За кілька хвилин до того, як всі дізнаються про його успіх, Зуко все ще перебував у світі духів, сидячи на маленькому земляному острівці і мовчки дивлячись на велетенських риб.
Він вважав, що розмовляти з духами — це просто чудова розмова. На відміну від колишніх знайомств зі стародавніми істотами, тут він мав головну перевагу — інформацію.
Перехід в смертну оболонку позбавляв його права вічно перероджуватися, але наглухо відрізав його від решти духовного світу, і це позбавляє можливості спостерігати за світом смертельних. Саме тому інформація про те, що їхні смертні тіла у великій небезпеці, так зацікавила двох великих духів. Вислухавши його пропозицію, вони знову закрутилися у своєму вічному танці.
« Ми будемо думати»
Це все, що Зуко зміг розчути. Після цього світ навколо нього занурився у повну тишу, йому залишалося тільки чекати. Час у світі духів — поняття відносної, він чекав і сподівався, що духовне тіло не буде затікати від сидіння в одному місці.
- Людина! - Двой голос пролунав також раптово, як і минулого разу. - Рішення прийнято. Ми позичимо тобі свою силу!
У цей же момент духовне тіло Зуко буквально викинули з невеликого місця духовного світу, де жили духи.
Відкривши очі в Оазісі духів, він вже знав, що робити. Він схопився на ноги, він лише секунду закрив очі, вже без будь-яких труднощів входячи у стан Аватара. Його очі спалахнули оранжево-червоним світлом, а тіло наповнилось духовною енергією, Зуко крокнув вперед, без сповільнення заходячи в крижану воду, де у вічному танці плавали дві рибки.
Він обережно увійшов у центр ставка, де було тільки по пояс. Дві рибки відразу ж кинулися до нього. Тепер їх танець проходив навколо його занурених у воду ніг. Після кількох з них, вони зупинилися на Зуко і пильно вдивлялись у риб’яче око. А через секунду їхні очі затонули той же оранжево-червоне світло, що йшов з очей принца. У цей момент Зуко став одним з тих, кого називали Великими духами Місяця та океану, вони буквально стали цілим.
По цілому світі було лише двоє осіб, які могли б витримати об’єднання з такими сильними духами і залишитися живими. Двоє людей, душа яких від самого народження була одна з наймогутнішими духами Рахави та Вату.
Звичайно, людина або знеохотилась б духом і невдовзі померла від перевтоми на тіло. Або ж вона могла відразу померти, не втамувавши духовної енергії, яка принесла дух до її тіла.
На щастя для Зуко, звичайною людиною він не був, його єдність з духами проходила складно, але без будь-яких наслідків. Спочатку його свідомість ніби заволокла туманом, але вже через кілька секунд десять років він знову почав ясно дивитися. Його тіло лежало на висоті близько 20 метрів, але його місце мало чим становило.
Найважливішим було навіть не те, що тіло буквально горіло через переповнювальну його енергію. Соми каналів ци, які раніше були придатні лише для створення і управління вогнем, тепер повністю змінили свою внутрішню структуру. Це була дивна суміш вже знайомих йому будівель і домішок чогось нового, але підозріло його знайомого. Зуко, придивившись уважно до нього, мало не вдарив себе по чолі.
Нова внутрішня структура каналів ци, яка вплелася у його власний. Він бачив це лише в одного чоловіка, який добре знав. Місу — єдиний маг води в його оточенні, вона мала таку саму будову.
Лише тоді Зуко остаточно зрозумів, що взагалі відбувається. Під час об'єднання з двома великими духами, він знайшов силу мага води, в даний момент можливо найсильнішого у світі.
Розвівши руки в сторони, Зуко з подивом відчув, наскільки легко вода навколо нього прийшла у рух, слухаючись його волі. Ще одне різке кругове рух і масиви води навколо нього почали створювати образ гуманоїдної фігури, де тіло Зуко містилося приблизно в районі серця.
Знову змахуючи руками і переповнюючи його ци, бере під контроль усю воду. Тепер його енергію було настільки багато, що вода навіть почала світитися від кількості наповнила її ци.
Велика водяна фігура все зростала і росла, аж поки не стала настільки великою, що буквально стояла над усім крижаним містом, заповнюючи його своїм власним світлом.
Кожен, хто був у місті і міг розгорнути голову, звернув на неї свій шокований погляд, люди буквально застигли. Усі знали, що жодна людина не може на подібне мати таку силу. Люди мали релігійний страх і благоговіння перед тваринами, яких вони шанували з дитинства, як їхні діди й прадіди. Ла, що бушує і заспокоює його Місяць Туї.
На кораблях народу Огня ситуація була майже такою ж. Магії та воїни вибігали на палуби своїх кораблів, заворожені очима велетенська водяна фігура і те місто, яке заповнювало світло.
- Неймовірно! - Джао, який стоїть на носі свого корабля, не міг стримати здивоване зітхання. - Така міць...
Командувач не встиг договорити, величезна водяна фігура раптово перестала рости. Вона крокнула вперед.