Питання про те, що робити з розрослисями кланами шінобі, не було рішення, якщо розглядати його виключно в межах самої Конохи.
Як ми вже побачили, ця ситуація була результатом природного розвитку. У ньому не було підступних змов і інтриг, щоб відібрати в Юя владу. Звичайно, його повноваження дійсно були поділені між цими кланами, але це була типова помилка - вважати Юя одним боком, а всі клани шінобі — як іншу, одну силу.
Все було набагато складніше.
На зібрання прийшли представники понад десяти кланів, які разом з сім’ями перевалили за сто тисяч осіб. Чи така маса людей могла бути абсолютно об’єднаною у своїх цілях?
Якщо подивитися на село в цілому, то картина підсумувалася: клан Сарутобі займав ключові посади у Центральному банку, Х'юґа заповнили своїми людьми школи і Академію, кланд Шімура мав багато заводів, а за Учиха все ще залишалася військова поліція. І це не враховуючи сфер впливу всіх інших.
На перший погляд Юя здавалося генералом без армії, а вся реальна влада зосереджується на руках кланів. Навіть шінобі-простуни, яких він просував, так чи інакше були пов'язані з ними.
І хоча насправді все було не так однозначно, думка про те, що Юя залишився « сильним королем » і не давала спокою.
Ні, так думати було в корені невірно.
Поки Юя був тут, він міг гарантувати, що вся повнота влади залишиться у його руках. А що, коли його не стане? Хто тоді постарається, що в майбутньому ці клани не об'єднаються?
Як вирішити цю проблему?
Хоч би скільки Юя роздумував, він бачив лише один вихід.
Видворити їх. Викинути з Конохі.
Звичайно, для цього потрібен був особливий підхід.
Якщо б вони залишили села, то Юя залишився би вкрай незадоволеним.
Чи можна так щедро розкидатися цінними ресурсами? У кожної речі є своє застосування, навіть у клаптика паперу, що вже говорити про цілі кланах шінобі?
Юя довго і ретельно обмірковував ситуацію, наводячи історичні аналогії зі свого колишнього життя. Здається, теперішні обставини...
Ідеально підходили для впровадження сільської системи.
Звичайно, для реалізації цей план доведеться коректувати відповідно до реальності.
Без сумніву, у теперішньому світі шінобі Коноха зайняла перше місце. Але це не означало, що керівники кланів не прагнули ще більшої влади. Якби вони хотіли просто плисти по течії, то не чинили б так люто, коли Юя у свій час забирав від них землі.
Тепер, завдяки розвитку села, їхній вплив і влада знову почали зростати, а шинобі з простого люда, керовані прагматизмом, все частіше примикали до сильних кланів.
Це була неминуча тенденція, і проста пропозиція створити незалежні села в обмін на вихід з Конохи навряд чи їх звабило б.
Але якщо Юя наважився зробити такий крок, то мав вагомі підстави.
— Кхм, так, прошу вибачення, я обговорився, — відразу визнав помилку Нара Шікаку. Він дійсно сказав, що такі речі не обговорюють відкритої людини, щоб не дати приводу для криків.
Він подивився на Юя і запитав:
- Отже, пан Хокаґе має на увазі, що ми повинні відправитися в інші села... і, як це було в країні Водоворотів здійснювати... Наставництво?
Юя клацнув пальцями.
- Саме це я і маю на увазі.
Сарутобі Асума нахмурився.
- Але в такому випадку Коноха...
— Я ж не кажу, що ви всі повинні покинути село, — махнув рукою Юя. - Це нереально. Звичайно ж, частина людей залишиться.
Всі зрозуміли. Юя пропонував кланам використовувати Коноху як плацдарм для захоплення територій на стороні. Вийде - відмінно. Не вийде, що завжди можна з соромом повернутися і знову стати простим кланом Листа.
Но... Чи в цьому був сенс?
« Якщо так, то ті, хто не покидає село принаймні нічого не втратять », — запитав Акімічі Чоуза.
Якщо і був клан, який найбільше любив спокійне та сите життя в Конохі, то це без сумніву були Акімічі. Вони відповідали за продовольчі постачання села і буквально їли з золотої ложки. Перспектива покинути Ліст не прелющала їх ні на йоту.
Юя лише посміхнувся. Невже все так просто?
Він завжди вважав, що будь-яку справу можна зсунути з померлої точки, якщо запропонувати достатню вигоду.
Головне - правильно замотивувати.
— Верно. Але клани, які все ж вирішать покинути село, в якості дружньої допомоги отримають від мене ось що ... — З цими словами Юя роздав усім по аркушу. - Все, що в цьому списку буде представлено безкоштовно, трьома партіями.
Нара Шікаку взяв листочок, і його очі полізли на лоб.
— Це... Нові моделі безпілотника "Стервятник" - три одиниці безкоштовно? А три партії - це дев'ять штук! Та це...
Усі присутні підняли голови і почали передивлятися. Без сумніву, всіх відвідала одна й та ж думка...
Цей список не був чимось подібним до спорядження для « товариського візиту» чи « гуманітарної допомоги» іншим селом.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt