Справжні ніндзя служать в Анбу!
У кабінеті Хокаґе...
Орочімару пильно дивився на Хірузена, не звертаючи уваги на Ітона. Він навіть не подивився на нього, коли той йшов.
Він був у поганому настрої.
Щойно закінчив звіт...
І збирався повернутися до своїх досліджень.
Але його ледве встигли викликати назад з лабораторії, як ці два шінобі знову привели його сюди. Він був роздратований.
— Старик, говори швидше, в чому справа? Навіщо було знову мене викликати?
Орочимару плюхнувся в крісло, яке щойно звільнив Ітон, і дивився на Хірузена без особливої поваги, не як шенобі на Хоказі або учень на вчителя.
Хірузен не звернув на це уваги, він звик.
До того ж...
Така поведінка Орочимару...
Було його власною провиною.
Він завжди любив Орочимару.
Саме тому...
Орочимару не соромився поводитися, як йому заманеться.
— Мені потрібно, щоб ти командував Коренем, — прямо сказав Хірузен, не бачачи сенсу в довгих передмовіх.
- Що? — Орочимару поспішав, а потім скрився. - Ти збожеволів!
- Я в своєму розумі. Мені потрібно, щоб ти став головою Корня! - Запевняю Хірузен.
— Ни за що!
— Не бувати цьому!
— Я відмовляюся!
Орочимару вдарив по столу і схопився, збираючись піти.
- Орочимару, зараз критичний момент, мені потрібна твоя допомога, я потребую когось, хто очолить Корень, і ти — найкращий кандидат!
Хірузен теж встав.
Він пильно дивився на Орочимару.
У його голосі було чути хвилювання. Він сподівався, що Орочимару передасться і погодиться очолити Корень.
— У Корня є Данзо, — спокійно відповів Орочимару.
« Данзо поранений і більше не може керувати Корнем », — сказав Хірузен.
- Чому ти думаєш, що я готовий витрачати свій дорогоцінний час на таку безглуздість? Мене не цікавить піст голови Корня. Якщо ти вважаєш, що Данзо не впорається, знайди когось іншого - різко відповів Орочимару.
« Тепер я нікому не можу довіряти, — з сумом сказав Хірузен. Йому також хотілося мати надійних людей, але всі в Конохі бачили тільки світлу сторону. А свою темну сторону він міг показати лише Данзо і тепер ще Орочимару, своєму улюбленому учневі.
— Саме так, — сказав Орочимару дивно посміхнувся, облизав губи і, подивившись на Хірузена своїми вужними очима, вимовив: « Не довіряй нікому, навіть мені. Можливо, одного разу я не тільки не допоможу тобі, але й уб'ю.
Сказавши це...
Орочимару посміхнувся...
І вийшов з кабінету, не озираючись.
У кабінеті залишився тільки Хірузен.
— Эх... — Хірузен зітхнув. Він думав, що Орочимару можна відмовитися, але не очікував, щоб це було дуже категорично.
- Ось тобі і проблеми!
Хірузен розумів, що Орочімару не жартував. Він завжди був прямим і говорив те, що думав. Якщо він відмовився, то справді не хотів очолити Корінь.
А якщо Корень не під його контролем, значить, він як і раніше належить Данзо!
Хірузен розумів це дуже добре.
Поки Данзо був на його стороні, Корень був його зброєю, але якщо Данзо стане ворогом, корінь перетвориться в кинджал, направлений йому у серце.
Це був обосічний меч!
Але Хірузен не міг відмовитися від нього!
Без допомоги Данзо він не зміг би утримати владу.
Однак...
Він знав від самого початку...
Що Данзо таємно нагромаджує сили, і Корень був його особистою армією, яка підтримає його, навіть якщо він повстане проти Конохи.
Хірузен розумів, що ця сила не належить йому чи Конохі, вона належала тільки Данзо!
- Треба придумати щось ще, не можна сидіти склавши руки!
Хірузен знову взяв трубку, закурив і, повільно підійшовши до вікна, подивився на гору Хокаґе, намагаючись заспокоїтися.
Чим більше він хвилювався...
Тим важче ставало ситуація...
***
В гуртожитку Аньбу...
Тіньовий клон Аоби малював мангу.
У нього не було художньої освіти, тому він вчився на ходу, відточуючи свою майстерність.
Тепер він міг малювати складні малюнки, але в нього ще не було свого стилю, тому він малював прості сцени, просто передати сюжет.
Звичайно...
Навіть так...
Це був новий вид мистецтва для світу шінобі.
Під рукою клона Аби оживали витончені лінії тіла Вчителя Широ, який виконував складні рухи.
Ця манга стане справжнім хітом і може навіть навчальним посібником для тих, хто хоче навчитися складних рухів. Вона може викликати в людей цікавість до спорту і допомогти їм поліпшити свою фізичну форму.
Крім того...
Ця манга може допомогти загоїти рани, залишені війною.
Аоба вірив...
Ця книжка допоможе збільшити народжуваність у світі шінобі.
Війна нищила людей і приносила страждання, а ця книжка мала допомогти відновити населення в мирі з любов’ю.
Звичайно...
Був один нюанс.
Який колір у любові?
Зелений!
Клон Аби був повністю поглинутий роботою, він насолоджувався процесом малювання і не квапився.
Він ще не передав ці відчуття оригінальному, але це не мало значення. Він міг зробити це пізніше, коли Аоба повернеться.
Раптом клон почув швидкі кроки за дверима. Було чути, що людина поспішає.
— Хм? — Клон Аби перестав малювати і подивився на двері. Він дізнався про кроки.
Хтось йшов до нього.
Зараз в Анбу були тільки він і Ітон.
Отже, це міг бути тільки Ітон, і він прийшов до нього по якійсь справі.
Клон Аби встав і пішов до дверей.
Доійшовши до дверей, він відкрив її і побачив Ітона, який заніс руку, щоб постукати.
- Ітон-сан, ти щось хотів? — Клон Аби усміхнувся Ітону. Він не чекав стуку, бо все одно збирався відкрити двері.
— Аоба... Саме вчасно... Мені потрібно з тобою поговорити... - Ітон поспішав. Він ще не придумав, що скаже, а двері вже відчинилися, і всі його плани впали.
— Заходи, — клон Аби відірвався, запрошуючи Ітона увійти. Він знав, що якщо Ітон прийшов до нього, значить сталося щось важливе.
— Добре, - Ітон зайшов до кімнати і сів на стілець, не знаючи з чого почати.
Аоба помітив замішання Ітона і зрозумів, що щось сталося.
— Ітон-сан, ти напевно прийшов до мене не просто так, - сказав клон Аби. Може я зможу допомогти.
Аоба з цікавістю дивився на Ітона. Він рідко бачив його таким.
— Эх... — Ітон зітхнув. Він почувався безпорадним, але все ж вирішив розповісти йому про свої сумніви.
- Справа ось у чому...
— Я щойно був у Хоказі.
— Я хотів попросити в нього людей для Анбу, бо нас лише двоє.
— Но...
- Все пройшло занадто гладко!
— Хоча ні, не зовсім гладко. Хокаге ніби був чимось стурбований...
— Загалом, це було дивно!
— Він майже відразу погодився і негайно написав наказ про переклад. І дивився на мене якось... Це неприємно.
- І ще одна дивина...
— Коли я прийшов, Орочимару виходив з кабінету і він знову зайшов туди.
— Це дуже підозріло!
- Я не можу сказати точно, що не так, але у мене дуже неприємне передчуття, ніби щось сталося...
Ітон випалив все разом, боячись щось забути. Він вирішив розповісти все і потім обговорити деталі.
Тепер він більше довіряв Абе, ніж Хірузену.
— Хм... — Вислухавши Ітона, клон Аоби почав розуміти, що відбувається.
- Це дійсно дивно. Дай подумати...
Клон Аби мав чакрой і розумовий склад розуму, він був його частиною, тому міг мислити так само, як оригінал.
Клон знав, що інший клон Аоби вирушив до Хірузена в подобі Данзо і біля дверей кабінету зустрів Орочимара.
Тому він знав про візит Орочімара до Хірузена, але не знав, що після того як Орчинара пішла додому, Ітон відвідав його.
— Анбу... Брак людей... — Клон Аби задумливо потирав підборіддя. Він був упевнений, що Хірузен не змінився б просто так, значить щось сталося.
- Ітон-сан, в кого ти просив людей? - Аоба відчув, що це ключовий момент. Ітон не згадав про це, і в Егуда з'явилося припущення, але оскільки він був тут, то вирішив дочекатися відповіді.
- У війську, що повернулася з фронту! — Відказав Ітон. - Ти ж знаєш, що для відновлення Анбу потрібні елітні шінобі.
— Зараз усі найкращі шинобі на війні, і я не міг просити їх раніше. Але тепер, коли війна закінчилась, я мушу діяти швидко!
— Інакше, коли вони повернуться і отримають нагороду, буде набагато важче переконати їх приєднатися до Абу!
- Хто звик до світла...
— Захоче стати щуром в каналізації!
Ітон зітхнув. Він сам вирішив реорганізувати Абу, і це був справжній ніндзя Анба, який присвятив своє життя цій справі, щиро дбав про майбутнє відділу.
Треба сказати...
Ітон був готовий на все заради Анбу.
Він з дитинства служив у відділі допитів в Анбу і стикався із найтемнішою стороною світу шінобі.
І, незважаючи на це...
Він хотів, щоб його син теж став ніндзя Анбу і продовжив свою справу.
Це було б для нього великою гордістю.
Він завжди вважав...
Що справжні ніндзя служать в Анбу!
У них немає лицемірних масок, вони вбивають, не виправдовуючися виконанням місії. Вони живуть не у світлі софітів, а в тіні, наче привиди ночі, і навіть після їх смерті ніхто не дізнається про їхнє існування.
Це був Анбу!
Ітона мала особливі почуття до Анбу, які не мали нічого спільного з Аобою чи Хірузеном. Навіть зараз він хотів врятувати Анбу від забуття.
— Я так и думал! — Аоба кивнув, його погляд був спокійним. Слова Ітона підтвердили його здогадки.
Тепер все встало на свої місця.
Всі докази склалися в одну картину.
— Брат Ітон, — усміхнувся Егуд. — Я зрозумів, в чому справа. Це змова.
— Політична змова!
Аоба знав, про що говорить, адже недавно він відправив свого клона до Хірузена в образі Данзо.
Хоча він ще не отримав подробиць їхньої розмови, але знав про свої плани, які розробив до створення клона.
Тепер, знаючи про прохання Ітона...
Аоба зрозумів загальну картину, хоча й не знав деталей розмови, але цього було достатньо, щоб зробити висновки.
— Політична змова? - Ітон нахмурився. Його не бентежило, що Анбу може стати знаряддям у політичній грі. Спочатку він створювався як таємна зброя села.
Ітон не заперечував проти використання Анбу в політичних цілях, адже це було частиною їхньої роботи.
Він просто не розумів...
Як це пов'язано з ним і Аобою...
Адже в Анбу зараз були тільки вони двоє...
Як вони ставились до політичної змови?
Ітон не мав такої ж проникливості, як Аоба.
— Итон-сан, слушай... — Аоба посміхнувся, вирішивши частково розкрити свої карти.
- Зараз йде третя світова війна шінобі, ти знаєш про це. Коноха була на грані поразки. Ти думав про те, що сталося б, якби ми програвали? — запитав Аоба.
— Деревина була б знищена! — Не задумуючись, відповів Ітон. Він часто задумувався над цим, і це викликало в нього жах. Армія на фронт була останньою надією Конохі. Якби вони програли, довелося б відправляти на війну учнів Академії, але діти не змогли б перемогти і Коноха стала би легкою здобиччю для ворогів.
— Не зовсім так, такого б не сталося, але Коноха пережила б тяжкі часи, — Аоба похитав головою. Знищення села можна було тільки в пориві люті і помсти, як це зробив Пейн, а не під час звичайної війни.
- Чому? — Не зрозумів Итон.
« Убивати ворогів — це не єдиний і найефективніший спосіб розв’язання проблем. Якби Камінь дійшов до Конохі і захопив кабінет Хокаґе, вони б почали правити селами! — Да.
- Що ти маєш на увазі? - Ітон не розумів, про що говорить Аоба.
- Якщо коротко, поневолити село краще, ніж знищити її! — Сказал Аоба. — Якщо б вони вбили всіх мешканців Конохі, то отримали б тільки те, що є в селі зараз. А поневоливши її, вони отримали б не тільки поточні ресурси, але й постійний потік нових ресурсів. Коноха стала б їх колонією!
— Це... — Ітон втягнув повітря крізь зуби. Він ніколи не думав про це, але відразу зрозумів, що говорить Аоба. Це як вбити людину і забрати його гроші, але ще вигідніше взяти її кошти і змусити його працювати на тебе, перетворивши його в живого мерця.
- Тепер ти розумієш? — Аоба посміхнувся, зробив ковток води і продовжив:
- Ти думаєш, чому сюди прийшли шінобі Песка і Хмара?
- Невже тільки для того, щоб розграбувати Коноху?
— Звичайно, що ні!
— Коли три села об'єднають свої сили, вони не будуть знищувати Коноху, а укладуть з нею угоду.
— И тоді...
— Коноха стане колонією, якою керує кілька сіл!
— Як ти думаєш, чи Хірузен виженеться?
- Яке життя мешканців Конохі?
— Ти можеш собі це уявити? Це буде ганьба, яку Коноха не зможе змити десятиріччями.
Слова Аби, наче кинджали, встромлювалися в серце Ітона і замучували його тремтіти від жаху.
Чим більше він думав ...
Його страх був ще жахливішим!
— Виходить...
— Хірузен мало не став зрадником!
— Но...
— Як це пов’язано з Анбу?
Ітон зрозумів, про що говорить Аба, але не бачив зв'язку з Анбу.
- Найпряміше! — Усмішка Аоби стала широкою, він постукав пальцем по столу.
- Ітон-сан, ти зрозумів, хто стане головним винуватцем у разі поразки...
- А ти думав про те...
- Хто виграє нашу перемогу?
Аоба з усмішкою дивився на Ітона. Для нього Ітон вже був своїм, просто він ніколи не говорив про це прямо.
І зараз...
Настав час...
Щоб Ітон зрозумів, кому він повинен служити.
Зміна влади в Конохі була неминучою, і всі плани Аби наближалися до кінця. Настав час показати Ітону, на чиєму він боці.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno