О, Боже! IV
- Я не в настрої робити тобі компліменти, ти знаєш мене не перший день, я кажу тільки правду з самого дитинства. Те, що я сказав зараз, було просто правдою, насправді я навіть зробив знижку і не сказав всіх щирих слів на випадок, якщо від них ти занадто запишаєшся, брат Фугаку! — Сказав Егуда і махнув рукою, зробивши шалений вираз обличчя, ніби зовсім не згоден.
Раптово.
Очі Фугаку розширилися, він був прямо-таки приголомшений, ошелерено дивлячись на Аобу. Він підняв руку, щоб показати йому великий палець вгору.
Чудово!
— Це дуже високо!
— Беру свої слова назад!
Якби ти працював у поліції, то не знадобилося б двох років!
- Я думаю, ти міг би стати лейтенантом через шість місяців!
« Ти, мабуть, не знаєш, як добре пан Шайнінг тебе прийняв би, якби ти виконав таке перед ним! »
Фугаку зітхнув від усього серця: у поліції до нього ставилися не надто справедливо протягом стількох років, в першу чергу тому, що сам Шанінґ придушував його, роблячи вигляд, ніби хоче, щоб він успадкував клан Учиха і водночас не хотів цього.
Крім того, більшість людей мають дуже високу думку про халану Учіха.
Вони не хочуть лестити, але це просто суперечить їхній особистості.
Но...
У великому лісі є всі види птахів!
Навіть у них є люди, які люблять лестощами й підлизуватися.
Звичайно.
Навіть у Клані Учиха, який так об'єднаний, бувають подвійні агенти.
Но...
Учиха були більш жорсткими у своїй лести.
Вона не була такою гладкою, як у Аби.
Бували моменти, коли було ясно, що інша сторона діє дуже обдумано!
Це зовсім не те, що вони лестили!
Но...
Шайнінґ почувався дуже люб’язним!
Чим старше люди.
Чим більше вони люблять чути похвалу від інших.
Інакше...
Для чого вони так високо забралися!
Невже всі вони хотіли слухати прокляття ніндзя села? Про це не могло бути й мови!
Після того як Учіха Фугаку промовив ці слова, він пильно дивився на Аобу і все більше відчував, що той не повинен бути малим підлеглим в Підрозділі тортур.
Тоді він міг придумати лише одну причину.
Справа в тому, що пан Моріно Ітон був непробивним.
— Брате Фугаку, я просто кажу це від чистого серця... — Він не знав, сміятися йому чи плакати. Він поспішно взяв чашку чаю на столі і зробив маленький ковток, щоб полегшити своє збентеження.
Насправді.
У Аби не було відчуття, що він лестив.
Він вважає це передачою заслуг.
Якщо це комплімент від вашого начальника, то немає нічого поганого в тому, щоб повернути його!
Нагороди, які належать вам залишаються вашими!
Будь - яка нагорода, що вам не належить, все одно може стати вашою!
Найважливіше...
Гарні часи ще попереду!
І їх можна створити просто рухом рота!
Що може не сподобатися?
— Ну, Аоба, давай не будемо про це. Просто прикинути те, що ти сказав - правда, у будь-якому випадку це звучало добре! - Сказав з умилкою Фугаку. Навіть він не очікував, що одного дня він буде так чутливий до чогось подібного.
Раптом.
Фугаку зрозумів.
Він також був звичайною людиною.
І стикався з такими речами.
Причина, через яку чиєсь лестощі в його колишню адресу розчарувала його полягала лише у тому, що ця людина не робила доброї роботи.
Інакше...
Це просто бонус!
Принаймні.
Те, як Фуґаку дивився на Аобу, тепер змінилося, і зрештою він дуже любив слова Аби правдою чи ні.
Цього досить!
— Давайте обговоримо питання про спогади Уехари Рурі!
Фугаку виглядав дуже серйозним. Його погляд був зосереджений на Егуді, оскільки в таємній кімнаті було одне спогад, яке Аоба не закінчив, але вони змушені були піти тоді.
Тепер з'ясувалося.
Це рішення не було помилковим.
Якби вони тоді не пішли, Орочимару заблокував би їх всередині.
Було близько.
Тепер, коли Фугаку пригадав той момент, він був надзвичайно небезпечним.
— Добре!
Аоба кинув. Він теж не збирався лестити Фугаку, він відчував, що причина, по якій він не приваблює людей, дуже проста, і полягає вона в тому, щоб він ніколи не брав на себе ініціативу.
Аоба завжди нагороджував за ініціативу.
До тих пір, поки йому робили компліменти.
Тоді і він буде!
Це схоже на те, як він ходив до школи: якщо його оцінки по предмету поліпшувались і вчитель здавав іспити трохи краще, коли учитель приходив похвалити його, то посміхався і говорив у відповідь, що це все тому, хто добре вчив його!
Така манера.
Не тільки поводилася з Аобами дуже стримано.
Крім того, завдяки цьому він зміг налагодити стосунки з начальником.
Хоч би куди він пішов, чи то в школі, коли працював у світі ніндзя, він був добре організований.
Навіть якщо Фугаку відчував, що Аоба влещує йому.
Це не було огидно.
— Старший брат Фугаку, перед відходом я бачив діалог між Уехарою Рурі та Орочимару, зараз тобі його розповім.
Раптом обличчя Аоби стало серйозним.
— Коли Уехара Рурі зустрів Орочимару, він сказав йому: « Злодій самички збирається дати мені нове тіло, щоб я зміг стати на ноги. Коли ж я чекатиму? Досить з мене цього паралізованого тіла."
— І Орочимару відповів: « Сьогодні. Після сьогодні ти звільнишся від цього покаліченого тіла."
— Уехара Рурі, почувши слова Орочимару, сказав: « Ну що ж, дякую вам! »
А Орочимару відповів: « Будь ласка! »
— Відразу після цього Орочимар підійшов до Рурі і підхопив його на руки.
— Уехара Рурі в розпачі запитав: « Що ви робите? »
— Орочимару відповів: « Все гаразд, після цієї ночі все закінчиться. Я відведу тебе до шанованого пана Райкаґе! »
- Після пам'яті... Більше ні.
Аоба тільки що повторив Фугаку розмову між Орочимару, яким він став, і Уехарою Рурі.
Він не вніс жодних змін.
Можливо, Рурі пам’ятає про них знову.
Однак.
Більше не було потреби змінювати слова.
Аоба навіть думав про те, щоб їх трохи змінити, інакше наказ занадто чіткий, аби створити враження, що він навмисно направлений на Орочимару.
— Орочимару!
Почувши ці слова, Фугаку підняв руку і хотів вдарити по столі.
Удар був досить болючим.
Фугаку навіть скрився!
У результаті було відкрито, що Орочімара привів на зустріч з Третім Райкаґе.
Тож...
Чоловік, який дійсно привів Рурі на зустріч з Райкаґе, був не хто інший, як Цзясі із Деревні Скритого Хмарака.
У певному розумінні.
Цзяші — еквівалент Орочимару!
Він не сумнівався у словах Аби, а зрештою мав причини так підставляти Орочимару.
— Аоба, ти знаєш як Орочимару привів Уехару Рурі на скелі Хокаґе? І що Орочимару зробив після? Ти бачив Орочимару, замаскованого під Цзясі? — Фугаку задавав питання. Емоції всередині нього піднялися до межі.
— Я не знаю.
Аоба відразу похитав головою. Він довго думав про те, що́ йому треба сказати, а чого не слід робити.
Це те, що Фугаку не повинен знати.
Інших причин не було.
Дуже важко придумувати.
— Я не читав цих спогадів, я просто бачив Орочимару, яка піднімає Уехару Рурі, а потім ту частину, де заговорив, і більше нічого...
Після того, як Аоба закінчив говорити, його очі закочувалися, наче він тільки що щось придумав. Він повернувся до Фугаку і повільно заговорив:
- До речі, я бачив сцену, де Уехар Рурі лежав наляканий в багнюці, не знаю, що це за місцевість, але він лежав на землі, і не міг рухатися, він використовував свій язик, щоб написати лінії за землю! - Сказав низьким голосом Аоба, вираз його обличчя виглядав надзвичайно напруженим.
- Що там було? — запитав Фугаку зі знанням справи. Він чудово розумів, про що говорить Аоба, просто він дізнався про це з розслідування, в той час як Авіба довідався про цей інцидент із пам'яті, це були дві зовсім різні ситуації.
— Цяші - це Орочимару!
Аоба говорив повільно, слово за словом. Його обличчя було дуже серйозним, і коли він вимовив ці слова, це виглядало так, ніби він відкрив щось грандіозне.
Сказавши це.
Аоба також не забув додати:
- Єдиний жаль у тому, що...
- Коли Уехара Рурі закінчив писати.
- У нього більше не залишилось сил.
- Так, як його тіло прорізало бруд.
- Стерти напис.
— Мені шкода, що я не можу перевірити це, навіть якщо б захотів, інакше я би зміг підтвердити це!
Аоба сказав це спеціально, він відчував що Фугаку вже мав цю інформацію. Вірше, саме після того як Фугаку дізнався про цю інформацію, він прийшов до нього і попросив допомоги в перевірці пам’яті Уехари Рурі.
Ідея така.
Аоба не міг не вдихнути ще раз, дивлячись на чудеса, створені Уехарою Рурі.
Як потужно!
Усі ці докази були вирішальними!
Пряма наводка на Орочимару, одна за іншою!
Що ще він міг сказати...
Як же так!
Єдине, що у Аби є зараз - це думки. Він зміг побачити, що коли прийшов до Уехарі Рурі під личиною Орочимару, в той час Руди не розглядали Оримара як Цзясі.
Зрештою, це не Орочимару робив все це!
Орочимару навіть люб'язно запропонував дати Рурі інше тіло, не інакше як побачив уособленість Рубі і бажаючи зберегти його в якості сьогуна.
Однак.
Саме в цей момент Аоба кинув у Уехару Рурі на Скалі Хокаґе, і сказав, що відведе його до Райказі.
Рурі вирішив, що Орочимару - це Цзясі!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno