Печера Акацуки!
Аоба вперше побачив свою книжку в книжковому магазині. Навіть історія викладача Широ приносила йому насолоду.
Він відкрив книгу...
І подивився на ціну.
500 ре!
Багато!
Аоба зрозумів, що читання шинобі — це досить дороге задоволення, особливо для тих, хто ледве зводить кінці з кінцями.
— Це найбільш популярна книга зараз. Скидок на неї немає, 500 три за штуку. Але вона коштує своїх грошей, ви не пожалкуєте, — продавець заговорив вже не так холодно як раніше. Можливо, йому також подобалася ця книжка.
— Скільки примірників у вас залишилося? - Аоба подивився на полицю, де лежало сім-сім книг, але він не знав чи є ще в запасі. Цього об'єму було недостатньо.
— Зачем вам? — Наче продавця затремтіло, і він з підозрою подивився на Аоба.
— Я хочу купити багато примірників, — усміхнувся Аоба.
— 500 за штуку, — повторив продавець, побоюючись, що Аоба не розчув ціни.
— Мені потрібно сорок, — спокійно сказав Аоба. Він швидко підрахував, скільки книжок можна купити на двадцять тисяч ре.
— ? — Продавець поспішав, в його очах не було жодного сумніву.
« У мене є гроші, — каже Аоба, коли побачив реакцію продавця, зрозумів, що він сумнівається в його платіжності. Він витягнув із сумки для інструментів двадцять тисяч рів, отриманих від Ганзо, — рівно десять купюр по дві тисячі, і поклав їх на прилавк. — Тепер можете сказати, чи є у вас сорок примірників?
— Кхм... — Купець кашлянув, щоб приховати сором’язливість і уважно подивився на Аоба, який виглядав як Шоко. — Я не сумніваюся у ваших грошах, просто не розумію, навіщо вам стільки книжок. Ви можете купити кілька різних книжок цього жанру.
- Є щось краще за цю? — Поцікавився Аоба.
— Нет, это найкраща. Інші книжки не є чимось незвичайним. Думаю, наступна книга цього автора, Фугаку, буде не гірше, - серйозно відповів продавець.
— Раз немає нічого кращого, давайте сорок примірників цього. Я беру їх у подарунок, — посміхнувся Аоба. Він зрозумів, чому видавництво хотіло продавати більше "Учителі Широ" перш ніж випустити « Вчителю Коричневого». Доки не було альтернативи, продажу "Вчителі Широ" продовжували зростати.
Тільки...
...Аобе не подобався такий підхід.
Він хотів дати читачам більше вибору.
До того ж...
Така політика видавництва загальмувала його розвиток. Він міг би писати швидше, але видавництво його стримувало.
— Х-добре... — Продавець, почувши, що Аоба бере книжки в подарунок, більше не сперечався і пішов до полиць.
— Знаєте, вам пощастило.
— Я вчора отримав цілу коробку під назвою "Учителі Широ".
— П’ятдесят примірників.
— Сім я виставив на полицю, залишилося сорок три. Після того як ви купуєте, у мене майже нічого не залишиться », — сказав продавець. Кожен продаж викликав змішані почуття, особливо коли мова йшла про нові книжки.
Якщо продавати багато...
... Доведеться знову замовляти.
Якщо мало...
Книги залишаться лежати на полицях.
Но...
Прибуток завжди добре...
Продавець витягнув три зайві книжки з коробки і віддав коробку із сороком книгами Аобе.
— На вулиці сильний дощ.
але будьте обережні.
— Візьміть коробку.
- Так буде зручніше... — Тон продавця став набагато привітнішим. Але цей чоловік купив цілу коробку книжок за роздрібною ціною, що принесло йому непоганий прибуток. У бідній країні Дощу нечасто зустрічали такі щедрі покупці. Треба було триматися за них, раптом вони ще повернуться.
— Дякую, — кивнув продавець. Коробка дійсно була до речі. Його не хвилювала платня, адже це були його гроші. Якщо йому знадобляться гроші в країні Дощ, він знову звернеться до Ханзо.
Аоба взяв коробку.
Коробки для книжок в країні Дожя були зроблені з спеціального водонепроникного пластику, але для Аоба це не мало значення.
- Коробка важка, може... — Продавець занепокоївся, що Аоба не впорається з такою вагою.
Однак...
Він не встиг договоритися.
Аоба легко підняв коробку.
Така важка коробка...
... у його руках...
Казалася невагомою.
- Н-нічого... - Пробурмотів про себе, вражений силою Аоба. Той не виглядав таким вже сильним.
Звичайно, продавець не знав...
...що Аоба використовував техніку Сверхлогкого Камня, значно зменшивши вагу коробки. Незважаючи на сорок книг всередині, коробка в його руках була не більше мобільного телефону.
Аоба вийшов з магазину із коробкою в руках.
— У-уже йдіть... — Той, хто продавав його, дивився за ним і тільки потім помітив, що той залишив плащ.
— Ваш... Ваш... Ваш плащ... — Продавець вибіг на вулицю, але побачив тільки нескінченний дощ. Аоба и слід простил.
— А?
- Де він?
- Так швидко пішов?
— Приходьте ще... — Продавець був збентежений. Все те, що він робив здавалося йому нереальним.
Він повернувся в магазин і знову подивився на шинку.
І тут його чекав сюрприз.
Плащ зник!
— ? - продавець поспішав і протер очі.
— Н-нет... не може бути...
— Я... Я... Я...
- Я ж бачив...
- Зникне?
— Правда... Він забрав його?
- Або мені здалося? - Продавець був у ще більшому шокі. Якби не пропали сорок книг і двадцять тисяч рі в його кассі, він би вирішив, що йому все це привидилося.
Продавець зробив глибокий вдих і тряхнув головою, намагаючись забути про цей дивний випадок.
***
Країна Дощ, південна частина.
Моросил, дрібний дощ.
Аоба йшов до Акцукі, несучи коробку з книгами. Як видно з спогадів Шокойо, організація знаходилась у печері.
Аба пам’ятав, що в анімі Акцукі також була у печері.
Але він не пам’ятав деталей.
У анімі не було детального опису печери та її розташування.
Тому Аба не був упевнений, що це та сама печера, або Акацукі пізніше перебралася в інше місце.
Як би то не було...
Аоба прямував до цієї печери.
Як каплиці дощу, що нависала над невидимим муром, обстікали Аоба і не торкалися його одягу.
Він не одягав плащ.
Але його одяг був повністю сухий.
Как и...
...коробка з книжками, яку він ніс.
Час минув.
Пройшов час.
Аоба повільно дістався до входу в темну печеру. Біля входу не було охорони.
Акацуки була замалою організацією.
Охорона їй була не потрібна.
Навіть патрулювання не мало сенсу.
У них...
...були тільки гарячу кров і ідеалістичні мрії.
Більше нічого.
Аоба зайшов у печеру з коробкою в руках. Біля входу було темно, але чим далі він йшов, тим яскравіше ставало тьмяніше червоне світло, і повітря ставала тепліше.
Мабуть, тут був вогнище.
Аоба згадав, що у книжковому магазині було таке ж тепло. Через постійні дощі в країні Дощу було волого і холодно.
У кожному домі та магазині вогонь розводили, щоб зігрітися.
Аоба хотів попередити продавця, що розводити вогонь у книжковому магазині небезпечно.
Але, згадавши про дощ...
...він передумав. Навряд чи його слова щось змінили б. Магазин існував багато років, і продавець сам подбав про все.
Пройшовши ще трохи, Аоба побачив кількох людей, які сиділи на землі біля стіни печери. На землі лежали ковдри, вони про щось розмовляли. Перед ними горів багаття.
- Шо, ти де був? І що це у тебе в руках? - Один з чоловіків подивився на Аоба. Судячи з його розслабленої манері говорити, він добре знав Шоко.
Однак...
...Аоба помітив...
...що в їх поглядах, десь у глибині, стримало презирство. Ніби вони вважали його жартома.
У спогадах Шокоо такого не було.
Напевно, він сам цього не помічав.
Всі ці люди були чуунінами...
Аоба зрозумів, що тут існує якась ієрархія. Ці люди стали членами організації завдяки своїй силі, а Шоко — через гроші.
Молоді ще! — подумал Аоба.
Коли-небудь вони зрозуміють, що гроші - це все, і той, хто приносить гроші, - головний!
З їхнім талантом і рівнем чууніну вони навряд чи коли-небудь стануть джоринами. А щоб прогодувати сім’ю, чуун мусить постійно виконувати завдання і отримувати винагороду.
Однак...
Сім'я Шоко...
... могла дозволити собі бути спонсором!
— Я прогулювався по селі, зайшов у книжковий магазин і купив усім книжки, — з усмішкою відповів Аоба.
— Книги?
— Яка марнотратство!
— Книжки дорогі!
Навіщо витрачати гроші на таке? - Шінобі біля вогнища почали перешіптуватися, жертвуючи гроші Аоба.
— Хе-хе, ця книга вам точно сподобається! — Аоба посміхнувся. Він усміхався, але зневажав їхню поведінку. Він завжди ненавидів, коли люди лізли в чужу кишеню.
Коли він сидів в Інтернеті, він часто бачив, як люди критикували чужі покупки і радили купити щось інше.
Адже гроші належали покупцеві.
І він міг витрачати їх, як хотів.
Цінність купівлі визначалася не чужою думкою, а власним бажанням.
— Це книга Фугаку.
- "Учителіша Шинобі"
— Зараз вона дуже популярна.
— Самі побачите! « Аоба усміхався, не виявляючи свого роздратування, але вже зневажав цих людей. Він був упевнений, що незабаром вони змінять свою думку.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno