Тобі дана таємна місія! I
— Вы...
Очі Нунора були прикуті до Джузо. Тепер він думав лише про те, що вся ця праця рук цих людей з Кірі.
Зрештою, після потопу цих двох синів Анбу Конохі залишили ніндзя Тумана.
І той стовбур дерева відразу вибухнув.
Це довело його до того, що відбувалося сьогодні.
Спусковий гачок для всього цього.
Все це сталося, коли ніндзя з Деревні Скритого Тумана прийшли і облили їх водою.
- Це все ваших рук справа!
Нунорай зібрав всі свої сили і запитливо подивився на Джузо. Зараз у нього не було сил вирватися, навіть говорити було дуже важко, він більше не міг битися з ними семерими триста раундів підряд, як це було напередодні ввечері.
— Саме так!
На обличчі Джузо з'явилася усмішка. Він не знав, про які речі говорить Нунорай, але думав, що про тих мертвих прикордонних шінобі на землі.
— Все це - моїх рук справа!
Усі прикордонні ніндзя були генінами, тут не було навіть кількох чуунїнів. Зрештою вони могли стати командирами загону і виконувати роботу в гарнізону — марнування їхнього таланту.
Чи то з Конохи, чи села Скритого Хмарака.
Коли їх поставили перед джоуніном елітного рівня, як Джузо, їх охопила паніка, і можна сказати, що жоден не зміг нічого їм зробити.
— Після того, як ми вчора пішли, то прибули сюди, щоб блокувати ваше відступ, але...
Джузо багатозначно подивився в ту сторону, звідки втік Нунорай, в його очах була глибока насмішка і осмислений блиск.
— Здається, тим, хто втікав з тобою, не пощастило вибратися!
Джузо мав на увазі втечу від переслідування Конохи.
Він поняття не мав, що сталося з Нунораєм після цього.
Но.
Він розумів одне.
Кумо і Коноха перебували в стані війни.
Потім Нунорай зник у такій поспіху, що не треба було навіть думати, щоб зрозуміти, як його переслідують шінобі Конохі.
Просто...
Джузо тільки сказав це, нічого більше.
Але, почувши це, Нунорай вирішив, що значення цих слів абсолютно інше.
Це було визнанням того, що все сплановано Кірі.
Включаючи колоду, повні вибухівок.
Саме тому.
Вони охороняли дорогу, якою мали втікати.
Було розраховано, щоб вони підглядали!
Подумати тільки.
Очі Нунора налилися кров'ю, коли він подивився на Джузо.
Він був упертий до крайнощів.
Но.
Тепер у нього не залишилось сил і він був абсолютно безпорадний.
Він міг тільки спостерігати, як сім мечників Скритого Тумана здолали перед ним.
І.
До цього часу.
Нунорай зрозумів.
Його життя має закінчитися тут.
Чудес більше не буде.
- Тепер настав час відправити тебе у дорогу, щоб ніхто не дізнався, що ми напали на вас, а в смерті ніндзя Дерені Скритого Хмара звинувачує Коноху! — сказав Джузо, дивлячись на Нунорая.
Таку поведінку він навчився ще у Сацуми Рентаро, тільки він вже давно не бачив цього хлопця.
Звичайно.
Джузо не знав, що Сацума Рентаро, знайомий йому.
Насправді не справжній Рентаро.
А перетворений на нього Егуда.
Людина, яка навчила його такого мислення, була не Сацума Рентаро, а Аоба.
Джузо навчився двох ключових моментів.
Перший був у тому, що навіть якщо він мав можливість вбити Нунора, то не повинен нанести удар відразу, а міг спочатку влаштувати засідку і потім завдати удару, коли прийде час, і таким чином знищити ворога одним махом.
Другий удар повинен бути смертельним і не несе жодної важливої небезпеки для Дерівні Скритого Тумана, інакше ціна такого удару буде дуже високою.
Увесь цей час Джузо дотримувався цього методу, відтирав його і тепер поступово здобував розуміння.
Він міг перервати Нунора на півдорозі.
Але він не хотів цього робити.
Натомість він влаштував засідку на кордонній ділянці.
Він хотів завдати удару Нунораю, коли той був найумулішим, щоб бути впевненим, що Не в змозі чинити опір.
І таким чином вдалося уникнути максимально можливих втрат з його боку і досягти найкращих результатів.
Так він провів атаку з засідки, якої його навчив Рентаро.
А потім вбивство.
Вони, Сім мечників Скритого Тумана, завдали удару по аванпосту Кумо.
Людина, яка бореться проти них, ніколи не може дозволити повернутися живим у Державу Скритого Хмарака.
Усі делегації могли загинути.
Але вони не повинні дозволити мешканцям Кумо дізнатися, що їх убив один з них!
Навіть якщо жителі міста й здогадаються, що це зробили ніндзя з Кірі, вони не повинні мати жодних доказів.
Таким чином.
Кумо не стала б зосереджуватися на тому, щоб розібратися з Кірі.
Таким чином вони можуть закінчити безлад і водночас захистити Кірігакуре.
- Нунорай, перш ніж убити тебе я збираюся задати тобі питання, і якщо ти готовий співпрацювати, я не проти зробити твою смерть трохи більш безболісною, ти розумієш, про що я?
Джузо присів, дивлячись на виснаженого Нунора. Він знав, що життя його противника на долоні, і немає шансів що відбудеться щось несподіване.
—...
Нунорай нічого не відповів своєму противнику.
Але він зрозумів, що мав на увазі Джузо.
Здається, що перед смертю він зможе дізнатися деякі таємниці про Семи мечників або Скриту Деревну Тумана.
Ці секрети можуть бути дуже важливою інформацією.
Можливо...
Селиня все ще потребувала цієї інформації!
Саме тому.
Нунорай не відмовляв, але і не сказав прямо "так" тому що хотів почути питання.
Зараз.
Він думав про те, як передати інформацію.
Він знав, що помре.
Але якщо він зможе передати інформацію до своєї смерті, це буде великим досягненням для Деревні Скритого Хмарака.
Коли Джузо побачив, що Нунорай нічого не говорить, він зрозумів, як можна задавати питання.
- Де Сацума Рентаро? — Він холодно запитав. Він не хотів, щоб йому подобалося влізти у справи, а просто прагнув знайти їхню майбутню надію Кірі Сацуму Рентаро.
На питання Джузо.
Обличчя Нунорай нітрохи не змінилося.
- Що це за питання?
Нунорай намагався висміювати Джузо, але виявив, що зовсім не може сміятися.
Сацума Рентаро.
Він вже чув це ім'я раніше.
Це був один з шінобі Кіригакуре, який вчора облив їх водою.
Того разу він назвав своє ім'я.
Нунорай пам'ятав про це.
Просто...
Він поняття не мав, де знаходиться Рентаро.
- Що ти маєш на увазі?
Обличчя Джузо перекосилося після того, як він побачив реакцію Нунорая і знову сказав: « Я питаю тебе де Сацума Рентаро? »
- Ви не знаєте, де знаходяться люди з вашого села і питаєте мене, чоловіка з Кумоа...
Тон Нунорая був повний сарказму і презирства, його налиті кров'ю очі люто дивилися на Джузо.
— Якби я знав, де знаходиться Сацума Рентаро, я б давно вбив його, і мені довелося би чекати, поки ти прийдеш сюди і запитаєш мене про це?
Тон Нунорая був злим. Він зрозумів, як тільки почув питання, що не зможе відповісти на нього.
Отже, не було сенсу обмінюватися інформацією.
Він знав, що вже мертвий.
Тоді не було потреби потурати семи мечників, які приводили його до надзвичайного обурення.
— Ха-ха-Ха-хо, добре!
Коли Джузо почув його слова, то відразу зрозумів, що мав на увазі Нунорай.
Тоді не було потреби витрачати слова.
Продовження розмови — марнування часу для них обох.
Відразу.
Схопив свій меч, Джузо люто смикнув його.
*Пуф!*
Голова Нунорая піднялася в повітря і пролетіла кілька метрів заввишки.
Зрештою вона стала схожа на шкіряний м’яч.
І важко впала на землю.
Його обличчя не було ані гримаси, ні відчаю, ані навіть покірності.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno