Фраза великого вчителя Пакку, що звучить тихим і спокійним голосом, немов за магічною паличками вивела всіх присутніх з оцепеніння. Горнун, голова родини риболовів і морських добутків, негайно схопився зі свого місця.
- Невже ви серйозно пропонуєте нам усім обговорювати цю чортову башкетку? - його гучний, злегка зриває на крик голос рознісся по залу ради. - Це ж просто трюк, щоб виманити нас за стіни!
- Не потрібно істерик, Хорнун, - спокійний голос підсмаженого чоловіка у віці пролунав з іншого боку залу. - Якщо це дійсно написав їхній наслідний принц, то сумніваюся, що він просто хоче від вас позбутися, вождь Арнук.
- Чому ви так вважаєте, Дано? - Ватажок розгорнувся в сторону чоловіка, який був головою сім'ї, відповідальною за підготовку і керівництво мисливцями та воїнами не-магами. - Я не багато розумію в військовій справі, але хіба вбити лідера ворожої держави не найлегший шлях до перемоги?
- У певному розумінні це дійсно так, - Дано непешно встав зі свого місця. - Але честь завжди була важливою для людей вогню, особливо для перших осіб держави. Якщо ви погодитеся зустрітися з ним на його умовах, то вам буде важко вбити вас. Але зробити це під час переговорів, які він сам і запропонував ...ні, я майже впевнений, що незалежно від того, як пройде ваша зустріч, ніхто навіть не подумає про напад...
- Чи не занадто ви переоцінюєте благородство людей вогню? — Не втомлюючись був голос голови родини, яка відповідає за будівництво морських суден. - Думаю всі знають, що сталося з Повітряними кочівниками ... виходити за межі міста занадто небезпечно, вождь Арнук!
- А я підтримував в цьому питанні Дано, - нарешті підняв свій погляд головний мудрець Води, керуючи храмом Аватара. - Народ Огню може бути хоч би до кого ставитися проти своїх ворогів, але навіть так, у них достатньо честі, щоб не вбивати під час переговорів.
- Але ж ви не серйозно!
- Хочете, щоб ми покладалися на їх містичну честь?
- А що пропонуєте ви?
- Я пропоную...
Незважаючи на те, що рада складалася лише з восьми осіб, троє із яких мовчали, весь зал відразу заповнили викрики і лайку. Несподіваний підйом посеред ночі і ні краплі ненадійних новин, які викликали б іншу реакцію. Тільки ватажок Арнук, його права рука Пакку і Дано залишалися відносно спокійними. Останній, застосовуючи всі ці суперечки, неквапливо підійшов до вождів.
Перш ніж ти приймеш своє рішення, він злегка несхвально покосився на сусіда поруч Пакку, який сильно прикидався, що його слова не стосуються. - Я хочу сказати тільки одне. Якщо вірити доповідьм наших воїнів, які принесли це послання, то кораблі у них аж 7 десятків, мабуть, більше. Їхні суди стали вище, і вони озброєні куди краще ніж ті, проти яких воювали наші батьки та діди.
- Вважай у нас немає шансів?
- Звичайно, ні, - з важким зітханням підтвердив чоловік. - Наші воїни готові битися до останнього, але прямого зіткнення ми не витримаємо. Навіть вночі, коли їхні маги слабнуть, а учні Пакку будуть особливо сильними.
- Сім десятків кораблів, - задумливо пробурмотів Арнук, дивлячись кудись вдал. - Навіть уявити складно. Скільки їх було минулого разу, Дано?
- Куди менше, - чоловік потиснув плечима. - У минулому наше плем'я могло протриматися достатньо, щоб вони вирішили покинути цю справу і перекинути всі свої сили на Царство Землі. Ми сховалися від усього світу за цими стінами, але як бачиш, про нас не забули...
- Я теж вважаю, що треба погодитися, - нарешті подав голос Пакку. - Не знаю чому, але якщо вони самі хочуть переговорів, то відмовляти буде просто нерозумно. Якщо погодишся, то я піду з тобою, Арнук.
- Отже вирішено! - Ватажок підвищив голос і зал ради миттєво наповнився тишиною. - Я, радник Пакку і ще кілька людей з групи добровольців відправимося на переговори з принцем Народу Огня, рішення остаточне і не слід обговорювати.
Дехто з присутніх, очевидно, дуже незадоволений цим рішенням, але мовчки кивнув. А сам Арнук розвернувся і попрямував до дверей.
- Порадник Дано, подбайте про підготовку гідного корабля і кількох людей зі своїх боїв.
- Я зроблю, - коротко кивнув чоловік, перш ніж поспішити до протилежних дверей, що веде на вулицю.
Коли Арнук повернувся додому, то важко, але примусив себе заснути до ранку. Прокинувшись він, коли перші промені сонця вже пробували через вікна, вставши з ліжка і швидко одягнувшися, він вийшов із дому. Відвідавши ще кілька людей і місць, він нарешті попрямував до палацу, де його мав чекати Пакку. Але коли він дістався до входу, то несподівано зіткнувся зі своєю донькою, яка замість служіння мала явно чекати його приходу.
- Батьку! - Юі, швидкий крок наблизився. - Те, що говорять, правда? Невже ти справді хочеш піти прямо до них у руки?
- Дочко, Арнук дуже зітхнув. - Ти пам'ятаєш, як я розповідав тобі про наш борг перед племенем?
- Д-да, - невпевнено кивнула дівчина. - Я пам'ятаю, Отче, я пообіцяла виконати свій борг і вийти заміж за цього самозакоханого олука! Але ж тут...
- Я покажу тобі.
Арнук махнув рукою і разом зі своїми охоронцями та з допомогою нього швидко попрямував у бік водяного каналу, що охоплював ціле місто. Сівши в невеликий двомісний човен, він не сказав ні слова, поки транспорт прямо до зовнішньої стіни.
- Здійснити мій борг перед племнем ... - Раптом тихо заговорив Арнук, піднімаючись вгору по крижаних сходинках, на відкриту майданчик зверху. - Це ризикнути кількома життями, включаючи мою, щоб отримати можливість врятувати тисячі...
Коли Юї ступала на стіну за батьком, то неохоче кинула погляд на води моря і тут завмерла. Струнні ряди незнайомих, але до жаху страшних суден відходили кудись за горизон. Принцеса Північного племені боялася навіть вважати, скільки тут кораблів і скільки воїнів вони можуть вмістити.
Їх тут більше, ніж ми могли собі уявити - тихо зітхнув Арнук. - Я був у хатині знань і прочитав кілька сувоїв. Протягом минулого вторгнення Народ Огня використовував близько п’яти десятків бойових кораблів і вдвічі менше суден. Зараз же ...відсуду дозорні нарахували трохи більше ста...у мене немає другового вибору, Юї.