Розділ 53. Довіряй, але перевір!
- Ну ти теж... - Серце Мінато розбилося, коли він побачив вивернуті навинанку кишені Аоби.
Ні копійка!
У нього в кишені ні копійка!
О, господи...
Хокаґе не зводив пильного погляду на Аби, але він продовжував будувати себе саму невинність.
За що мені все це!
- Тоді...
- Чому ти взагалі сказав, що сьогодні угощаєш, раз прийшов без копійки в кишені?
- Ну що поробити!
Мінато дістав гаманець з жилета шинобі, не знаючи сміятися йому або плакати.
І так майже на мілині.
Інакше не наполягав би на оплатинні рахунки Аобою.
Але несподівано...
Той перевів стрілки на нього!
- Ти не дав можливості відмовитися... - Невинний почес затил Аоба.
– Я... - Зараз спробував заперечити Мінато.
Но.
Якщо згадати.
То все так і було.
Він одразу ж відправився до Ічіраку Рамена, де ще не ввійшовши всередину.
Якщо поглянути з боку...
Він дійсно не поцікавився, чи є у друга гроші.
Но...
Той теж мовчав, як риба!
Мінато кинув підозрілий погляд на Аобу.
Інтуїція підказала, що він навмисно замовк.
Це було неможливо довести.
– Ха-ха-хо, я заплачу наступного разу, обіцяю! - Безтурботно розсміявся Аоба, вже і позабутий, коли так веселився останнього разу.
Напевно ще до переміщення в світ Наруто, коли ходив повечеряти разом з найкращим другом.
Спілкування з Мінато.
Четвертим Хокаґе.
Зовсім не здається, що у цього генія є високе зарозумілість або хоч крапля пихатості...
Лише щира турбота і сердечна усмішка.
Тому Аоба поступово приходив до усвідомлення...
Він хотів цього чи ні.
Але Мінато вже став його справжнім другом.
Справді.
Сьогодні вони спілкувалися, сперечалися, жартували і сварилися прямо як найкращі друзі.
Аоба ніколи не буде жартувати і сперечатися таким чином, спілкуючись з маловідомою людиною.
– Ладно... - безпорадно зітхнув Мінато і скріпив своє серце, дістав пригоршню монету із зморщеного гаманця.
І тут...
– Не варто, — до вух Мінато прийшли рятівні слова.
За прилавком.
Старший брат підняв руку, вставши в позу suхорошого хлопця!"
На його обличчі сяяла добра усмішка.
« За рахунок закладу», — такі слова прийшли на думку хлопцям.
- Старший брат Теучі, дякую за обід. Ти найкращий! - Він знервований, що йому не треба тут пригощатися. Але їжа на халяву ніколи не перестає приносити щастя.
- Дякую! - вдячно вклонився Аоба.
- Ви щось не так зрозуміли, хлопці, - похитав головою Теучі, і добродушна усмішка покинула його обличчя.
- Я ненароком почув вашу розмову.
- Але кажучи "ні" коштує".
- Я зовсім не мав на увазі, що вам не потрібно платити рахунок.
- Потрібно, ще як потрібно, просто не обов'язково прямо зараз...
Після цього Теучі перемістився зі зморщеного гаманця Мінато на Аоби.
Потім...
Він рішуче вказав на хлопця дурняком для варіння локшини.
- Ще раз заплатиш, а поки запишу сучасне замовлення на твій рахунок! - Він вигукнув Теучі, як посланець справедливості, показавши безвідповідального друга Мінато, а потім його обличчя знову засяяла добродушна усмішка і тільки похмурий погляд нагадував про те, що сталося.
- Так... так ... наверно... - Видав скупу усмішку Аоба.
Мужик...
Як так.
Треба ж догодити у свою яму!
- Ха-ха-Ха-га-хо-хух! - Минато, схопившись за живіт, голосно розхвилювався над усією іронією ситуації.
- Бачив?
- Який у старшого брата гострий погляд!
- Відразу зрозумів, хто тут помилився!
- Выкуси!
- До речі...
- Хіба ти не сказав, що пригощаєш наступного разу?
- Ха-ха-хо, буду чекати з нетерпінням! - Не преминув шансом повеселитися над другом Мінато, але його усмішка була проста як у дитини.
Лише трохи поспілкувавшись з Мінато.
Аоба відчував, як темрява заповнила його нутро від дня прибуття у світ шінобі.
Де є світло, там є і темрява.
Адже навіть на самій світлій вулиці є місце тіні.
Але це працює і навпаки.
Де є темрява, там є і світло.
Аоба прийшов до усвідомлення того, що цей веселий світловолосенький хлопчина і є промінь світла, яким призначено освітлювати темряву жорстокого світу шінобі.
Можливо...
Світу шінобі, щоб змінитися.
Не знадобиться син Мінато!
- Я все чув, безглуздо опиратися! - Знову активував божественну допомогу Течі, але цього разу для Мінато, безжалісно і жорстоко притягнувши за слова Аобу.
- Зрозумів, зрозумів! - Безупинно зітхнувши, заснув хлопець.
- Ха-ха-Ха-га-хо-хух! - Хокаґе, майбутній Гоке, тим часом ще голосніше заіржав над горем свого друга, а його колишні думки як рукою зняв.
***
- Мені пора вже повертатися, і так, можеш не сумніватися, наступного разу я пригощаю! - Я рішуче випалив Аоба.
Хлопець вирішив згорнутися.
Адже для нього...
Такі дружні стосунки — табу!
Він зовсім не проти поспілкуватися Мінато.
Але якщо вони стануть справжніми, кращими друзями...
Такого йому не треба!
Адже будь-який з нас, хто створив Наруто, знає причину і наслідок якої події є Четвертий Хокаґе!
Тому.
Варто бути обережним!
- Наступного разу не забудь про свій гаманець! - Похмилнувся Мінато.
- Та не забуду я! - Огризнувся Аоба і потім додав, не утримуючись від можливості ще раз поранити друга. - Якщо вже я пригощаю, можеш взяти когось ще, буду чекати з нетерпінням...
Негайно.
Фух!
Сонячна усмішка зійшла з обличчя Мінату.
Змінено найбільш насторожішим поглядом.
Ніби на нього виливали відро холодної води.
- Навіть не думай, Аоба! - Виплюнув Мінато, який чудово зрозумів, кого саме той має на увазі під maheto-небудь.
Його Кушину!
Не слід втрачати пильності!
Тут очей да гляда!
Як там сказано...
Довіряй, але перевір!
Навіть найкращих друзів, якщо справа стосується Кушіна!
Мінато кинув стурбований погляд на друга.
– Ха-ха-Ха-хо... - Тепер Аба розсміявся над різкою зміною Мінато, і розгорнувся з легкістю на серці.
Тільки маленький жарт, але сміху-то скільки!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno