Дурні товариші по команді.
У цей момент настрій Мінато покращився.
Він знав, що Кушіна обов'язково погодиться на його прохання і піде з ним на гору Мбебоку.
Так, Куша буде поруч з ним.
І не буде причин турбуватися.
— Аоба, дякую тобі! Я не очікував, що ці кілька моїх проблем будуть вирішені тобою, ти дійсно щось! — Серйозно сказав Мінато, дивлячись на Аобу. Його бісрузо-блакитні очі уважно вивчали хлопця, як ніби він хотів побачити його серце.
Невідомо чому.
Чим довше він спілкувався з Аобою.
Чим більше відчував, що Аоба не так просто, як здається.
Але він не думав, що Аоба складне.
У крайньому разі, він має кілька невеликих секретів!
Життя — це життя.
У кого їх немає?
Це не страшно!
— Ха-ха-хо, це просто теоретична думка, і тільки від тебе залежить, спрацює чи ні - сказав з усмішкою Аоба.
- Аоба, насправді я не розумію однієї речі, як ти дізнався, що сендзюцю можна вивчити на горі М'єбоку? — Мінато втупився на Аобу, не можу стриматися від питання. У його серці все ще було трохи цікавості.
— Цунаде-сама сказала, - відразу відповів Аоба, не думаючи. Він знав, що чим швидше він відповість, тим менше думатиме про це, то більше проблем виникне. Він вже придумав, що сказати, коли підняв тему сендзюцу з Мінато.
— Цунаде-сама?
Мінато ще більше задовбався. Місце, з яким Цунаде-сама уклала контракт на заклик, був ліс Шиккоцу, а не гора Мейбоку, так звідки вона могла знати?
Мінато був спантеличений.
Як побачив замішання Мінато, Аоба кивнув.
— Саме так!
- Так сказала Цунаде-сама!
- Коли Цунаде-сама лікувала моє тіло, вона говорила про три священні місця, де можна навчитися сендзюцу.
- У той час Цунаде-сама також сказала, що Джірая-сама знає про це.
— Я просто не знаю, чи Джірая-сама сендзюцу!
Аоба не став відповідати на питання надто різко, зрештою, він не був упевнений, що Джірая вже навчився сендзюцу.
Якщо Джірая ще не навчився цього, але він скаже, що дізнався про це від нього, то чи не видасть він себе, коли Мінато піде на гору Мейбоку.
Краще було б просто сказати про Цунаду.
Цунаде-сенсей в будь-якому випадку не повернеться до Коноху ще кілька десятиліть.
То чому б їй не взяти на себе вину за учня!
- Так ось воно як!
Мінато кивнув, наче його осінило. Він вірив у слова Джіраї-сенсея і Цунаде-сама.
- Я думав, що Джірая-сенсей повернувся, щоб просто продати книжки! — Сказав з посмішкою Мінато.
Продавати книги?
Аоба одразу вловив ключові слова.
Він дуже швидко зрозумів це.
Ось ті на.
Ось звідки взялася книжка « Світ флірту! »
Не дивно, що Моріно Ітон сказав мені: "Це була нова книжка яку купив якийсь час тому".
Судячи з часу.
Чи не тоді Джарія повернувся в село!
— Аоба, я не залишуся тут надовго, зараз піду спитаю Бунту про сендзюцу, як тільки я буду впевнений, Я піду і попрошу відпустку у Хокаге-сама. Якщо я піду, ти маєш бути обережним! - Мінато навчав Аоба. Насправді, в глибині душі він дбав про нього.
— Не хвилюйся, я буду в порядку, кивнув Аоба.
Сказавши це.
Він раптом подивився на стоячу коробку.
І його осяяла раптовий спалах.
- Мінато, було б добре, якби ти приніс мені ще кілька книжок перед від'їздом.
Аоба посміхнувся і подивився на нього. Він отримав ці книги тільки ввечері і ще не встиг їх офіційно переглянути, але він знав, що вони довго не пролежать.
Цього разу Мінато поїде, принаймні на кілька місяців.
Було б добре мати кілька книжок у запасі.
Це дуже добре вплине на його плани.
Тобі потрібні ще книжки?
Мінато втупився на Аобу широкими, недовірливими очима. Він уже збирався прочитати ще кілька нотацій, коли згадав, що Аоба тільки що допоміг йому і відразу ж проковтнув слова.
— Добре! - Він кивнув головою на знак згоди. У нього вдома було ще досить багато книжок, а раз вони все одно не знадобляться йому найближчим часом, так що він міг би взяти їх для Аби.
Після того, як Мінато погодився.
Вони ще трохи побалакали на теми, які не мали особливої цінності.
Потім Мінато покинув гуртожитку.
Аоба знову закрив двері кімнати і повернувся на своє залізне ліжко.
— Уже майже розвесело!
Як Аоба міг уявити, що ніч, яку призначено стати винятковою для Конохи, буде проведена у розмові з Мінато?
***
На іншій стороні.
Поки Аоба і Мінато базікали та обговорювали питання про вивчення сендзюцу на горі Мбебоку.
У селі, де панує шалений дух, відбувся поворот подій.
У цей момент.
Реіденція делегації Деревні Скритого Хмарака.
— Рурі-сама, Абу Конохи тут, і їх досить багато. Це зовсім не схоже на переговори, — доклав Ніндзя з Деревні Скритого Хмарака, відповідальний за шпигунство.
настав час вбивати!
Очі Уехара Рурі безжалісно спалахнули. Він добре розумів, що в даний момент все відбувалося так, щоб переговорів більше не було.
— Це...
— Нам дійсно потрібно це робити?
- Це гарна ідея?
— Чи не надто суворо?
— Так тільки небезпечні!
—...
Частина делегації висловила свої сумніви.
Не всі учасники місії були шінобі.
Врешті-решт, переговори - це те, що вимагає красномовства, і тут було багато радників, які мали б кинути пилу в очі Третьому та отримати максимальне задоволення.
Тепер, коли вони зіткнулися з цією надзвичайно небезпечною ситуацією, їхній розум похитнувся і вже сумнівався у тому, що Уехара Рурі впорається.
- Хіба ви не бачите ситуацію?
Уехара Рурі подивився на натовп і злегка зачепився. У його погляді з'явився небезпечний блиск.
— Або ви просто не хочете вірити!
— Чи мудро обманювати себе?
— Тепер Анбу села Ліста оточили нас.
« Залишатися тут — значить чекати смерті! »
— Єдиний спосіб вижити — це втікати!
Уехара Рурі холодно дивився на радників, які прийшли на переговори, і раптово відчув, що приніс з собою мертвий вантаж.
Вони ще навіть не зіграли своєї ролі!
Коли щось йде не так, вони починають панікувати.
Не дотримується наказів.
Понижує бойовий дух армії.
Як же йшли вони сюди, за ними вволились; і нарікали, що стомились.
Тепер вони ставлять під сумнів його слова.
Уехара Рурі вже і так був сильно роздратований та незадоволений через ці несподівані події.
Тепер ці люди знову обговорювали його в обличчя.
Раптово.
Від його тіла почала походити аура небезпеки.
- Рурі-сама, я думаю є інші рішення цього питання. Коноха боїться сил Деревні Скритого Хмари, і ми можемо сісти й поговорити!
— Ми не можемо рубати з плечей!
— Верно! Тепер їх можна тільки відразу вбити! Навіть якщо нас спіймають жителі села, вони будуть занадто налякані, щоб зробити з нами що-небудь!
- Те, що зараз там відбувається, ми знаємо тільки на основі інформації, яку роздобули, місцезнаходження Цзяші-сама невідомо, так що, можливо, це вистава, яка грає Коноха.
- Рурі-сама, я думаю, нам не слід йти, замість цього ми повинні співпрацювати з Конохою, а потім перезаключити договір!
—...
Вирок за вироком вилетіли з уст тих чиновників і офіцерів. Кожен з них був цивілізованим і ввічливим, але довгий шлях до страждань змусив їх кинутися проти Абу Конохі — справжній смертний вирок.
Спочатку їхні голоси були ввічливими, шанобливими до Уехара Рурі, але пізніше вони ставали все більш сумнівними і навіть розсталися.
— Чи ви достатньо наговорили?
Обличчя Уехара Рурі ставало дедалі похмурішим. Він зовсім не сподівався, що ця справа дійде до того часу, коли очолив групу.
Підсумок.
У його рішеннях не було нічого поганого.
Не було й помилки.
Тим більше не було задіяно ніяких інших сил.
Все.
Це можна описати лише одним словом.
Це...
Дурні товариші!
Всі вони були просто свинями!
Уехара Рурі дивився на цих буйних чиновників, чиї роти не закривалися і відчував, що його вуха зараз згнили.
— Я запитую вас всіх востаннє!
— Ви йдете чи ні?
— Час піджимає. Чим довше ми зволікаємо, тим більше втрат можемо понести!
Тон Уехари Рурі став нетерплячим. Він вже відчував як болить його душа від безрервних ударів, які він отримував один за іншим цієї ночі.
І ще ці його тупорилі "товарищі".
Усе це вже починало заставити його сумніватися в розумінні свого існування!
— Не піде!
- Ми не підемо!
— Звичайно, ми не можемо піти!
— Уйти зараз - означає відправити нас на смерть!
— Якщо хочете йти, вперед!
— Звичайно, що ні!
—...
Ці чиновники разом і безперервно гойдали головами, і майже ніхто з них не хотів іти за Рурі.
Наскільки їм було відомо.
Залишатися — це спосіб вижити.
Смерть.
— Кучка баласта!
Закінчивши говорити, Уехара Рурі озирнувся навколо його ніндзя.
— Відступати! - Він наказав.
— Да!
З іншого боку, ці ніндзя дивилися на Уехару Рурі без найменшої обережності і кожен з них був готовий вбити, щоб тільки вибратися.
— Вы двоє...
Уехара Рурі подивився на двох ніндзя з Деревні Скритого Хмари, що стояли поруч, і в його крижаних очах промайнула сильний вбивчий намір.
— Позбудьтеся цього місця!
Від нього його ніс у собі жорстоку і вбивчу аура, від якої ніндзя затремтіли.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno