Поки води в його новому тілі стане достатньо, Зуко обережно рушив правою ногою. Водяна кінцівка слухняно пішла за нею. Він рушив лівою ногою, і водяна кінцівка зробила ще один крок. Його величезне тіло вийшло за межі оазиса духів. Зуко, розвернувшись, заходив просторим крижаним вулицями і обводив краєвиди. І там, де він проходив, відбувалося одне й те саме.
Люди падали на коліна лише після того, як побачили його наближення.
Для мешканців міста вогонь був потрібен трохи більше часу. Перед лицем махінації вони несподівано побачили, хто знаходиться у маленькій прозорій кулі всередині водяного тіла. Після цього вони без зволікань наслідували приклад своїх колег з північного племені.
А тим часом Зуко все крокував і вперед, впевнено наближаючись до зовнішньої стіни міста. Коли Зуко був на сто метрів від своєї мети, він раптово зупинився і розгорнув голову кудись убік.
"Будто частинка мене!" - пронеслося у нього в голові.
Він не відкриваючись дивився на маленьку фігурку з білим волоссям, що стояв у натовпі людей біля центру головної площі.
"Гаразд, потім розберемося"
Відмахнувшись від власних думок, Зуко знову кинувся до стіни. Його величезна фігура незабаром виявилася всього - на 10 метрів від багатометрової стіни льоду, що так довго захищало Північне Племя.
- Ії раз!
Велика фігура зі світлячої води змахнула руками.
Уся рукавворна стіна, від основи до верхівки покрилась тріщинами. До цього моменту там вже не було людей, тому Зуко без вагань помахнув руками знову.
- Ії два!
Тріщини на стіні збільшилися ще сильніше, починаючи переходити на крижані стіни, природного походження, які ограбували це місце до моменту будівництва міста.
- Ії триії!
Останній змах руки став останнім. Величезні крижані мури, що оточували це місто сотні і тисячі років, почали розпадатися. Коли на лівому кінці хвиля руйнування впала, то простягалася рукавворна стіна. Потім вона перекинулась і на природні крижані масиви.
Польові уламки падали вниз, шукаючи за собою нові шматки льоду. Після них від стін почали розколюватися цілі шматки. Коли стіна майже повністю зникла, природні крижані масиви все ще затоплювалися в океан. Тільки підступні маніпуляції Зуко не дозволили їм викликати достатньо сильні хвилі, щоб потопити його власний флот. Кораблі лише злегка тремтіли на хвилях.
Зрозумівши, що основна робота вже зроблена, а його тіло досить близько підійшло до межі його можливостей, Зуко різко розгорнувся назад. Тепер він добре розумів, як керуватися водою за допомогою сили Ла і контролю Туї.
Швидко пропливши назад до оазису духів, Зуко зупинився біля смиренно поставлених на колінах Арнука, Пакку і ще одного старого. Велика маса води швидко розпливлася по найближчих каналах, а коли її заповнила, вона переходила в наступні. Не минуло й десяти секунд, як водяний гігант зник. Місяць повільно накопичила світіння і повертала магам води їх колишню силу. Принц вогню знову відчув себе цілком звичайною людиною, сили двох стародавніх духів у нього більше не було.
Духи повернулися у свій світ, - роздавлений голос Зуко змусив чоловіків врешті відірвати лоб від льоду. - Ви можете піднятися.
- Принц Зуко! - Арнук, який підскочив на ноги, пильно дивився на місце, де колись знаходився величезний крижаний мур. - Це...
- Це воля духів, мій друг, - з долею трепету посміхнувся Пакку, з кряхтинням встав на ноги. — Льодові стіни впали, на знак руйнування стін непорозуміння між нашими народами і проголошенням про початок доби миру!
- Саме так, - кивнув Зуко, з насмішкою дивлячись на все ще обійшлося чоловіків перед собою. - Принаймні, це буде офіційною версією подій.
- Що ви хочете цим сказати? - Останок оазису нарешті оглянувся. - Невже це було ааа...
З гучним криком налякався, і старий провалився під воду, що раптово з'явилася у нього під ногами. Ще один швидкий рух рук Пакку і вода повернула свій стан, перетворившись на лід та назавжди поховали у своїх глибинах.
- Він занадто багато бачив, - відповідаючи на здивований погляд стоячих поруч з ним, Пакку потиснув плечима. - Мій вождь, думаю зараз народ перебуває в повному замішанні, було б дуже до речі, якби ви зібрали людей і виступили на площі, офіційну версію подій ви щойно почули...
- Саме так! - Арнук швидко кивнув. - Я зараз же це зроблю! Мій друг...
Чоловік розвернувся до Зуко, який стояв поруч.
- Думаю зараз ваш народ потребує вашої присутності також, як мій в моєму. Думаю, зараз нам краще бути з ними. Але вже завтра вранці ми зможемо провести пишну церемонію і оголосити про нашу угоду уже під поглядом духів!
Дочекавшись, поки Зуко погодиться з його думками, Арнук умчався, попросивши Пакку провести принца і якомога швидше приєднатися до нього. Зуко розвернувся на старого чоловіка, який стояв поруч.
- Отже, його усмішка стала трохи явна. - Що думаєте, радник Пакку?
- Принц Зуко, мій друг і вихованець як завжди не побачив головного, - старий похитав головою. - Тільки ми втрьох знаємо, що сталося насправді. Але в очах простих людей все набагато більше цікаво ...великі духи з'їли себе світу, після чого пронесли вас через весь місто і знищивши стіну, повернулися назад. Ви обіграли його на нашій же землі, показавши свою владу і поставивши все місто пащу перед вами ниць ...
- Я можу вважати це вашою згодою? - Зуко вичекав на старого в очі. - Часу небагато, відповідь мені потрібен прямо зараз.
- ...так, - секундне коливання і великий вчитель Пакку покірно схилив голову. - Великий Лотос виявився правий, ви той, хто дійсно здатний щось змінити в цьому світі. Тепер я в цьому впевнений, а після поточної демонстрації ...заставити повірити іншим не буде проблемою. Принц Зуко, я поговорю з потрібними людьми вже завтра ви станете першим правителем двох народів!
- Два – добре, але три все ж краще, - посміхнувся Зуко, озираючись на закриті двері в оазис духів. - Ось побачите, Пакку, ви зробили правильний вибір.
- У цьому я вже майже не сумніваюся, - тихо хмикнув старого. - Що ж, вважаю мені варто вас залишити і приєднатися до свого вождя, поки він не наплів людям чого зайвого...
- Вчитель Пакку, - раптом Зуко гукнув вже зібраного йти старого. - Ви не погодитесь прийняти до себе ще одного учня?
Особа, що розкинулась на кільці старого буквально перекосила від подиву. Біля руки Зуко літав невеликий і підростав водяною кулькою.
