Конан і Яхіко
Голос Конан повільно рознісся по печері, так чітко, що його почув кожен.
Від цих слів усі члени Акацукі загинули.
Всі переглянулися.
У їхніх очах читалися шок і здивування.
— Це...
Куточок рота Яхіко дёрнувся. Він пильно подивився на Конан і дійсно побачив в її очах напруга та нетерплячість.
Но...
Це суперечило принципам, на яких ґрунтувалися Акацуки.
Це нагнітало Яхіко!
— Конан.
- Члени організації мають конкретні цілі...
— Я можу піти шукати Наґато...
- Я також можу запитати, хто хоче піти зі мною...
— Но.
- Я не можу, як лідер Акацуки, наказати всім шукати Наґато!
- Це проти правил!
Яхіко пояснював, фразу за фразою. У цей момент його серце було повно суперечностей. Як лідер Акацукі, він добре розумів ситуацію.
Акацуки — молода організація.
У неї немає міцного фундаменту.
Вона тримається виключно на загальній мечті.
Но...
Така мрія...
Я казала, що люди, які в неї входять, не були надто сильними.
Врешті-решт, якби хтось мав достатньо сил для здійснення своєї мрії, він би вже давно це зробив. Мріятелі - це зазвичай ті, чиї мрії ще не збулися.
Це вказувало на ще одну річ.
На силу!
Тепер Акацукі не вистачало сил.
Але завдяки силі мрії вони змогли привабити багатьох людей.
Акацуки постійно зростали, і на них вже звернули увагу багато інших організацій, у тому числі лідер Деревні Скритого Дожжа Ханзо Саламандра. Акацукі ставилася до небезпечного становища.
Звичайно.
Це відчуття небезпеки...
Це було не зовсім реальним.
Частково це був плід уяви Яхіко, як лідер Акацуки.
— Проти правил?
Конан злегка прищурилася. Почувши слова Яхіко, всі її нерви натягнулися, як струни.
Особливо після "інструктажу" Аоби.
Конан тепер здавалося, що багато речей взагалі не мають значення.
Наприклад, сьогодні Акацукі.
Їх так звана мрія про світ по всьому світу, мрії, яку поділяв кожен, здавалась абсолютно нікчемною в порівнянні з тим фактом, що Наґато був із клана Ооцукі.
Це був інший рівень мислення.
Або, можна сказати ...
Аоба розширив горизонт Конан!
— Да.
Яхіко кинув. Його почуття були дуже змішаними, але погляд був твердий. Він вважав, що правила Акацуки є основою їхнього існування. Зрештою, це була не його особиста організація, а група людей. Їхня мрія була досягненням світу, в якому люди розуміють одне одного, а не пошук однієї чи двох людей.
- Я не можу цього зробити.
— Але я можу піти шукати Наґато!
— Но...
— До речі кажучи.
— Наґато сам добровільно покинув організацію, і його місцезнаходження невідоме. Це вже його вина. Те, що ми його шукаємо, вже неправильно, не кажучи вже про те, щоб такі пошуки - це все одно що шукати голку в стозі сіна!
- Якщо ми так зробимо заради Наґато.
- Те, що в майбутньому у когось з'явиться така ж проблема...
— Ми повинні поступити так само?
- І ще...
— Я думаю, що Наґато, не знайшовши тебе, повернеться. Максимум, вийде ще кілька днів.
Яхіко постійно змушував себе зберігати спокій. У його серці панувала сум’яття. Зрештою, він був не тільки товаришем Наґато і Конан, але й лідером Акацуки. Ця подвійна роль спонукувала його бути особливо обережним і обережними в таких справах.
Яхіко повторював собі.
Хоч би яке рішення він прийняв.
Потрібно зберігати спокій.
Обов’язково зберігати спокій.
Тільки в спокійності можна прийняти правильне рішення.
Інакше він міг би довести Акацукі хибним шляхом.
Зараз він.
Він не лише відповідав за себе, але й на Акацукі.
- Яхіко, я раніше якось не помічала, що ти такий спокійний, Я б навіть сказала, холодний ... — Нечувано вимовила Конан. У її усмішку промайнула нотка сарказму.
— А хіба не потрібно бути спокійним? — Яхіко спокійно подивився на Конан. Він намагався донести до неї свою точку зору. - Ми навіть не знаємо, де Наґато. Як ми будемо його шукати? Чим це відрізняється від пошуку голки в стозі сіна?
— Якщо ти не знаєш, де шукати?
- Якщо ти шукаєш голку в копиці сіна, значить не треба її шукати?
— Якщо ми стикаємося з труднощами, то чи повинні зупинитися?
- Ти дійсно Яхіко?
Конан побачив, що в його очах спалахнули сильні емоції. Вона дивилася на нього так, ніби тільки що познайомилася.
Раніше він був таким великодушним, сповненим довір’я. Майже кожен член Акацукі підтримував його.
Але зараз.
Конан відчувала, що Яхіко змінився.
Вона відчувала, що він став зовсім іншим.
Його майже холодне спокій викликало у неї освідом. Це був чоловік, якому вона довіряла найбільше.
- Конан, ти ж знаєш, я не це мав на увазі! — Яхіко злегка напухнув. Він уже відчув, що Конан хоче посваритися з ним і вже почала підміняти поняття та говорити нелогічно.
- А що ти мав на увазі?
Тон Конан став ще більш ворожим. У її погляді, побаченому на Яхіко вже було дуже незадоволене.
- Тому що ти не знаєш, де Наґато ти вирішив не шукати його, а чекати поки він повернеться сам.
Ти вирішив не шукати мене, а чекати поки я повернуся!
Ти й мене дієш...
- Дуже послідовно!
— Никакого фавориту!
Холодно сказала Конан. Саме це її і обурювало. По суті, їй не загрожувала жодна небезпека і вона навіть дізналася багато нового. Вона також знала, що Наґато зараз нічого не загрожує, максимум, він трохи повихнеться, трохи помчиться думками, але це не було великою проблемою.
Но.
Незважаючи на це.
Конан все одно було неприємно.
Вона відчувала, що про неї не подбали.
Це було дуже, дуже тонке відчуття, яке можна було б назвати почуттям безпеки. Раніше вона відчувала його поруч з Яхіко дуже чітко, але тепер це відчуття змінилося.
- Все не так, як ти собі уявляєш!
Яхіко, слухаючи слова Конан, побачивши, як змінюється її обличчя, відчуваючи її емоції, вже зрозумів, що вона точно його неправильно зрозуміла. Але в поясненні непорозумінь він був не такий сильний, і раптово відчув утому. На його лобі виступили дрібні крапельки поту.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno