Нестатки людей в Анбу
Хірузен тепло привітав Ітона, сів у своє крісло і почав пильно розглядати його.
Треба ж...
Ітон справді підходив!
Чим більше Хірузен думав про це, тим ліпше він переконувався, що Ітон — ідеальний кандидат. Він багато років вірно служив Конохе, і навіть той факт, що він захищав ніндзя з клану Удзумаки, говорив про його відданість. Він точно не зрадить його.
— А? - Ітон поспішав. Він ніколи не бачив такої привітності й сором’язливості. Він одразу зрозумів, що Хірузен щось задумав, але не розумів, як це зробити.
- Хе-хе-хе ... — Хірузен з усмішкою дивився на Ітона. У цей момент брак кадрів Ітон здавався йому справжньою знахідок.
Чим більше він дивився на Ітона, тим краще йому подобався.
Добре...
Що під час нападу шінобі Камня Ітон вижив, не всі ніндзя Анбу загинули тоді.
— Итон!
— Розкажи!
- Навіщо ти прийшов?
Хірузен лагідно намагався схилити Ітона до себе, щоб той був готовий служити йому вірою і правдою.
Но...
Хірузен упустив одну мить.
Його вчинок з Аобою глибоко поранив Ітона.
Саме через це...
Ітон втратив віру в Хірузена, але не звернувся до Мінато, а вирішив підтримати Цунада та її учня Аобу.
Тепер, побачивши доброту Хірузена...
Він відчував лише недовір’я.
Раніше він був би радий почути Хокаґе, але тепер бачив у ньому лише лицемірство.
- Справа ось у чому... — Ітон розповів Хірузену про свої плани по відновленню Анбу. Хірузен доручив йому провід, але тепер тут був лише один чоловік — Егуд.
— В Анбу зараз лише одна людина. Я думаю, нам потрібно набрати кілька елитніх шінобі, а потім поступово навчати новачків. Не можна окинути неосяжне. Тому я хотів би попросити у вас людей, пан Хокаґе, — сказав Ітон. Він давно хотів це зробити, але не міг, тому що під час війни кожен шінобі був на рахунку. Забрати людей в Анбу означало б послабити армію.
Спочатку треба було виграти війну.
Інакше, навіть якби він створив ідеальну Анбу, це було б марно.
- Тобі потрібні люди? — Хирузен насупився. Він хотів відмовити, бо під час війни кожен шінобі був на рахунку. Якби він не хотів здобути довіру Ітона, то відразу відмовився б.
— Дай подумати...
— Хм...
- У тебе є якийсь конкретний план?
Хірузен стримав своє бажання відмовити і перевів розмову на Ітона, даючи йому й собі шанс. Він хотів вислухати план, оцінити його реалістичність і знайти вагому причину для відмови.
Хірузен з усмішкою дивився на Ітона, наче добродушний старий чоловік.
—...
Побачивши усмішку Хірузена, Ітон відчув огиду.
Саме так.
Його нудило від лицемірства Хірузена.
Якби він не знав, який Хірузен насправді, то повірив би йому. Але, знаючи правду, він бачив все в іншому світлі.
- Справа ось у чому. Ми перемогли у війні, і багато шінобі скоро повернуться з фронту. Саме тому я вирішив попросити у вас людей для Анбу. Зараз там гостра нестача кадрів, і відділ не може нормально функціонувати - повільно вимовив Ітон.
Це було важливе питання.
Він давно страждав від нестачі людей в Анбу.
Но...
Нічого не міг вдіяти...
Адже в Анбу не можна було брати кого попало. Звичайні люди або учні Академії були б даремними.
Потрібні були елитні шинобі!
Мені не потрібні ці люди на постійному фундаменті. Робота в Анбу позбавляє їх можливості жити нормальним життям. Нехай вони допоможуть нам якийсь час, поки ми не вчимо нових ніндзя і потім зможуть повернутися до своїх обов'язків - додав Ітон.
— Хм... — Хірузен вислухав Ітона і зрозумів, що той не просить людей просто так, а пропонує мудрі рішення з огляду на кінець війни.
Це, а також хороша думка Хірузена про Ітона...
Його замислилося. Просьба Ітона не здавалася йому надмірною, він просто хотів відновити Абу, а Хірузен знав про нестачу людей у цьому відділі.
— Так... Пане Хокаґе... Що ви вирішили? — Ітон з подивом дивився на того, хто задумав Хірузена, не розуміючи його слів.
— Почекай! — Хірузен підняв руку, зупиняючи Ітона. Його думки вже були далеко.
Саме так!
Ось воно!
Абу потрібні люди!
І він може привести туди тих, хто повернувся з фронту шінобі!
Заслуги Мінато Намікадзе були занадто великі, він врятував Коноху і заслужив прізвисько « Жовта Моління ». Його не можна було відправляти в Анбу, його треба нагородити, наприклад, плащом Хокаґе з короткими рукавами.
Що стосується Сакумо Хатаке...
Хірузен якраз думав, що робити з ним, і Ітон дав йому ідею.
Він міг відправити Сакумо в Анбу!
Сакумо був сильним і різним ніндзя, він підійшов би для будь-якої роботи. Відправивши його в Абу, він позбавив би його шансів стати Хокаґе.
До того ж...
Це було б раціонально.
Хірузен не знав, як використати Сакумо. Якщо давати йому багато завдань, то його заслуги зростуть і якщо мало — пропадуть даремно.
Тепер він міг відправити його в Анбу, доручивши йому виконувати секретні місії і навчати нових ніндзя, а Ітон став би головою Анґу.
Таким чином...
Ітон міг замінити Данзо, а Анбу — Корень.
Зараз в Анбу був лише один чоловік, і це означало, що він може створити новий Абу, відданий тільки йому, та вирішити проблему з Данзо.
- Пане Хокаґе, якщо це занадто важко, забудьте про моє прохання. Ці люди билися на фронті і заслужили відпочинок та визнання, а не роботу в тіні.
— Нет! — Хірузен махнув рукою, і його очі забили.
- У цьому немає проблем! — У голосі Хірузена звучала сильна впевненість. Він узяв чистий сувій, кисть і почав писати.
- Твоя пропозиція дуже розумна!
— Анбу потрібно відновити якомога швидше!
- Ти не просив про це під час війни, думаючи про добро села!
- Якщо я зараз тобі відмовлю, відновлення Абу може затягнутися, а це нашкодить Конохе!
— Тому...
- Я згоден!
- Я особисто виберу найкращого шинобі з тих, що повернулися з фронту і переведу їх в Абу під твоє командування!
Хірузен усміхався, записуючи в сувій наказ про переклад шенобі в Анбу.
У нього вже був план.
Перевести Сакумо в Анбу.
Тоді всі проблеми будуть розв’язані.
Навіть з плащем Хокаґе Сакумо не був хорошим лідером, а в Анбу він буде під командуванням Ітона і не зможе досягти рівня Данзо.
— Це... - Ітон поспішав. Він просто вирішив спробувати, поставити запитання і не очікувати позитивної відповіді. Він думав, що спроба не катування.
І раптом...
Він добився свого.
- Дякую, пане Хокаґе! — Ітон подякував Хірузену, не розуміючи чому той несподівано змінив свою думку, але це було йому на руку.
Без людей він нічого не міг зробити.
Ітон став головою Анбу.
Але в Анбу не було людей.
Точніше...
Був один чоловік — Аоба, але не підкорявся Ітону.
- До речі, Ітон, чим займається Аоба останнім часом? — Він раптово запитав Хірузен, згадавши про це безшумно. З тих пір, як Ітон та Аба повернулися з фронту, він нічого про нього не чув і мало не забув про його існування.
—... — Ітон замовк. Він не міг говорити про Абу через друк.
Но...
Він міг брехати.
— Я не знаю, напевно відпочиває в гуртожитку... — Ітон намагався піти від відповіді, не розкриваючи інформацію про Аоба і не противився йому.
« В Анбу зовсім немає людей, я призначив його головою відділу допитів, але він, як і я, один, йому нічого робити.
Ітон посміхнувся. Він не хотів говорити про Аоба, боячись, що Хірузен задасть ще якісь питання, і він не зможе відповісти без видачі себе.
Ітон вирішив піти.
Але коли він збирався попрощатися, у двері постукали.
— Старий, я щойно пішов, що тобі ще потрібно? — Орочимару зайшов у кабінет, роздратовано облизуючи губи.
— А, ось і ти! — Побачивши Орочимару, Хірузен згадав про важливіші справи і звернувся до Ітона: « На сьогодні все. Займайся Абу, а якщо виникнуть труднощі, приходь до мене.
- Так!
Ітон дуже радів, що Орочимару з’явився так вчасно і змусив його піти геть.
Він встав, вклонився і вийшов, не дивлячись на Орочимару.
Формально...
Він був вище Орочимару по рангу.
Але в душі він не відчував себе вищим одного з трьох легендарних Саннінів, який був на пікі своєї слави. Він не хотів сваритися з Орочимару.
Ітон залишив кабінет Хокаґе.
— Дивно, — вийшовши з кабінету Ітон подивився на двері. Йому здалося, що Хірузен поводиться якось незвично, але він не міг зрозуміти, в чому справа.
Треба поговорити з Аобою!
Ітон вирішив обговорити це з Аобою і заодно почитати його нові історії ...
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno