Розділ 52. Я пригощаю, а платиш ти!
Аба ледве стримав сміх у відповідь на реакцію Мінато.
Як взагалі майбутній Хокаґе додумався до такого!
- Мінато, ти занадто багато думаєш... - Помахом руки і посміхнувся хлопець, поспішаючи заспокоїти Мінато.
- А що мені ще думати? - Він вигукнув, кинувши на друга суперечливий погляд.
У нього було багато, дуже багато питань!
А що мав на увазі Егуд?
Я не хочу думати про твою дружину.
А він ще не забув, як під кінець цієї зустрічі Аоба назвав Кушину красивою...
Чи є тут якийсь зв'язок?
Мінато кинув на Аобу обережного погляду, бо для нього не було людини важливіша за Кушину.
Відтепер потрібен око да очей за Аобою!
- Я не мав на увазі... - Поспішав пояснитися хлопець, коли відчув на собі насторожений погляд майбутнього Хокаґе.
У Аби й так немає друзів крім Мінато.
Тому він цінував їхню дружбу.
Цінував світло Мінато в його життя Анбу.
- Я просто хотів допомогти... - Він пояснив Аоба, який вже глибоко усвідомлював свою помилку.
Деякі речі.
Краще тримати при собі.
Не можна говорити навіть другу.
Адже...
Мінато не знає майбутнього.
Треба тримати язик за зубами.
Але він не забуде цієї обіцянки сьогодні!
У цей момент Аоба таємно пообіцяв собі проникнути в пологове приміщення, коли Кушина буде народжувати Наруто.
- Ну це, дивна допомога у тебе, знаєш... - Виплюнув Мінато.
Хоча їхні стосунки на початковій стадії і навіть не визнані офіційно, Мінато вже вважав Кушину любов’ю всього свого життя.
Абеба каже, що подбає про його дружину і сина!
Само собою він зачепив від такого!
- А-а, забудь! - Розсміявся Аоба, розуміючи безглуздість відмовок, і серйозно додав. - Мені нецікава Кушіна.
Врати не довелося.
Адже його і правда не цікавить Кушина.
Сам Аоба давав чіткі відповіді.
Но.
Звідки Мінато знати це?
Майбутній Хокаґе втрачає самовладання щоразу, коли йдеться про Кушину.
- Правда? - Нехотливо перепитав Мінато.
Короткої відповіді Аби було недостатньо, щоб заспокоїти його пильність.
- Ні, зовсім ні, щоб провалитися мені під землю, якщо я обманю! - Швидко відхрестився Аоба, а потім жартиво додав. - Але хто знає, може я поклав око на тебе, а не Кушіну.
– Ты че... - У відповідь на це очі Мінато випустилися пуще попереднього, і він зіскочив з стільця як жовтий блискавиці, звідки кинув шокований погляд на друга, можливо вже колишнього товариша.
– ... - Утратив дар промови Аоба у відповідь на реакцію Мінато.
Чому на нього дивляться так, ніби він збирається їсти людей?
– Шучу я.
- Просто приклад навів.
- Навряд чи дійде до цього.
- Сідай давай, а то локшина охолоне.
Аоба безтурботно помахнув рукою і взяв палички для їжі, почав неквапливо змакувати рамен.
- Ти... ти ...придурок! - Сткнув пальцем в Аобу і обурений вигукнув Мінато, але потім все-таки сів і повернувся до їжі, не досягнувши перед чарівністю рамена.
Коли майбутній Хокаґе доїдав рамен, його настрій було абсолютно інакшим, ніж коли він починав їсти першу половину.
Раніше він був наче насолоджений найкращою їжею у світі, не помічаючи Аобу, що сидів поруч.
Тепер же він не переставав кидати на Аобу підозрілі погляди, забувши про смак рамена.
Так.
Двоє хлопців з'їли рамен у тиші.
- Наелся? - Повернув голову і запитав Аоба, наполягши на насторожений погляд Мінато.
- Ти чого? - Буще колишнього набоїв жовтоволосий хлопець.
Тепер він тримав свою оборону, оскільки сумнівався у орієнтації Аоби.
Парням потрібно дотримуватися обережності, особливо таким красивим хлопцям, як він!
- Якщо не наївся, можеш замовити ще один рамен, сьогодні я пригощаю! - Усміхнувся Аоба, що таємно б'є над такою бурхливою реакцією Мінато на пару випадкових підколів.
— Я ситий, — відповів той і продовжує пильно спостерігати за Аобою.
Мінато розумів, що не зовсім правильно поводитись. Але тепер він раптом зрозумів, наскільки мало знає свого друга, особливо в хобі та захоплення.
- Ну я пішов, раз ти наївся, — кивнув Аоба і встав, щоб покинути Ічіраку Рамен.
- Чекай! - У відповідь на що Мінато потягнувся за Аобою, але різко обтримався, згадавши подію.
Будь воно не гаразд, його обійми!
Чи він такий гарний, що приваблює не тільки дівчат, але й хлопців?
Ми повинні дотримуватися дистанції, а то мало що...
Мінато помотів головою і витріщився на Аобу, який зупинився після його крику.
- Ти ще не заплатив! - Нагадав Мінато, адже не змови він, Аоба точно піде.
- Ти щось не так зрозумів, - відмахнувся хлопець у відповідь і серйозно продовжив, — пригощаю я.
- А платиш ти.
— Усе справедливо, — урочисто заявив Егуда під здивованим поглядом друга, який ніяк не міг зрозуміти, жартує він чи ні.
- Я плачу? - Не повірив своїм вухам Мінато, адже слова Аби повністю суперечили усім відомим правилам гостинності.
— Саме, — кивнув Аоба і засунув руки в кишені, після чого вивернув їх навиворіт.
Кармани виявилися чистіше обличчя Мінато.
- Ну я це, забув гаманець у формі Абу... - Безшвидше розвіяв руками Аоба, не те щоб він був недбалий, просто щойно виявив, що одягав повсякденне вбрання, забув забрати гаманець з форми Анбу.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno