Юкі і Юру пішли з важким серцем.
А Цунаде, як і обіцяла, спокійно повернулася додому й приготувала вечерю.
Тільки закінчивши, вона за звичкою крикнула:
— Ужин готов, иди мити руки, зараз...
Вона обернулася, але не побачила звичного силуету у вітальні - людину, що сидів, затиснувши сигарету в зубах і хмуро про щось думав.
...
Вона так само мовчала, коли накрила стіл.
Потім лягла на диван, складала руки на животі і втупилась у стелю. Через мить вона сіла, висунула ящик у підлокотнику і побачила кілька пачок цигарок. Цунада здивовано підняла брову.
Вона витягла одну, піднесла до губ, запалила, затягнулася...
— Кха-кга-хаха!
Її відразу ж пробив кашель, до сліз.
Цунаді з силою затушила цигарку в попільничці і розгнівила дим рукою.
Вона витерла сльози, але вони потекли знову.
Цунаде зітхнула.
Цей ідіот...
Навіть померши, ви не можете спокійно жити.
Понуро підперши голову рукою, вона увімкнула телевізор.
Вона знову відчула запах диму...
- Кажу тобі, затуши сигарету! Юкі-то гаразд, але Юру ще зовсім крихта!
Цунада в фартусі і з лопаткою у руці хмуро дивилася на Юя.
« Це... ах так, це коли Юру сповнився місяць ..."
Вона знала, що це сон.
Але я не хотіла прокидатися.
Коли Цунада дивилась, як він метушиться на дивані, то поступово заспокоювалась.
- Я можу зробити так, що ці типи останнім часом зовсім розперезалися, доводиться йти на поступки. Ось і нервую...
Молода Цунада не хотіла говорити.
Але вона вже не слухала.
Вона просто стояла і дивилася на нього...
Ще хоча б один погляд...
Лише один...
І цього буде достатньо...
Бувай.
Малюнок перед очима не розпливається повільно. Цунада прокинулася.
За вікном вже засвітило сонце. Вона піднялася з дивана і подивилася на подушку, та була мокра від сліз.
Зітхнувши ще раз, Цунаде встала і пішла до виходу.
Сьогодні мали офіційно оголосити про його смерть.
Згідно з заповітом, лише після похорону можна було повідомити мешканців села.
Юя тоді самозакохано заявив, що якщо цього не зробити, то буде надто багато народу в останній шлях.
Цунаде тоді посміялася. Який же він самозакоханий.
Однак коли по цілому селі роздавався оголошення про гучний зв’язок, Коноха ніби завмерла...
Лише після третього разу мешканці, немов зі сну, повірили у почуте.
Потім з усіх боків почувся плач.
Цунада, слухаючи ці ридання, зітхнула.
Треба ж...
І тут ти виявився правий...
...
**Кабінет Хокаґе ***
Хіната, Нара Шікарамару та інші зайняті роботи раптом почули домінантних з вулиці ридання. Плакали по цілому селі, і окремі голоси зливалися в одну звукову хвилю, що здавалося, ніби плаче сама Коноха.
Хіната відклала ручку, розм’якшила поясницю і підійшла до вікна оперлася об віконник.
« Цікаво... — подумала вона. - Коли я помру, чи жителі села так само сумуватимуть..."
Шикамару зітхнув, поклав ручку на стіл і, заклавши руки за голову, втупився у стелю.
— Гей, ти ж безсердечно проворчав Х'юга Неджі вже у відкриту бездіяльність?
Шикамару, не звертаючи на нього уваги, тихо проговорив:
— Зараз подумав... Яким же генієм був третій. Усе передбачав, все влаштував, навіть власні похорони організував так, щоб нікого не ускладнювати ... До речі, коли помер другий, третій дав усім вихідний. А сам, значить, і пів дня не виділив?
Неджи закочив очі.
— Дайте іншим вихідний, і в нас роботи тільки прибавиться.
- І то вірно.
Вони ліниво перекидалися фразами, як раптом плач за вікном почав змінюватися.
Він перетворився на пісню.
Це була пісня про тугу, написана колись королевою країни Снега.
Про кого вона тосковала, давно вже не було секретом у світі шінобі.
У той час багато хто жартував, що Третій Хокаґе в молодості був дуже популярним — майже у кожному селі він мав свої поклонниці.
Ось тільки сам третій, вірний собі, не заводив інтрижок. У нього завжди була лише одна дружина, і він ніколи не фліртував з іншими, навіть якщо це була всесвітньо відома зірка.
Їхня історія закінчилася трагічно, але пісня залишилася жити.
І зараз вона була як можна доречно.
Усі в кабінеті замочили, слухаючи мелодію з вулиць.
Зрештою Шікамару порушив тишу:
- Цікаво, якщо я помру... Чи маю я таких почестей...
Ніхто не засміявся і не відповів.
Тому що кожен подумав про те ж саме.
...
Смерть Юя стала великим ударом для всього світу шінобі.
Звичайно, більшість людей сумувала. Але як завжди, ми знайшли й тих, хто вирішив використати момент для того, щоб привернути до себе увагу.
У сітях з’явилися люди, які почали ображати та поливати брудом.
Вони навіть забули, що без нього і тієї самої мережі в якій вони виливали свою жовтку просто не існувало б, принаймні у тому вигляді, де вона об'єднувала весь світ шінобі.
Але це було неважливо. Юя ніколи не звертав уваги на думку ідіотів.
Крім того, більшість людей у цьому світі були нормальними.
На наклепників відразу напала велика хвиля гніву, і вони швидко замовкли.
Саме це і було задумом Юкі, який все ще не знав, як потішити Цунаде.
Замість банальних слів співчуття... Можна було підійти до справи творчо.
І він розповів про все матері.
Цунада вибухнула.
У цю мить вся скорбота, весь туга по Півдня випарувалися без сліду. В голові Цунада залишилася лише одна думка:
« Знайти цих покидьків! Усіх до єдиного! І як слід вдрукувати кулак у кожну голу пику!»
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt