть замішані його знайомі.
— Чашку саке, — Джірая недбало помахнув рукою в бік барної стійки і сів на випивку.
На даному етапі.
Йому не потрібно було ні про що їх допитувати.
Йому достатньо було просто слухати.
Люди тут, перебиваючи один одного, говорили тільки про Коноха, майже ні про що іншого.
Хоча ці розмови, можливо, прикрашали їх суб'єктивним мисленням, тобто базувалися на реальних подіях, але з додатком вигадку, як у зіпсованому телефоні, вони не були повністю вигадкою. В них було багато правди, просто ця правда в устах кожного була трохи перебільшена.
- Зараз буде! — Він швидко відповів бармен і взяв чашку саке, почав підігрівати її. Незабаром по бару розрісся густий аромат алкоголю.
Через деякий час чашка була подана Джірає.
Джарія без церемоній взяв чашку і залпом випив. Глоток алкоголю обгорнув горло, і він став ще ретельніше прислухатися до розмов.
До цього моменту.
Він вже приблизно зрозумів, в чому справа.
Хоча, можливо, все було не зовсім так, як він зрозумів, і могли бути деякі невідповідності, але в цілому картина була ясна.
Швидше за все.
Орочимару викрив темні справи Конохі.
Там було багато бруду.
Потім і Данзо розповів купу всього.
Ці два слова майже все підтвердили.
Вони затягли його на розплати і третього, що могло призвести до того, щоб він більше не міг залишатися на посту Хокаґе.
Орочимар не вірив у це, адже там було багато див. Але те, що Третій міг зробити деякі вчинки, він допускав, бо занадто добре знав свого вчителя.
— Час повернутися і подивитися, - Джірая збирався повернутись додому, але все ніяк не міг вирішитися. Адже він пішов з села, щоб не повертатися і знайшов для цього стільки причин та відмовок.
Якщо він зараз повернеться, то, щоб знову піти, йому доведеться придумувати нові виправдання.
Хоча зараз він виглядав вільним і безтурботним.
Насправді він все ще був ніндзя Конохі.
Він не міг просто так покинути село, для цього потрібна була вагома причина, принаймні
До речі, офіційна.
Якби її не було, він би просто не міг так піти, інакше його б вважали зрадником.
Він не хотів, щоб його вважали зрадником.
Тому, повертаючись, він все одно був би пов'язаний деякими обов"язками. Загалом, якби не крайня необхідність, він би не став повертатися.
Це було як у школі.
Джірая був наче прогульник.
Він знайшов поважну причину для відпустки, пішов і не хотів повертатися, так він принаймні зберігав статус учня.
Але якби він повернувся, а потім знову втік.
Довгий час прогулювався б заняття.
У результаті цього його могли б виключити зі школи.
Приблизно так само.
Джірая не хотів, щоб його в Конохе щось зв'язувало, аби ним командували, особливо коли його погляди розходилися з думкою вищого керівництва.
Через це.
Навіть якщо він і думав повернутися до Коноху.
Він би намагався відтягнути цей момент якомога довше.
Але цього разу.
Коли він дізнався, що третій пішов з поста Хокаґе.
Він зрозумів.
Прийшов час повернутися, тому що потрібно було вибрати нового Хокаґе, і в цей момент він повинен був бути там.
Не те щоб його цікавився постом Хокаґе.
А те, що йому потрібно було знайти нову причину для нового Хокаґе.
Новий правитель, як сказано в Біблії, є новим.
Він повинен був знову відрахуватися перед новим Хокаґом, щоб переконатися, що він зможе спокійно піти назад без жодних переслідувань, обмежень і впливу.
Допив саке.
Джірая відразу встав, залишив таверну і вирушив у подорож до Коноху.
"Зараз повернутися і подивитися - теж добре."
« Я ніколи не бачив вчителя".
"Орочимару знову кудись пропав".
« Я обов'язково його знайду».
"Він повинен відповісти перед Конохою".
"Я не дозволю йому зробити таке і просто втекти".
« Похоже, стає все цікавіше».
На губах Джіраї з'явилася легка усмішка, і він відправився в дорогу до Коноху. Відстань від країни Залізнеза до Країни Вогня була не такою вже й великою, просто він все ніяк не міг зробити цей крок.
« Схоже, що Конохі має ще багато причин нудьгувати".
Джірая думав, що у нього ще багато справ. Наприклад, коли він повернеться, то побачить Цунаде і подивиться, як виріс маленький Мінато Намікадзе. Він дізнається про стан цього третього хлопця і нарешті зможе побачити автора цієї книжки.
Автор цієї книги був дуже важливий.
Джарія і сам був письменником.
Він завжди прагнув написати книгу, яка стане хітом у світі ніндзя, шукав натхнення і матеріали по всьому світу, постійно подорожував, щоб писати свої твори.
Но.
Він ніяк не очікував.
Що в Конохі з'явиться такий геній, який зможе написати таку захоплюючу історію.
Це було так рідко.
Що він навіть не міг повірити своїм очам.
Ця книжка була наче сон.
Вона не повинна була існувати в реальному світі.
...
Тим часом, в іншому місці, у казино.
Жінка з ієрогліфом "Азарт" на спині увійшла в казино. У неї була дуже гарна фігура і вільна особистість. Майже всі в казино її знали.
Це була велика риба.
Грала в кожній грі.
Щоразу, коли вона приходила, то ніби розкидала гроші.
Якщо грати з нею за одним столом, то майже завжди можна було виграти.
Через це, коли вона грала, збирались дуже багато народу. За короткий час вона стала тут знаменитістю.
У грі.
Кістки тряслися.
Маленька чашка видавала стук.
Це була дуже класична гра, де треба було ставити на « велике» або "маліше". Навіть найжорстокіші люди не могли постійно возити.
Але в цій грі був чоловік, який міг постійно програвати.
Це і була та легендарна велика риба.
Де б не з'явилася ця велика риба.
Всі ігри були виграшними.
Всі чекали, щоб обскубати цю жирну вівцю!
В цей день.
Цунаде ходила по казино.
Тільки така гра могла трохи підняти їй настрій. Щодня вона намагалася заглушити свій біль.
- Ви чули? У Конохі щось сталося! - У цей момент один з гравців сказав, що посміхається. Насправді, під час гри вони рідко розмовляли, тому що це було не те місце, де можна розслабитися, як за столом з випивкою. Тут треба було повністю зосередитися на тому, виграєш ти або програєш.
Але після цього чоловіки на обличчі у всіх з’явилися посмішки.
Це була легка, сумна усмішка.
Можна сказати, що в кожного з них виникали змішані почуття.
— Як можна не знати.
- Про це зараз весь світ знає.
— Коноха, можна сказати, сама по собі на себе стягала біду.
— Така велика село, і така ганьба.
- На їхньому місці я б теж знайшов, куди сховатися і не смів би зізнатися, що я з Конохи.
—...
Гравці за столом один за одним почали базікати. Їх увагу як і раніше було прикуто до столу, вони просто непримушено базікали, показуючи, що чули цю історію.
— Хм? — Цунада відразу ж завмерла, її брови злегка нахмурилися і вона обвела поглядом гравців.
- Що сталося в Конохі? — У душі Цунада було здивування. Останнім часом вона зовсім не цікавилася справами світу ніндзя і нічого не знала про його розвиток. Вона знала тільки, що не так давно була третя світова війна ніндзя, але вона вже нічого не цікавилась цим.
І в цей момент.
Несподівано почувши про Коноха.
І те, що ці гравці не говорили нічого конкретного, а просто насміхалися.
Коли це Коноха стала об’єктом глузувань стількох людей?
На мить.
Цікавість Цунаде бере верх.
Вона не втрималася і запитала.
Гравці один за одним підняли голови і подивилися на Цунаду. Їхні обличчя стали дивними. Якби це був хтось інший, вони б посміялися і сказали, що він відстав від життя, якщо не знає таких популярних новин.
Але перед ними була та найбільша риба.
Легенда.
Вони так довго сиділи тут, щоб отримати від неї якусь вигоду.
І тепер ця велика риба поставила таке питання.
У них не було причин не відповідати.
Інакше це могло б зіпсувати їхні стосунки.
Якби велика риба розчарувалася і пішла, то гра закінчилася б.
- Недавно у Конохі сталася дуже смішна історія, один з гравців подивився на Цунаду, його погляд ковзав по ній вгору і вниз, і нарешті зупинився на відповідному місці, зосередившись на її розкішній грудях.
- Ти, мабуть, ще не знаєш.
— Учень третього Хокаґе Конохі, Орочимару.
— І близький друг третього Хокаґе, Шімура Данзо.
- Ці двоє разом викрили всі темні справи Конохі за усі ці роки.
- Включаючи багато чого з того, що робив Третій Хокаґе.
- Тепер про це всі знають.
— Не тільки світ ніндзя, але й цілий світ обговорює це.
— Мабуть, не витримав ганьби.
— Третій Хокаґе Конохі подав у відставку.
"Насправді, якщо подумати про його місце я б також знайшов куди сховатися і не хотів би більше з'являтися на людях", сказав цей гравець.
Насправді, в цей момент він зовсім не знав всіх подробиць. Те, що він знав, було набагато менше, ніж знали люди в інших селах ніндзя. Він просто почув це в розмовах за чашкою чаю.
Але люди часто бувають такими. Дізнавшись про щось, вони можуть знати лише поверхово, але обов'язково будуть робити вигляд, що все розуміють.
Особливо, коли мова йде про найпопулярніші плітки. Просто подивившись, вони відразу ж викажуть своє міркування і розуміння.
Інакше вони будуть виглядати відсталими.
Знати — це обов’язково, але не потрібно розуміти. І навіть якщо вони не розуміють, це не перешкоджає їм висловлювати свою оригінальну думку.
Особливо коли вони не знають суті справи, вони можуть висловити якусь непогану думку або навмисно піти проти течії, щоб підкреслити свою індивідуальність і привернути увагу.
- Третій пішов у відставку? — Почувши це, на обличчі Цунада з’явилося замішання. Вона не розуміла, що сталося. Вона просто дивилася на ще не відкриті кістки, і в її голові роїлися складні думки.
Перед тим як покинути Коноху, вона дуже сподівалась, що в селі відбудуться зміни, особливо у політичному плані, щодо поста Хокаґе.
Але це було не так просто.
Навіть її пропозиції не були повністю зрозумілі, що в результаті призвело до її звільнення з Конохи і до того, щоб вона стала такою, якою вона є зараз.
Но...
Почувши, що третій пішов у відставку.
Її почуття були досить складними.
Сьогоднішня Цунада - це не та Цінаде, яка буде в майбутньому під час смерті третього. Та Цунада вже давно покинула Коноху, її серце черствіло, і її не так-то просто було вивести зі рівноваги.
Але тепершня Цунада була іншою.
Вона щойно покинула Коноху, і її оточенням були хаотичні гральні заклади. Чим більше вона намагалася не думати про село, тим сильніше турбувалася нею. Така людська природа.
Зазвичай, якщо щось дійсно не хвилює, то й не потрібно докладати зусиль, щоб це показати!
На мить.
Цунада піддалась губам.
- Що ви ще знаєте? — Цунаде продовжувала розпитувати цих людей. Тепер вона хотіла дізнатися більше про Коноха. Це було для неї дуже важливо. Її серце все ще було з Конохою, адже вона покинула її з розчаруванням зовсім недавно.
На мить.
Гравці переглянулися.
Їхні обличчя стали дивними.
Вони зовсім не розуміли, чому ця велика риба раптом зацікавилася справами Конохи. Судячи з її вигляду, вона зовсім не була схожа на ніндзя, але так цікавилася цим.
- Насправді, це не так і важливо.
- Просто якісь скандали.
- Це зовсім не важливо.
— Коноха вже прогнила до основи.
— Давай краще почнемо гру.
— Над такими нудними речами можна просто посміятися.
— Не марнуй часу.
- Воно того не варте.
Цей гравець говорив один за одним. Насправді, він і не знав більшого. Він знав лише, що Орочимару і Данзо викрили багато скандалів, викривили таємниці й розповіли про велику кількість справ.
Но...
Що саме це були за діла?
Він не знав.
Він зовсім не знав, що саме розкрили Орочимару і Данзо.
І не знав, які наслідки це матиме.
Він не знав, наскільки правдиві ці історії.
Я не розумів, яке значення мала ця викриття для Конохи.
Для нього він був просто глядачем.
І цей вистава йому був не дуже і цікавий.
Тому що він сам по собі не дуже цікавився цим.
І тепер, дізнавшись про це, він зацікавився ще менше.
Він сказав це тільки для того, щоб показати, що знає останні події, аби здаватися поінформованим. Він просто хотів сказати це і закінчити розмову.
Але він аж ніяк не очікував.
Що ця велика риба почне питати.
І, схоже, збиралася докопатися до суті.
Цього він вже не витримав.
Не можна було дозволити їй продовжувати розпитувати.
Тому що він і сам не знав про те, що було далі.
« Я не гратиму, — подумала Цунада. — У цей момент вона відразу встала і рішуче пішла до виходу з казино. Дізнавшись про це, вона зрозуміла, що тепер їй слід робити не ставки, а повернутися до Коноху.
Деякі речі можна було зрозуміти, лише повернувшись особисто.
Прийшов час повертатися.
« Не йди, — сказав він. — Взяли один за одним гравців на Цунаді. Вони всі добре розуміли, що якщо ця велика риба піде, то найближчим часом їм не буде на що сподіватися.
Це було занадто важливо!
Не можна було так просто закінчити!
На мить.
Майже всі гравці стали напруженими. Їхні погляди були прикуті до Цунади, і вони дуже турбувалися нею.
Це був не просто партнер з гри, а їхній гаманець, від якого залежало їхнє існування.
Для цих гравців...
Гроші не були на першому місці!
Хоча формально вони всі прийшли сюди заради грошей, в глибині душі вони хотіли визнання, внутрішнього задоволення, почуття успіху, коли богиня удачі на їх стороні.
Такі почуття часто приносили насолоду грошам!
Гроші були лише приємним доповненням.
Плід перемоги.
І тепер ця легендарна велика риба могла дати їм не тільки гроші, але й почуття перемоги в азартній грі.
Це було наче короткий час в їх азартному житті, коли вони отрималичит, який розбавив їх напружене життя. Але тепер, коли вони мали повернутися до колишнього життя, то почувалися дещо збентеженими.
Хоча всі вони знали, що рано чи пізно це станеться...
Але коли це дійсно сталося, всі відчували себе дуже пригніченими до невимовної міри.
— Ні, — рішуче похитала головою Цунада. Вона не була нерішучою людиною і не любила, коли інші впливали на її вибір. Це було видно вже по тому, що в майбутньому вона стане Хокаґе.
Якщо вона щось вирішила.
Це обов’язково зробить вона це.
І зараз вона поверталася в Коноху.
— Я йду, — кинула Цунаде наостанок і вийшла з казино, відчуваючи яскраве світло. Вона вирушила в шлях до Коноху.
На цей раз вона поверталася не тільки через третє, але й через Орочимару. Мабуть, у Конохі зараз був повний хаос.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno