- Ах! Молодий пане, я більше не витримку! - Звиваючись в його руках серена служниця, яка вже близько півгодини була найжорстокішою спробою, яку придумала людство - лоскоче.
« Що ж я роблю не так? Ось моя ци, ось її, так чому я не можу нормально їх синхронізувати?» - в той же час ламав голову Зуко, не звертаючи уваги на крик служниці, яка нічого не залишалось, крім як терпіти далі. - Можливо, вона не чарівник? Та ні, ця тварина й квітка теж не були магами, але виходило! У чому проблема?
Його експерименти з ци тривали вже майже два роки, але результати були все ще досить скромними, хоча й абсолютно перспективними.
Зуко досить швидко опанував ци у своєму тілі, в чому йому багато допомогли книжки з місцевої бібліотеки, до якої він отримав доступ за першою ж вимогою. І хоча книжки давали дуже поверхову інформацію про саму ци, проте позитивні наслідки були ще більш зосереджені на її проявах у вигляді вогню. Все-таки вивчати щось з нуля і покладаючись тільки на себе було незрівнянно важче, ніж набрати потрібну теорію з книг, які безумовно писали, як мінімум не дурні люди, після чого приступити до практиці. Завдяки цьому Зуко швидко навчився створювати вогонь, що виявилося дійсно легким завданням. Йому знадобилося всього кілька годин щоб навчитися виводити власну ци зі свого тіла, після чого її необхідно було швидко стиснути, тим самим перетворивши нерозгадану енергію у цілком звичайний вогонь. Приховуючи свої « пробудження» до кращого часу, Зуко повернувся до вивчення безпосередньо ци, яка цікавила його куди більше ніж її банальний прояв, який він збирався освоїти трохи пізніше. Його першими цілями стали рослини та тварини, які живуть на території палацу. У нас не так вже й багато часу, щоб увійти з ними в контакт, який був зроблений дотиком і спробою синхронізувати свою ци між собою. А ось для того щоб це стало приносити хоч якусь користь знадобилося куди більше часу.
Зуко годинами просиджував в саду протягом більше ніж півгодини, що можна було назвати якоюсь формою медитації, перш ніж навчився отримувати інформацію з цієї дивної, але такої перспективної енергії. У певний момент він спокійно міг « бачити » те, що бачив із квіток у саду за останні п'ять днів. Під'єднавшись до чужої ци і правильно з нею взаємодіючи, можна було отримати своєрідний відбиток подій, свідками яких став об'єкт. Відбиток відтворювався у вигляді певного аналогу відео, яке можна було промотувати або зупиняти в будь-який момент, хоча для Зуко поки очевидно не вистачало майстерності. Найбільше враження на мене справило те, що навіть звуковий зв’язок не було видно у квітці.
Потенціал вже одного цього був просто величезний, але це тільки початок. Зуко, отримавшись з рослинами, ненадовго залишив їх і вирішив перейти до більш рухомих цілей, які стали Уткореппахі, що живуть у палацовому ставку.
Звичайно, з ними було набагато важче, ніж нерухомими рослинами. Але зрештою Зуко подружився з невеличкою родиною за допомогою регулярного годування. Коли пташенята звикли до нього, мама-уткочерепахи припинила шипіти на ньому, коли він намагався взяти її дітей в руки, Зуко нарешті зміг продовжити свій експеримент. Пташки в руках заморозили, сидячи на краю ставка і намагаючись провернути їх так само, що він уже робив з рослинами. Завдяки отриманому раніше досвіду процес став набагато швидшим, ніж у перший раз. За менш ніж шість місяців Зуко навчився зчитувати відбитки із кожного ставка, а на відміну від рослин, у тваринок був набагато ширший, навіть враховуючи, що вони весь час проводили в ставки. І от, коли Зуко думав, що вже осягнув таємниці буття, його експерименти зайшли в глухий кут. Використовуючи своє становище вкрай перспективного принца, він почав експерименти на людях. Найлегше було працювати з служницями, які ніби підкорялися трьом законам роботодавця і дозволяли робити зі своїми тілами все, що тільки прийде в голову « м'язовому пану». Звичайно, саме до того моменту, поки це не становить для нього небезпеку, ніж Зуко активно і використовував. Звичайно, він мав значно більш глобальні плани щодо цієї здатності, особливо стосовно красивих дівчат цього світу. Але поки що намагався досягти хоча б результатів схожого з рослинами й тваринками. Але нічого не виходило...
"Гаразд, давай знову спробуємо двома..." - зітхнув про себе Зуко, безцеремонно опускаючи руку під халат служниці, яка тільки зітхала вже знаючи, що буде далі.
Після того як Зуко об’єднав краї долоні трохи нижче грудей дівчини і закрив очі, знову намагаючись синхронізувати ци на відповідному рівні.
- Ах! Принц Зуко! - Майже відразу зачепила дівчину. - Це занадто лоскотно!
« А ти? То це було не так? Що ж, вже прогрес! "
Продовжуючи свої спроби, він просидів так ще п'ять хвилин, слухаючи стони і крики служниці, яка була повністю вірна його матері, а тому не могла донести його батькові про надзвичайні « здатності» принца.
- Братик! Ти знову мучитьшся Зою? Можна з тобою? - Відчинився ще дитячий голос з боку дверей, повністю зосередженість Зуко.
- Принцеса Азула! - Раптом опустила голову служниця.
- Привіт, сестричка! - Усміхнувся Зуко, встаючи з підлоги і відпочивши від полегшення. - Ты свободна, Зея. Залиш нас з сестрою і дякую за гру!
- Рада старатися, юний пане! - Дівчина схилилася. - Я, як і завжди чекатиму вас за дверима, якщо вам щось знадобиться.
Покинувши покої Урси, де зараз проживав Зуко, служниця зачинила за собою двері.
- Зуко! Ну чому мені не можна пограти з вами? Я теж хочу!
- Чому ні, - оскалився Зуко, поставивши Азулу відразу відчути нещасливе. - Наприклад, ми можемо пограти з тобою прямо зараз!
Не чекаючи, поки до його сестри дійде сенс його слів, він підбіг до неї і схопив її в обнімку, повалився на затілений килимами підлогу, використовуючи свою ци так само, як трохи раніше.
- Братииїк! Щекотно! Зукоойо!
« Що ж, мені вже чотири. Звичайно, я вже хотів навчитися контролювати ци до цього часу, але схоже це буде паралельно основному навчання і займе це швидше за все ще не один рік.» - відібралися подумав Зуко, поки хихаюча Азула з усіх сил намагалася вирватись із обіймів.