Зовнішній іспит на чунін транслювався по всьому світу шінобі, а отже, нехай позаду було всього два етапи, імена багатьох кандидатів вже прогреміли на всі країни.
Розгляньмо приклад Нара Шікамара.
Ніхто, крім нього, не здогадався, що правила на деревах у льодовому лісі — суцільна брехня. А коли хтось здогадався, то лише він насмілювався заявити про це публічно і відповідно діяти. Багато людей, які спостерігали за прямою трансляцією, без вагань назвали його найвидатнішим учасником другого етапу.
І по суті, були праві.
Уявіть собі, що б перетворився на іспит без втручання Шікамару. Без сумніву, були б надані команди, які сліпо дотримувалися б неправдивих вказівок. Це неминуче призвело б до жорстоких конфліктів. У кращому випадку до фіналу дісталися б одна-дві команди. У гіршому - тільки три-чотирих, найсильніші і найбезжальніші бійці.
Хоча з іншого боку, це б дуже упростило третій етап. Його можна було б провести за один день.
Не те що зараз. У фінал вийшло цілих сім команд, і визначити єдиний переможець, найкращий з кращих, буде ой як важко. Треба було провести багато бійок.
Роздумуючи про це, Юя раптом подумав, що запланований турнір один на один виглядає занадто вже зависко. А якщо...
Змінити дозвіл?
Сказано - зроблено. Юя негайно викликав Шікаку, і вдвох вони обговоривши деталі, ухвалили новий формат змагань.
А на третій день, коли до фінального етапу залишалися лише добу, світ шінобі потрясла новина.
Капітан команди з Хошігакуре оголосив про свій перехід в Кумомагакурі.
Простіше кажучи, хлопець дезертирував, примкнувши до Деревні Скритого Хмарака.
Коли Юя дізнався про це, то спочатку поспішав.
Та як таке взагалі можливо?
Але, вдивляючись у деталі, він все зрозумів.
Завдяки розвитку Конохі світ шінобі за останні роки сильно змінився. По цілому світі рівень життя простих людей зростав.
Візьмімо для прикладу країну Дощу. Тридцять років тому її жителі ледве зводили кінці з кінцями, але сьогодні все інакше. Після смерті Ханзо Саламандри влади перейшли до Яхіко. Використовуючи багаті водні ресурси країни, він за кілька років проклав три кораблі.
Звичайно, йому пощастило бути мирним. Подібна ситуація в часи, описаних у хроніках, коли країна Дощу була полем битви для трьох великих націй, план Яхіко зазнав би нищівної поразки, а країна так і не видужала б від розрухи.
Але за останні десять років не велися великі війни. Навіть коли виникали конфлікти, вони, як Конохі, входили руками окремих кланів у якості « особистої довіри » заради власної вигоди. Тому будівництво каналів пройшло гладко.
З їхнім відкриттям каравани з країн Огня, Вітра і Землі отримали альтернативу сухопутним маршрутам. Хоча об’єм переворушень поступався залізничним шляхом, що сполучало Коноха з Івагакурою та Сунаґакуре, це дало можливість купцям мати вільний вибір.
Крім того, Яхіко, невесть де підглянувши ідею, запровадив систему річного абонементу. Оформивши річну підписку, торговець отримував 20 відсотків знижки на всі транзитні збори.
Не варто недооцінювати таких переваг. Це було справжнє спасіння для тих, хто постійно ходив між сусідніми країнами.
У результаті країни Дощу за останні роки стала дуже заможною. А оскільки населення його було мало, в країні запанував « важкий добробут». Кожна сім’я мала достаток, побудували нові доми, лікарні та школи і в людей завелися вільні гроші. На перший погляд це справжня ідилія.
"Ложним" ж це процвітання було тому, що обвалити його не давалося важко. Стояло Конохе вдвічі знизити ціни на залізничні перевезення, і всі переваги водних шляхів країни Дощу випарувалися б без сліду.
Але йти на такий крок Юя не збирався. Цей демпінг — це палиця з двома кінцями. Якщо обвалити ціну, то підняти їх назад буде неймовірно важко. Але якщо країна Дощу коли-небудь перейде межу, Юя не постесеться нагадати їм, хто тут головний.
До чого все це відступ? До того, що навіть убога країна Дождя з’їла плоди нової епохи. Інші села, само собою, теж не стояли на місці.
Усі, що проводились у Конохі - телефони, комп'ютери -- рік від року розходилися по всьому світу все більшими тиражами. Так створені Юя соціальні мережі і платформи для обміну повідомленнями підкорили весь світ. Можна сказати, він захопив світовий ринок ще до того, як в інших селах взагалі зрозуміли, що це таке.
Звичайно, мешканці Хошігакури не були винятком. Вони також сиділи в соцмережах і стежили за новинами.
І коли у другому турі Шікамару спочатку принизив їх команду, а потім змусив приєднатися до свого альянсу, щоб успішно пройти етап, мешканці Хошігакура на онлайн-платформах занесли свої шинобі крити і звинувачення.
Якщо коротко, ми послали вас захищати честь села, а ви поставили себе на сміх.
Спочатку ви напали на команду Шікамару, змушуючи їх залишити альянс і потім виявилось, що це єдиний спосіб пройти далі, зберігши якомога більше команд. Чи не влаштуйте ви цього виходу, чи інші команди, яким довелося б піти, залишилися у строю? Наприклад, та друга команда з Кумогакурі.
У третій етап пройшли лише сім команд. Навіть Карін з країни Водоворотів, чиї бестолкові товариші вилетіли ще в першому турі, у другому стала мішенню для інших і була передбачувана.
Це викликало гнів у мережі. Мешканці країни Водоворотів дуже розлючені: « Як же ці три мізерності з Хошіґакури закінчились, а наші — ні? Будьте ви прокляті! Наша Карін-тян була в альянсі! Якби не ваш ідіотський вчинок, вона б точно пройшла далі!"
Подібні звинувачення падали і з інших сіл.
У ті часи не існувало поняття "витрачаючи в мережі" і сторонні не могли повністю зрозуміти її силу.
Але Юя-то знав.
Він знав, що це таке. І розумів, що травинка... Справді може довести людину до смерті.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt