О, Боже! III
У мить ока.
Свідомість обох чоловіків тут же було вражений сильним ударом чакри, і вони відразу ж відключилися.
Фугаку відразу ж попрямував до дверей, не помічаючи нікого навколо.
Аоба, у свою чергу швидко пішов за ним, знаючи, скільки людей знаходиться в кабінеті Гокаґе.
На його велике щастя...
Хокаге, Хірузена, зараз тут не було.
Офіс був порожній.
Вони не привернули до себе особливої уваги.
Аоба пішов слідом за Фугаку, і обидва вийшли з офісу Хокаґе один за одним і пішли стежкою в напрямку Клана Учиха.
- Ха-ха-хо ми вийшли! — Фугаку не міг стриматися від сміху. Він виглядав дуже полегшеним, навіть те, як він дивився на Аобу, змінилося. У його свідомості, з друзів вони перетворилися на соратників, зібравши по зброї, що стоять плече до плеча.
— Да! Це дійсно дуже напружено! Я й уявити собі такого не міг! Цзяші насправді Орочимару! — Аоба відразу почав поносити Орочимару. Раніше він боявся, що зіткнеться з Орочимару, тепер же він повністю вийшов з його зони впливу і в найближчій перспективі не боїться зустрітися з ним. Тим більше, що Фугаку все і так знає. В майбутньому, якщо в селі будуть хвилювання, напевно їх причиною стане він.
— Обговоримо цю справу на місці, навіть розмовляти не дуже безпечно, підемо додому! — Усмішка на обличчі Фугаку раптово натягнулася. Він посміхнувся на мить, перш ніж більше не зміг усміхатися. Він тільки трохи розслабився, але знову відчув вантаж вагою в тисячу фунтів через інформацію, яку отримав.
— Добре! — Аоба кивнув йому. Цього разу, навіть якщо Фугаку не запропонує відвести його додому, він повинен буде зайти не через парадний хід. Він повинен обманути Орочимару, інакше це буде невдача Аоби.
— Тримайся позаду мене, підемо швидше, в клані Учиха не все так спокійно, на нас дивиться досить багато очей, — пояснив Фугаку і відразу ж повів Аобу у напрямку Клана Вчіх.
— Добре, — знову кивнув Аба і без жодного слова пішов за Фугаку.
***
Через півгодини.
Аоба на чолі з Фугаку знову увійшли до маленької двоповерхової віллу Клана Учіха, що належала Фуґаку.
Вони удвох ввійшли в головні ворота.
Проходь через приходжу.
Прогулювалися по саду, прикрашеному рокарієм і рослинами в горщиках.
Прибув до задньої частини резиденції.
Це був не перший раз, коли Аба входив сюди.
А другий раз.
Все вже не так давно.
І навіть знайома.
Аоба пішов за Фугаку прямо на другий поверх.
— Аоба, почекай хвилинку, я приготую чай.
Фугаку не відчував спокою, аж поки він повернувся до свого дому. Він знав, що навіть якщо Орочимару володіє небесними силами, то не зможе проникнути в їхній край Учах.
Аоба був в зовсім іншому настрої, ніж раніше.
У той час він був трохи стурбований, і не знав, які підказки видав Вебара Рурі.
Саме ця невизначеність часто лякала найбільше!
Але Аоба вже точно знав, що відбувається, він знав свого ворога і міг повністю знищити його за допомогою інформації, яка в нього була.
Варто сказати, що...
Насправді він міг отримати набагато більше.
Ця допомога просто чудова!
Це чудовий спосіб зробити все правильно!
Справа в тому, навіть якщо це просто випадковий збіг обставин, але не може бути занадто багато збігів!
Єдина причина, чому він жив у цьому світі — це бажання знайти людину, яка зробила його таким.
І тому.
Уехара Рурі знову дивився на світ з підозрою в очах, підозріло сприймаючись до будь-кого, хто намагався наблизитись до нього.
Коли Аоба підійшов до Уехара Рурі в образі Орочімару, а потім відправив його на Скалу Хокаґе через Летючого Бога Гріма, Вехара Руді вже тоді вирішив, що Оросчимар — це той, хто з ним попав.
На мить.
Аоба швидко прикинув в розумі, як знайти спосіб побудувати міст між Орочимару і Цзясі.
Незважаючи ні на що.
Орочимару візьме провину за це на себе!
Це буде відповідь Орочимара за те, що він налякав його того дня!
Аоба зняв чорну маску, а кутки його рота злегка зігнулися. Він виглядав дуже схвильований.
Він просто не знав, що робити з цією історією з Цзясі.
У цій особистості було забагато помилок.
Коли він не знав, яку особу використовувати, то часто згадував про Цзясі.
Цілком можна сказати, що він не приймав рішення про Цзясі коли все пішло не так.
Саме в той момент, коли Аоба задумався.
Підійшов Фугаку, несучи чайник і чашки на ньому.
Зараз.
Фугаку теж був у доброму настрої.
Це сталося лише тому, що він встановив справжню особистість Цзясі, вбивці Кая.
Це був свого роду великий прорив!
Весь цей час Фугаку дослідив це питання, і можна сказати, що він не мав ні найменшого поняття, І ось, нарешті, відбувся, можливо, стрибок вперед.
Як же він міг не радіти!
— Садись!
Фугаку кивнув і жестом запропонував Аобе сісти на футон, потім розставив чайний сервіз, а сам сів на коліна на диван.
Аоба не дуже подобалася ця поза на колінах, він відчував, що це неприємно по відношенню до його колін, але, оскільки він був в будинку Учихи Фугаку, краще дотримуватися того, чого звик сам Фуґак.
Відразу.
Егуд наслідував його приклад і сів навколішки.
Обидва сиділи обличчям до обличчя, дивилися один на одного, і посмішку в очах іншого.
- Аоба, я дійсно повинен подякувати тобі за сьогоднішній день, якби не твоя допомога, все, що я виявив вчора, було б марно, і особистість Цзясі, ймовірно, залишилася б назавжди загадкою.
Фугаку підняв чайник, який стояв на столі, і налив чаю в горнятко Аоби.
Він тільки - но закінчив наливати йому голову.
— Не за що, брат Фугаку. Ти мені так допоміг, це все мій обов'язок, якби не розум, доточно спостереження і сміливість брата Фугаку, від мене не було б ніякої користі, я повністю дотримувався твоїх вказівок!
Егуд відразу повернувся до свого нормального стану.
Як ти смієш хвалити мене?
Вибач!
Аоба ніколи не любив компліментів, і завжди відчував, що коли йому роблять компліменти, інша людина або підштовхує його, або влещить їй.
Незважаючи ні на що, він повинен триматися в тіні!
Це було єдине, що Аоба тримав в розумі.
Ось чому.
Коли він зустрічав компліменти, замість того щоб з радістю приймати їх, то інстинктивно хотів відреагувати, неначе його ображали.
— Ух...
Веки Фугаку здригнулися, Аоба здавався настільки щирим, що він сам майже повірив у це.
Ні за що!
Цей Аоба...
Насправді може отримати набагато більше.
ти все ще просто маленький підлеглий відділ тортур? — підозріло запитав Фугаку.
Це був перший раз, коли він бачив Аоба повернути такий комплімент.
— Да! — Аоба кивнув, приховувати було нічого, в підрозділі тортур у нього справи йшли непогано.
— Фантастика!
— Справді чудово!
— Хіба Моріно Ітон такий непробивний?
— Якби ти працював у нашій поліції, то точно став би віце-капітом менше ніж за два роки з такою реакцією!
Фугаку з глибини серця підняв руку і показав йому великий палець вгору.
Він бачив у поліції багато підхватів.
Але вони були занадто незграбними.
Не так природні, як Аоба.
Він ніби і не прикидався...
- Що ти маєш на увазі? — Спочатку Аоба нахмурився і завмер на мить, потім, наче його осінило, на його обличчі з’явився вираз незадоволення, і він відразу запитав: « Брате Фугаку, ти думаєш, що я під хімніціяю?
— А що? — Фугаку злегка посміхнувся, зараз він був у дуже хорошому настрої і надзвичайно розслаблений. Розмова з Абою значно покращила його настрій.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno