Затиште перед бурею
Як тільки Уехара Рурі промовив ці слова, обличчя всіх делегації Деревні Скритого Хмари раптом різко змінилися.
- Що ви робите?
- Що ви маєте на увазі?
- З чим розібратися?
— Говоріть чітко!
...
Офіцери знову почали поливати Уехару Рурі, і мозок вже плавав.
- Рухайтеся швидше!
Рурі більше не хотів їх чути, і після просто розвернувся і пішов.
Один за одним шінобі наслідували його приклад і швидко покинули це місце.
Відразу.
Коли Рурі і ніндзя пішли.
Офіцери подивилися в сторону двох ніндзя, що залишилися тут. Їхні обличчя були бліді, а очі блищать від паніки, вони вже розуміли, що зараз відбудеться.
І просто спостерігали за тим, що відбувається.
Обидва ніндзя потяглися обома руками до поясів і витягли мечі з меча в кожну руку. Гострі леза сяяли сліпучим холодом у світлі кімнати.
На мисливие.
Два ніндзя подивилися один на одного.
І кивнули один одному.
Шш!
Шш!
Їхні фігури одночасно замерзли і кинулися прямо до членів делегації.
*Свист! Свисток!
Тіни від меча махнули, і полетіла кров.
Поки довгі мечі в руках двох ніндзя продовжували наносити удари, офіцери та урядовці видавали один жалібний крик за іншим.
Кілька вдихів потому.
Довкола засяяла тиша.
Кожна людина тут впав у калюжу крові.
Бездиханним.
Після.
Два ніндзя швидко побігли в напрямку, куди пішов Уехара Рурі.
***
Наступного дня, рано вранці.
Аоба потягнувся і ледве піднявся зі свого залізничного ліжка, збираючись як зазвичай, митися та зібратися на роботу.
Це була безсонна ніч для села.
Але він сам спокійно проспав половину ночі.
Після миття.
Аоба перевдягався в форму Анбу, надів маску і попрямував у відділ тортур.
Минуло трохи часу.
І ось він увійшов у свою маленьку тестову.
Все було так само, як і вчора.
Жоден злочинець.
Ніби весь відділ тортур спорожнів. Стало дуже тихо.
У такій ситуації.
Аоба був відносно задоволений тишиною. Він сів на маленьку лавку, повільно закрив очі і знову почав перебирати спогади Цзясі.
Судячи з них.
Цзяші був сильнішим, ніж Отей, який загинув у Конохі.
Особливо в стихії блискавки.
Він був дуже хороший!
Аоба уважно вивчив спогади Цзясі, намагаючись отримати деякий досвід у тренуванні Райтона і певний експеримент в його використанні.
Він не відчував жодних добрих почуттів до Скритого Хмари, але дізнався про Райтон. Режим Чакри Віршії Молнію, обладунки, сформовані спалахами блискавки, що наповнює все його тіло, були дуже потужними і жахливими як у атаках, так і в захисті.
Якщо був шанс.
Аоба хотів навчитися їм!
Так і пішло.
Час минув.
Був уже майже полудень.
Але ніхто не приходив.
Для Аби це не мало значення. Він був повністю занурений в спогади Цзясі, його фрагменти пам'яті неможливо було прочитати за короткий час.
Але для інших ніндзя постійне очікування в цьому темному місці було мукою, яку важко знести.
Минуло ще трохи часу.
За межами кімнати почали чути якісь звуки.
Ці ніндзя в відділі тортур були занадто ледачі, щоб багато досягти.
Це як пити чай на роботі або сон на уроці - потрібно бути зайнятим чимось, щоб було цікаво.
Якщо не було нічого, що можна було б зробити.
Здавалося, що час тягнеться і це було болісно.
— Усім зібратися в загальну кімнату!
Саме в цей момент.
Роздався гучний і чистий голос, який миттєво зрушив тишу та досягнув вух кожного.
— Усім зібратися в загальну кімнату!
— Усім зібратися в загальну кімнату!
...
Чоловік не просто сказав це один раз і закінчив, а повторював ті ж самі слова знову й знову, як ретранслятор, відвідуючи одну тестову кімнату за іншою.
Голос цього чоловіка.
Чув також Аоба.
У мить ока.
Він відкрив очі.
- Нарешті!
Вузькі зуби Аоба за маскою злегка зігнулися. Після вчорашньої незвичної ситуації він відчував затишя перед бурею.
І не як з прибуттям делегації Деревні Скритого Хмарака.
Тепер, після того, що сталося минулої ночі.
Це вже щось інше, на іншому рівні!
— Тим збором повинна бути війна!
Аоба повільно встав, поправив форму, потім штовхнув двері і вийшов.
*Топ, топ, туп*
Як тільки Егуд вийшов, він почув навколо кроки. Всі ніндзя пішли в напрямку спільної кімнати.
Аоба кинув на них кілька поглядів.
Досить багато.
Близько тридцяти або сорока чоловік!
Бурчучий натовп, як у старі добрі часи, коли він вчився в школі.
Аоба смішився з натовпом.
І розташувався в непримітному кутку.
Після цього він пішов за натовпом до спільної кімнати.
Минуло ще трохи часу.
І прибули майже всі шінобі з відділу тортур.
Атмосфера стала тихою і важкою, ніхто не розмовляв і не спілкувався.
Не всі тут були такі байдужі до всього, як Егуд.
Багато з них ходили дивитися на те, що сталося вчора ввечері і в цілому знали, як щось відбувається, але не зовсім зрозуміло.
*Топ, топ, туп*
Саме в цей момент пролунав звук впевненого кроку, і під пристойними поглядами натовпу вперед вийшов чоловік у чорному плащі і встав на невеликий помст перед ними.
Цим чоловіком був не хто інший, як Моріно Ітон, капітан відділу тортур.
Ітон був високим, а заразив він ще й стояв трохи вище, це дозволяло йому бачити всіх у кімнаті.
- Чи все тут?
Його голос не був надто гучним, але атмосфера була занадто тихою, тому він чітко дійшов до вух кожного і відразу прикувавши увагу всіх.
Говорячи це.
Очі Ітона окинули поглядом кожного.
Коли він побачив Егуда в куті.
Він затримався на ньому ще на секунду і кинув на Аобу невизначений погляд, як би вітаючи його.
Потім він переклав погляд на наступного чоловіка.
Зрештою, тут було багато людей.
З боку Моріно Ітона було не дуже люб'язно ставитися до когось.
— Все тут.
Побачивши, що ніхто не відповів на його запитання, Моріно Ітон сам відповів.
- Тепер, я скажу дещо важливе.
Голос Ітона раптово підвищився на кілька децибелів, а його тон став ще серйознішим, ніж раніше. Він керував емоціями кожного через зміну гучності і тону голосу.
На мить.
Всі шінобі пильно дивилися на Ітона, очікуючи наступного.
- Майже рік тому, здається я якось сказав вам, що менш ніж через три роки у світ ніндзя прийде третя світова війна шінобі.
Обличчя Ітона було похмурим. Ніхто не хотів розмовляти про війну.
Но.
Невідомо чому.
Це слова.
У вухах Аби.
Вони звучали правдиво.
Він ніби поставив на скарб.
— Війна починається прямо зараз!
Голос Ітона продовжував звучати, і він озирався на натовп.
— Можливо, декому з вас доведеться змінити свою позицію.
— Більше не будемо проводити стільки допитів у селі!
— Потрібно буде використовувати більше сил на військовополонених і шпигунів, які привезені з фронту, а також шпигувань, котрі в будь - яку хвилину можуть проникнути у село.
— Сподіваюся, ви незабаром зможете адаптуватися до нової роботи!
— Наша підрозділ тортур потурбується про війну за своїм, залишаючись в селі!
- Якщо у когось є питання.
- Ви можете прийти до мене!
У тоні Ітона відчувалася справжня перевага, набагато сильніша за те, яке він зазвичай демонстрував. У цей момент було помітно, що він вже довгий час займає високе становище.
Сказавши це.
Ітон узяв сувій у руки.
І повільно розгорнув його під поглядом натовпу.
Відразу ж.
Всі затамували подих і напружилися.
Вони чудово знали.
Цей сувій був їхнім останнім планом, на крайній випадок.
Дехто був стурбований.
Дехто з нетерпінням чекав цього.
Декому все одно.
— Наступні люди, чиї імена я зачитаю, будуть працювати, катувати і допитати підозрюваних в межах села та підтримувати стабільність у селі під час війни!
Сказавши це, Ітон зробив маленький паузу, ніби він підігрівав аудиторію перед оголошенням про своє досягнення.
Раніше цю посаду займав Егуд.
Суперсолена риба серед солоних риб [1]!
Нічого особливого, про що потрібно турбуватися щодня, але і можливостей для поліпшення теж небагато.
Особливо під час цієї війни.
Можна сказати, що це був дуже спокійний відпочинок і в той же час жодних заслуг.
— Яманака Аоба!
Ітон зачитав перше ім'я, і що не дивно, саме Аоби.
Закінчивши виголошувати його, він навіть кинув погляд у сторону юнака.
Цей погляд, здавалося, говорив.
« Якщо є якісь проблеми, знайди мене пізніше!»
Зараз.
Аоба також розумів, чому Ітон довелося зараз усіх оглядати.
Він шукав підтвердження!
У той момент, коли Егуд зустрівся з ним поглядом, він повільно кивнув, висловлюючи задоволення збереженням свого теперішнього стану.
Ітон точно виявив зворотний зв’язок, і почав читати наступне ім'я.
Ім’я зачитали.
[1] Сольонова риба
Перевод: ❖ (salted fish) Значення: крім прямого значення — людина, яка не бажає нічого робити, апатична бездіяльність.
У кантонській мові "солена риба" є метафорою для тіла, але в сучасному сланзі може означати людей, які ні до чого не прагнуть.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno