Тобі дана таємна місія! I
У нього не залишилося й половини сил.
І в той час він зустрів своїх смертельних суперників, сімох мечників.
Нунора вже мала відчуття скорої смерті.
Саме такого результату він і очікував.
Інших емоцій не було.
Перед смертю.
Він вже прийняв будь-який результат.
— Босс, від Рентаро до сих пір немає новин! — Фугуки Суйказан стояв у шерензі з позосталими шістьома. — Тепер, коли ми знищили аванпост Деревні Скритого Хмарака і в країні Огня не залишилося ніндзя Кумо, я не думаю, що Рентаро вижив!
Сенс його слів повністю узгоджувався з тим, про що думали інші.
На сьогодні.
Усі вони чітко усвідомлювали це.
Сацума Рентаро не повертався.
Можливо, він був убитий.
Вони поступово почали приймати це у своїх серцях.
— Нет.
Джузо похитав головою, в його погляді була рішучість, а у виразі обличчя не було помітно ніяких коливань.
- Є ще один ніндзя з Деревні Скритого Хмара, якого ми не бачили... — сказав Джузо низьким голосом.
— Босе, ви маєте на увазі... — Фугуки Суйказан відразу зітхнув, а погляди мечників впали на Джузо. У всіх на думці було лише одне ім’я.
— Саме так!
Джузо кивнув і сказав хрипким голосом: « Цзясі!
- Але де ж Цзясі? — запитав Фугуки з недовірою.
— Знайдіть його!
Джузо оглянув шістьох мечників, зустрівшись з кожним поглядом і нарешті зупинився на Фугуки.
— Ми повинні знайти Цзясі!
- Якщо я не помиляюся ...
— Рентаро все ще в його руках!
— Поки ми не бачили тіла Рентаро, то не можемо здатися. Інакше наша повільність може коштувати йому життя.
Його обличчя було настільки серйозним, що його серце ще не відмовлялося від погоні за Сацумою Рентаро, адже він вважав себе чоловіком - майбутнім Деревни Скритого Тумана.
Кірі вже був отриманий Свиток Водна технік.
І їм не вистачало лише такої фігури, як Рурі Уехара.
Якщо Сацума зможе успішно повернутися в село, то він вважав, що з його допомогою Туман буде швидко й ефективно розвиватися і навіть може стати найсильнішим селам у світі ніндзя.
— Зрозуміло.
Фугуки кивнув, побачивши вираз обличчя Джузо.
Раз вже так вийшло.
Він буде супроводжувати боса в його наполегливих пошуках Сацуми Рентаро.
— Ладно.
Позосталі мечники кивнулися, бо вони також зрозуміли проблему.
— Ходімо, пошукаємо Цзясі.
Джузо зняв свій Кубібоко з дерева, не звернувши уваги на кров, яка продовжувала стікати з нього, повісив його за спину, після чого схопився на ноги і попрямував в бік країни Огня.
Він відчував.
Цзяші все ще перебував в межах країни Огня.
Він не повернувся в Країна Молнія.
Коли Джузо рушив, семеро мечників пішли за ним і разом зникли.
Поки що.
Все, що залишилося в цьому місці - це голова і тіло Нунора та тіла прикордонних шінобі, недбало кинутих на землю.
Ці трупи, мабуть, не протримаються навіть уночі і будуть обгризані звірами.
***
Наступного дня, рано вранці.
Територія Країна Ветра.
Невелика група ніндзя з Суни допомогла Третьому Казеказі повернутися до зовнішніх стін Деревні Сокритого Песка.
Тільки коли їхні ноги ступили на пустелю, вони знову відчули забуте відчуття безпеки.
Кожен з них знав.
Якби підлий напад шинобі Деревні Скритого Хмару був здійснений не на території країни Огня, а в країні їх країни Ветра.
Тоді через природні географічні переваги два ніндзя з Кумо не змогли б так наковтатися себе перед Казекаґе і в кінцевому підсумку поранити його.
У країні Ветра є нескінченні простори природного піску.
Під піском було багато залізного піску.
Якби Казекаґе бився тут, то Вірші Магнетизму були б повністю використані.
Думаючи про це.
Ніндзя з Деревні Скритого Песка задумалися.
Оазис у вигляді країни Вогня.
Чи це дійсно краще середовище для них?
Хоча повітря там приємне, як і клімат, воно не настільки сильне, щоб вони почувалися безпечно.
- Запах крові?
Одного разу він широко розкрив очі, і його підтримували два шінобі.
Буріння назад гарячий вітер пустелі пронісся повз його носа.
Цей вітер був сухим.
Без вологи.
Будь-який ніндзя з інших сіл, який прийшов сюди і попався під цей вітер, відчув би сильний дискомфорт, відчуття, ніби ніж ріже обличчя.
Але ніндзя з Суни...
Виростати в такому середовищі вже давно навіть пристосувалися до цього клімату і не відчували такого гарячого вітру пустелі.
Но.
Такий вітер змішався з чимось іншим.
Наприклад, кров у піску розпарена жарким сонцем. Запах її приніс вітер пустелі.
Від чого вітер був особливо різким.
Той, хто уважний, одразу це відчуватиме.
Тим більше що зараз було раннє ранок, і жарке сонце вже починало підніматися зі сходу, обдаючи пустелю температурою, яка дозволила б крові, залишеної напередодні, випаруватися.
— Недобре!
Обличчя Казекаґе раптово різко змінилося, оскільки він відразу зрозумів дещо дуже страшне.
Кращі з їх Деревні Скритого Песка йшли за ним по п'ятах.
Деревина була порожня.
Якщо хтось напав на село в такий час ...
Їм було б надто просто!
— Селиня в небезпеці! — Прокричав Казекаґе, а потім, не турбуючись про біль у своєму тілі, дико побіг до Суни.
Всі позосталі ніндзя усвідомили серйозність цієї справи.
Відразу.
Загін, який щойно завершив похід до Коноху, швидко побіг у напрямку Суни.
***
Коноха, гуртожиток Абу.
Аоба розтягнувся на своєму ліжку, його біологічний годинник вже звали його як завжди.
- Приємних снів!
Він протер очі, оскільки давно так спокійно не спав, не створюючи ніяких клонів, ні про що не думаючи, просто відпочиваючи і відновлюючи виснажену енергію.
— Ще один день праці по годинах.
Аоба встав з ліжка і швидко помився, потім перевдягався в форму Анбу та одягнув на обличчя маску, яка символізує особистість демона у котячій масці.
Після.
Аоба зробив крок з кімнати.
Але ледь вийшовши з дверей, не встиг він закрити двері, як відразу ж побачив Анбу в білій формі який йшов по коридору у його бік.
Аоба впізнав цього ніндзя.
Це був капітан підрозділу Енбу Хокаґе.
Тільки ось...
Що він тут робив?
Після хвилинного легкого втручання Аоба не став про це думати і зробив крок у напрямку відділу тортур.
— Яманака Аоба.
Однак.
У цей момент.
Цей Абу в білому одязі назвав ім’я Егуди, а потім швидко підійшов до нього.
- Тобі дана таємна місія!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno