***
- І я чула! Я чула, що він ходив по коридору за моїми дверима! Я ... мені було так страшно... а він, він ...він дійсно хотів це зробити! Він тільки чекав, поки я засну ... не знаю скільки я просдела так, тремтячи від страху, але тут я почула тупості ще однієї ніг, - Азула знову не змогла стримати сліз, які виризнули в неї з очей. - Не знаю хто це був, напевно, вартовий... але вони пішли разом, а я ...я просиділа в цій коморці всю ніч, тремтячи від страху, що він повернеться! І ось так...це так я і не змогла більше заснути ...
« Значит старий хрич зрештою влаштував перевірку, або навіть просто передумав в останній момент, тому її сни і не попередили про щось подібне, адже загрози для життя не було..." - відсторонено подумав Зуко, притиснута сестра до себе та заспокійливо ведуча рукою по волоссі. - « У цій ситуації... мало що змінює. Господар Огню Азулон, того дня ти сам підписав собі смертний вирок. А тому, хто вирішив вбити власну доньку, всього лише доведеться чекати своєї черги!"
Побачивши, що тихі скрижалі Азули поступово затихли, Зуко терпеливо чекав поки вона знову прийде в себе, перш ніж на секунду відсунутися і взяти її за руки, вкладивши свої долоні до неї.
- Азула, ти довіряєш мені? - Він усміхнувся м'яко, дивлячись в її втомлених від сліз очі.
- Д-да! - Дівчина невпевнена усміхнулася. - Так, я довіряю тобі, Зуко.
- Тоді закрий очі і відчиняйся мені, - кивнув Зуко. - Я хочу дещо спробувати...
- Знову твої експерименти? - Азула закрила очі і нормально розслаблювала тіло. - Думаєш це зможе мене заспокоїти?
- Не впевнений, але спробувати варто, - пробурмотів Зуко, також заплющуючи очі. - Ні слова!
Зуко, знаючи розташування каналів своєї сестри та її структуру, що його запам’ятовували протягом багатьох років свого спільного життя, без проблем синхронізував їх ци в руках, але разом з тим, щоб нормально направити її вгору по тілу, почав поступово розширювати поле взаємодії, буквально роблячи їх єдиними. Процес йшов повільно, але на своє здивування, Зуко майже не зустрічав будь-яких перешкод і в кінцевому підсумку незнищенною залишилася лише голова, канали ци в інших частинах їх тіл вже були продовженням один одного, як якщо б належали одній людині.
"Отже, остання частина ...ну, давай!"
Я впевнений, що після направлення решти ци до каналів у голові сестри Зуко вже набагато впевненіше почав синхронізувати її і через декілька секунд останній канал був « покорений».
У цю ж секунду свідомість обох, хто сидів на ліжку навпроти один одного, заповнила неймовірно яскраве світло. Ні Зуко, ні тим більше Азула не знали, що відбувається, але коли світло трохи відступило, вони раптом опинилися посеред тронного залу палацу, де за муром полум’я всадив їх дід — Господар Огню Езулон.
- Що? Що ти зробив? - Обшарашенно пробурмотала Азула, судорожно озираючись по сторонах.
- Неймовірно! Невже вийшло! - Так само, як і "Зуко" пробурмотів, дивлячись на те, що їх тут з'явився зовсім не відображалося на нудному виразі діда.
- Що неймовірно, Зуко? - Починай панікувати Азула заскочила на ноги. - Що тут... не може бути!
Неначе чекаючи, поки двоє прийдуть в себе, тканину, що закривала вхід до тронний зал, колихнула і через секунду увійшов Узай, а за ним та його дружина Урса, яка тримала свою доньку Азулу за руку, як і покладено при вході до Господаря Огню.
- К-к? Я все ж заснула, так?
Азули підкололись, і вона осіла на підлогу, поки Трійця повільно йшла в бік вогняного трону, не помічаючи двох глядачів.
- Зуко підійшов ближче і поклав свою руку на плече переляканої дівчини. - Пробач, я повинен був тебе попередити, але не був впевнений, що все вийде. Це лише проекція минулого, якого ти так боїшся.
- Так ми ... - Все ще перелякана Азула підняла голову. - Ми все ще в моїй кімнаті?
- Саме так, - підтвердив Зуко. - Я просто хочу, щоб ти віддала себе собі. Страх блокує твою чакру землі, не даючи тобі шанс вижити. Ти вже довела себе до такого стану, боячись закрити очі і вночі, і вдень. Давай же, Азула! Взгляни своїми страхами в обличчя, звільни себе від них!
- Я... я зроблю це!
Коли брат і сестра кивнули один одному, то розвернулись у напрямку вогняного трону. Здається, там закінчився терпіння Господаря Огня.
- Принц Озай! Навіщо ти витрачаєш мій час на хвастощі? Кажи, що тобі треба? - Азулон махнув рукою в сторону виходу. - Всім іншим піти!
Але в останній момент дівчина, яка йшла за матір’ю, звернулася на бік і мерщій сховалася за довгими фіранками, які облямували зал. Через величезні розміри тронного залу ніхто не помітив і Озай знову схилив голову перед Господарем вогню.
- Батько, ти напевно вже зрозумів, також як я. Род Айро переключається після смерті Лу Тена. Після смерті сина, мій брат припинив облогу Ба Сінг Се і судячи з останніх новин, він не має наміру повертатися на війну... але я тут, Отче! Мої діти живі!
- Кажи, що ти хочеш? - Те, що він змінював тоном повторив Азулон, але батько не зупинив Уззая.
- Батьку! Ліші Айро першородства! Я - твій покірний слуга і служитиму нашому народу, я...
- Та як ти смієш! - Азулон майже перейшов на крик, віддавшись вперед зі свого трону.
- Батьку, я...
- Ти смієш запропонувати мені зрадити Айро? Мого первістка? Відразу після загибелі його єдиного сина? - Вогонь навколо трону різко спалахнув, майже закривши фігуру розгніваного старого. - Я вважаю, що Айро досить постраждав! А ты! Твоє покарання ... але буде рівнозначним злочинові! Ви повинні знати біль втрати дитини, пожертвувавши своїм власним!