Слова Рін застали Какаші зненацька. Він дивився, як вона, розлютована, схопився на ноги і вперши руки в бік, зачепилася у нього поглядом. Какаші розгубився моргнув.
Що я зробив не так?
Я поступився їй своєю кімнатою. Чого ще від мене треба?
Я навіть за оренду плачу...
- Какаші, Какай... — Обіто цокнув язиком і погрозив пальцем. - Ти зовсім не розбираєшся в жінках. Як можна було просто взяти і піти?
Какаші і Рін одночасно повернулись до нього.
Схрестивши руки на грудях, Обіто з видом експерта вириву:
— Треба було хоча б ліжко своє з подушкою захопити.
Какаші: «...»
Нохара Рін: «... »
Рін дуже зітхнула. Обіто... Зовсім не змінився. Такий же бовдур.
Гаразд, розраховувати на цього недотєпу було безглуздо. Вона знову повернулася до Какаші і, дивлячись йому в очі, строго запитала:
- Чому ти пішов?
- Що?
- Чому ти пішов, залишивши її там одну? — не унималась Рін.
— Я не міг дозволити їй спати на підлозі, — запитав Какаші. - Та й сам не хотів. До того ж, ночувати в одній кімнаті з дівчиною, з якою мене нічого не зв'язує ... Я вважав, що це неправильно.
Рін потерла віскі. Схоже, тут не один Обіто ідіот.
Це теж унику.
— Добре, не буду ходити навколо та близько. Я запитаю прямо. Какаши, скажи мені що ти до неї відчуваєш?
Він замер, неважливо дивлячись на Рін.
- Про що ти?
Рін подавалася вперед, її голос став тихішим, але наполегливіше:
— Я питаю, що в тебе на думці! Вона тобі подобається? Ти хочеш бути з нею? Готовий зробити її своєю дівчиною?
Какаші застиг, а Обіто очі заспокоїлися. Він кинув погляд на друга, і в його очах запляли офізольні вогники.
Це був погляд людини, яка з нетерпінням чекає на сон.
Какаші почервонів. Хоч маска і приховувала рум’ян, його старі друзі все добре зрозуміли - він змутився.
— О? Вона тобі подобається? — відразу ж пішла в атаку Рен.
— Нет-нет! Ми з нею... Все не так, як ти думаєш... — Замхал руками Какаші.
— А вона? Що вона думає?
Какаші замовк.
Рін відкинулася на спинку стільця, її азарт змінив свою серйозність.
— То ти знаєш, що їй подобаєшся?
Він вагався, не знаючи, чи варто визнавати себе. У цей момент Обіто з подивом і співчуттям подивився на свого друга.
— Мені треба, щоб комусь подобався такий похмурий і замкнутий тип, як ти. Раптом.
Какаші подарував його поглядом дохлой риби.
— Заткнись! — Шикнула на Обіто Рін.
Той відразу прикусив язик. В їхньому домі ієрархія була простою: Нохара Рін, потім їхній син, а згодом золотавий ретрівер, кішка і лише в самому кінці — Обіто. Ситуація у сімейній ієрархії була очевидною.
Але його це зовсім не турбувало.
- Ти знаєш, що їй подобаєшся, але все одно залишив її одну і втік? - Рін знову впилася поглядом у Какаші.
Йому вперше здалося, що її погляд може бути таким гострим.
Важко зітхнувши, Какаші спробував виправдатися:
— А що мені залишалося? Нічоть з нею в одній кімнаті?
- Я не про це! - Відрізала Рін. — Я питаю, як ти ставишся до того, що їй подобаєшся?
Какаши зітхнув ще важчим.
— Як я можу ставитися? Я поки не планую одружитися...
— Та не про те я говорю! — Рін у серці замахнулася, ніби хотіла вдарити по столі. Але коли вона згадала про сина, то опустила руку і продовжила спокійніше: « Я маю на увазі, що вона любить тебе. Ти готовий прийняти її почуття?
— А?
Коли Рін дивилась на нього з розпачем, вона розклала все по півочках:
- Якщо вона тобі теж подобається, прийми її почуття. Не обов'язково відразу одружитися, можна для початку просто стати парою. Чого ти мучишся? Якщо не подобається - скажи їй прямо, не змушуй її даремно бігати за тобою. Тобі ж самому від цього не по собі, та і як їй?
Якщо ж ти відчуваєш лише симпатію, то скажи. Дай їй шанс собі. Ніхто не народжується, щоб ідеально об’єднатися. Почуття потрібно розвивати з часом.
А якщо ти не відчуваєш до неї нічого, то просто поясни. Не марнуй часу.
Так буде краще для вас обох. Розумієш?
Какаші дивився на Рін у всі очі.
Обіто теж був приголомшений. Через мить він зааплодував.
— Ось це Рін!
Вона мітнула в нього суворий погляд і знову, не кажучи ні слова, дивилась на Какаші.
Той занурився в мовчання.
Через довгий час Рін зітхнула:
- Сьогодні ти з Обіто у гостеві. Але завтра... то є, вже сьогодні вдень, я сподіваюся, ти не Будеш втрачати час. Ні своє, ні її. Час — безцінне.
Адже... Жіноча молодість така коротка.
З цими словами вона пішла в спальню.
Обіто ошурашено дивився на закриту двері.
Ні, ну ти пішла і пішла, а мене з собою взяти?
Ми ж разом!
Він повернувся до Какаші.
Той вже глибоко пішов у свої думки.
Обіто зітхнув. Здається, він зрозумів намок Рін.
Тепер він мав переконати Какаші...
Якщо це взагалі можливо.
Цієї ночі вони спали в гостевій кімнаті. Це було небагато розмов. В основному Какаші питав про племінника. Насправді, Обіто і Какаші хотіли, щоб Якаши став для хлопчика кресленим батьком.
Але такі речі...
Треба було почекати, поки дитина підросте і сам вирішить.
Я не питав його про почуття Карін.
Лише опівдні наступного дня Какаші залишив їхній дім і повернувся у свою зйомну квартиру.
Його зустрічало те ж знайоме: « З поверненням. ».
Він мовчки переодягнувся і, трохи помедлив, сказав Карін:
— Мы... Можемо спробувати... Спати в одній кімнаті.
Дівчина на мить завмерла, а потім її обличчя засяяла ніжна усмішка, і вона кивнула.
Какаші мовчав. Зрештою, він так і не зміг змусити себе відмовити їй...
Чи було це справжньою любов'ю... або чимось іншим...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt