Я справлюсь з ними самотужки II.
Хоча Мінато був лагідною людиною, коли справа стосувалася Конохи, він знав, де провести межу і ніколи не виявляв почуття жалю.
- Мінато став ще впевненішим у собі.
- Якщо я не помиляюся...
- Його теперішня сила не поступається, коли він став четвертим.
- Якщо йому чогось і не вистачає...
— То це, мабуть, лише досвід!
Аоба пильно дивився на Мінату. З його талантом на повне засвоєння режиму Мудреця точно не потрібно було стільки часу, а отже, на горі М'юбоку він отримав куди більше посилення.
І поки Аоба з цікавістю чекав подальшого розвитку подій...
Головний командуючий армії Івагакуре, Ротей зробив крок вперед і миттєво опинився перед Мінато, його рух був блискавкою - він всував руку і намагався з усієї сили залити Міната на щоці.
— Паршивец, базікаєш занадто багато!
Родей був розлючений. Йому коштувало великих зусиль підняти бойовий дух своїх воїнів, і все це в одну мить зруйнував цей раптово завойований хлопчисько. Хоча ніндзя Скритого Каменя все ще тримались впевнено, на їхніх обличчях вже не палав колишній вогонь помсти — тепер їхні вирази нагадували глядачів, які спостерігали за кумедною сценою.
Треба визнати...
Бойовий дух Івагакуре ослаб.
І це зробив лише один хлопець.
Через це в серці Ротея лютував.
Звичайно...
Зараз Мінато ще не був легендою, його прізвисько Жовта Моленія Конохі не розійшлося по Івагакурі, і навіть Ротей, який командує їх військам, не знав, з яким противником йому доведеться зіткнутися.
Тут була дуже проста відповідь.
А саме...
У Мінато все ще було молоде обличчя, йому на вигляд не даси і двадцяти - хоч би яким сильним він був, наскільки ж він може бути небезпечним?
Він не може бути сильнішим за Білого Клика Конохі!
Якби перед ними стояв ще один Хатаке Сакумо, тоді їм б довелось би важко, але перед одним юнаком побоювання не було.
*Свист!*
Рука Росей розсипала повітря, а потім почала літати до Мінато з неймовірною швидкістю.
Для шiнобі...
Такий жест був надто зайвим.
Замість цього удар можна було відразу вбити ворога.
Він все одно став шінобі!
Але Ротей зробив інший вибір.
Його мета була надзвичайно проста.
Він хотів спочатку принизити цього хлопчисько, що порушив їх лінію, а потім, використовуючи це, знову підняти бойовий дух війська Івагакуре.
Його різка атака застала всіх зненацька: ніндзя Іви все ще голосно сміялися, а шинобі Конохі не опустилися від перепаду емоцій.
Все сталося занадто швидко.
Коли вони зрозуміли, що відбувається ...
Ладонь Ротей вже майже досягла обличчя Мінато.
Однак...
Мінато навіть не поворухнувся, так би мовити, не помітивши Ротей.
І в наступну мить...
Прямо на очах у всіх.
Коли почня вже мала досягти мети...
Мінато зник.
*Свист!*
Ротей вдарив по порожньому.
Він нікого не зачепив!
Несподівана порожнеча перед ним змусила його втратити рівновагу, і він мимовільно подався вперед у напрямку, де тільки що стояв Мінато.
Коли він уже збирався зробити крок, щоб відновити рівновагу...
Раптом спалахнуло жовте світло, і Мінато знову опинився на тому ж місці, трохи присівши, він дивився прямо на Ротея, який впав до нього, в очах його читалася рішучість. У його правій руці був той особливий тризубий кунай, який він до цього не підняв, і тепер він різко вхопив його, промазавши перед собою шалену дугу.
*Свист!*
Розрізався звук.
А слідом бризнула кров.
Яскраво-малий спалах відбивалась в очах усіх присутніх.
Блін!
Ротей з глухим удар звалився на землю, його очі були широко відчинені, наповнені шоком. Глибокий кров'яний поріз на його горлі позбавив його всієї життєвої сили, і навіть в останній момент він так і не зрозумів, що з ним сталося.
— Фух...
Усі, хто спостерігав за падінням бездиханного тіла Ротея, ненавмисно зробили глибокий вдих. Атмосфера на полі бою раптом стала неймовірно важкою - ніхто не міг знайти слів.
Надто швидко.
Все сталося блискавично.
Навіть Хатаке Сакумо не встиг одразу зреагувати.
За винятком Аби, який все так само безмовно спостерігав з гілки дерева, всі інші перебували в повному заціпенінні від того, що сталося.
— Підкріплення справді складається лише з двох осіб.
Мінато навіть не подивився на Ротея - його права рука стискала той самий кунай з трьома обстрими, з якого все ще капала кров, а холодні блакитні очі були спрямовані прямо на щільну стіну шинобі Івакуре попереду.
— Один з нас просто стоїть і спостерігає!
- А той, хто справді бореться...
— Тільки я!
— Проте.
— Щоб впоратися з вами...
— Мене одного більш ніж достатньо!
У голосі Мінато звучала непохитна впевненість. Він зупинився, зосередився на своїх чакрих і почав швидко вбирати енергію навколо себе.
Но...
Шинобі Івагакуре, які стояли так близько, навіть не усвідомлювали, що Мінато накопичує природність для переходу в режим Мудреця і не може рухатися. Вони все ще були під враженням від побаченого і не наважувалися зробити ні крок.
Врешті-решт, їхній командуючий Ротей, який насміився рухатися першим, був миттєво убитий одним блискавким ударом.
Звичайно...
Ротей не був настільки слабким.
Його смерть була настільки легкою, що він недооцінив Мінато. Він помилився, не розпізнавши в ньому можливо найбільшого генія у історії Конохі!
*Бум!
Після майже двох хвилин напруженого мовчання...
Мінато раптово закрив очі.
І відразу ж навколо нього спалахнула могутня, страхітлива чакра.
На закритих століттях проступили оранжеві тіні — характерний знак режиму Мудреця. Як тільки вона з’явилася, вся ця люта і бурхлива чакра зникла.
Все знову стихло.
І в цю мить...
Мінато розкрив очі - його колись блакитні зіниці тепер перетворилися на золотисті, з горизонтальними смугами, як у ропухи. Його аура миттєво змінилася.
— Прийшов час завершити цю війну.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno