Звичайно, Конохі знали про події в Деревні Хмари.
У Резіденції Хокаґе не переставали нараду про те, як реагувати.
Шісуі висловив свою думку: можна діяти від імені Юя і повернути Юкі.
Але Хіната вагалася. Вона вважала, що вживати ім’я померлого було для неї негідним.
Нара Шікамару теж був проти. Він не був упевнений, що Юкі хоче повернутися. Якщо він все ще на боці Кумо, його повернення може призвести до того, що вони пригріють змію на грудях.
Отже, погляди розділилися. Кожна сторона мала вагомі аргументи «за» і « опір ».
Зрештою Хіната прийняла остаточне рішення: Юкі треба повернути, але не прикований ім’ям його батька. Третій Хокаґе був шановною людиною, і раз він покинув цей світ, не варто турбувати його сон.
Усі погодилися, думаючи.
Вимагати повернення сина розмахуючи прапором мертвого батька... У цьому було щось ганебне.
Хіната вирішила діяти через офіційні канали — направити дипломатів у Кумогакуре.
Вони, звичайно, отримали відмову.
— Звичайно, ви хочете його повернення в Конохі, — заявили представники Кумо, але наш Райкаґе є сином пана Юкі. Наскільки ж сильні наші узи міцніші за ваші!
Коноха ширяла негайно:
— Юки прилюдно заявив, що зрікається свого невдячного сина Юрекі. Як ви взагалі маєте сумління, щоб домовитись цього?
Представники Кумо тільки розшили руками.
- Це дезінформація. І взагалі, відносини між батьком і сином, навіть якщо й нашим паном Райкаґе, вас, Коноху, ніяк не стосуються.
Зрештою, вперед вийшла Цунаде.
— Ти кажеш, Райкаґе - його син? А я, між іншим, його мати! Цього аргументу вистачить?
Але Кумо вперто стояв на своєму. Тоді Цунаде, не кажучи ні слова, вп’янула одному з них ляпаса.
- Що це означає? — скричав той, затискаючи долонею палаючу щоку. — Вы... Ви що, вирішили силою затиснути?!
Цунаде змерла його презирливим поглядом.
— Коли мій чоловік тільки піднявся на пост, ви пригнали війська до наших кордонів, але він і бровю не повеселив. Думаєш, тепер, коли Коноха стала сильнішою, ми перед вами прогнимося? Саме так! Вирішила затиснути. І що ти мені зробиш?
Представник Кумо не знайшов що відповісти.
Зрештою Юкі повернувся.
Річ у тім, що серед вершини канів Кумогакуре ще були старі люди. Вони добре пам’ятали, що робила їхнє село, коли Юя тільки став Хокаґою. І знали, що Цунаде говорить правду.
Тоді Кумо дійсно намагався провернути трюк з брязкою зброї біля кордонів, щоб виторгувати собі більше вигод. Але Юя не піддався на провокацію. Він вирішив піти на компроміс з трьома іншими селами, пом’якшивши умови торговельних угод і не прогинаючись під Хлако.
Старійшини Кумо могли поводитись з Хінатою, але Цунаде не пройшов такого номера.
Завжди треба дивитися, з ким маєш справу.
Хіната була людиною принципильних, які не хотіли вдаватися до брудних прийомів і звичайно використовувалися в торгівлі. Але це не було її недоліком.
Прямота і чесність завжди викликають більше поваги, ніж закулісні інтриги.
Наприклад, у цій ситуації могло здаватися, що Хіната програла. Її пропозиція була безсоромно відкинута через зовсім нелогічну причину.
Але якщо поглянути на ситуацію в масштабах всього світу шінобі, з погляду інших сіл ... На чиєму боці вони стануть? Конохі чи Кумо?
Це призвело до того, що наступного року, коли настав час укладати нові торговельні угоди, інші села не почали довго торгуватися з Конохою. У більшості випадків вони просто брали за основу старі контракти, складені ще при Юї, і підписували їх майже без змін.
Так було з Конохою.
Але коли мова йшла про Кумогакуру, ніхто не погоджувався на такі легкі умови.
Зрештою, безсоромність Дерні Хмлака вразила всіх. Якщо вони так поводяться з Конохою, то що заважає їм обвести навколо пальця когось іншого? Таких зусиль слід було зазнавати.
В результаті, якщо Коноха уклала договори з іншими селами в той же день, то переговори з Кумо затягувалися на три-чотири дні, а то й тиждень-другу.
Укладачі контрактів також відрізнялися.
У короткостроковій перспективі це було не так вже й помітно. Але якщо поглянути на горизонт у десять чи двадцять років, то через ці дроти розвиток Кумогакурі відставав від Конохи на півроку, а то й рік. І це тільки в порівнянні з одним селом. Рік відставання від Іви, рік від Суни... І ситуація ставала все більш жахливою.
Звичайно, щоб побачити ці плоди, потрібен був час.
Але вже сьогодні в Кумогакурі з’явилися внутрішні проблеми.
Юреки почав щось підозрювати.
Цунаде своєю волею повернула Юкі до Коноха, і тепер над П’ятим Райкаґом ніхто не міг контролювати його. Принаймні, так він думав. Тепер його час блидіти.
Чесно кажучи, свого діда Юрекі поважав, але без особливого пієта.
Коли народився Юкі, Коноха ще не була тим квітучим мегаполісом, яким стала пізніше.
Але Юреки з'явився на світ, коли селище було вже понад 50 років. Політична карта світу була накреслена, вектор розвитку Конохі - визначений.
У добу, що відбулася, щоб докорінно змінити світ, потрібно було проривних технологій - переходу від 5G до 6G, зміни джерел енергії на атомні. Але не передбачалося найближчим часом.
Отже, протягом останніх десяти років правління Юя весь світ шінобі розвивався без особливих жахів.
Юрекі не бачив таких грандіозних змін і, звичайно ж, думав: « Це велика справа. Я б і сам так зміг".
І ось, нехай і не в Конохі, а в Кумогакуррі, у нього з'явився шанс. Він доведе всім, на що здатний!
А потім...
Потім Юрекі зрозумів, що щось не так.
Почався все з його секретарем. Юрекі ніяк не міг зрозуміти, чому всі важливі документи спочатку йдуть на розгляд ради старійшин і лише після їхнього схвалення потрапляють до нього на стіл.
Секретар пояснював це просто:
- Це звичай Кумогакурі.
Юреки вскипів. Який ще звичай?
До біса такі звичаї!
- Коли правив Третій Райкаґе, ви щось про це не згадували. Та й при Четвертому, до його відставки, ви б посміли так у відкритому носити папери спочатку їм, а потім Каге! Ви що, не поважаєте мене як Райказі?
Юрекі не розумів одного: у цьому світі немає безособової доброти чи влади, що впала з неба.
Кожен з п’яти Великих Деревень пройшов багато випробувань, перш ніж зайняти піст. Багато людей, навіть маючи талант, не мали підтримки за спиною.
Чи Юрекі мав підтримку?
Насправді, була.
Це були ті самі мешканці Кумогакурі, яким колись допоміг його батько. Їхня частка у селі становила 5 відсотків жахливої дівочої праці.
Но...
Це було марно.
Принаймні, для Юрекі, який не знав як скористатися цією силою.
Крім того, чим довше він правив, тим більше мешканців Кумо зауважували, що вартість життя збільшилась.
При Юкі, їхній бог землеробства, було немислимо, щоб комусь бракувало їжі. Тепер же... Це стало реальністю.
У минулому під час збору врожаю ціни на зерно були надто високі, тому треба було вирішувати: продавати чи залишити собі.
Але тепер...
Якщо не продати зерна, то вам буде потрібно купити речі. А якщо продати гроші, то нічого не вистачить.
Час минув. Лише за три роки прості мешканці Кумогакурі почувалися нещасливими.
Им...
Їм стало нічого їсти.
Юреки постійно реагувала.
Ось тільки іншим до цього не було ніякого діла.
Ну, нічого їм їсти і що з того?
А світ... Світ залишався незмінним.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt