— Пане Хокаґе, ви скликали нас всіх... Щось сталося? - Першим порушив мовчання Сарутобі Асума.
З того часу як Юя піднявся на пост Хоказі, він запровадив традицію збирати голів усіх сланів шінобі в кінці року. Звичайно, на зорі його правління це робилося для зміцнення їхньої вірності. Тому збори в цих зборах просто роздавали частину доходів села.
Суми, що починалися з 80-ти іделяноста мільйонів рі, згодом виросли до двох сотень мільйонів, а потім аж до одного мільярдів. Тож не дивно, що наприкінці року вони стали найспекотнішим часом. У минулому виникали й конфлікти, і кожен хотів урвати трохи більше.
Звичайно, тоді Юя спостерігав за цими знижками з незацікавленим зацікавленням.
Але тепер річні виплати припинилися.
Юя забрав усі кланові землі в власність села, перетворивши приватне у володіння. Звичайно, він забезпечив компенсацію: кожен клан отримав відповідний контроль над підприємствами на їхніх колишніх територіях.
Наприклад, Центральний Банк Конохі. Хоча повний контроль залишався в руках Ю, пост віце-президента він передав Сарутобі Асуме.
Це був свого роду взаємовигідний обмін.
Деякі клани зробили такі зміни в багнеті. І не дивно, адже раніше вони могли без жодних зусиль отримувати в кінці року мільярдні суми. Де ще можна знайти таке щастя?
Тепер же вони самі мусили відповідати за свої підприємства, а не в кожному клані, на відміну від клаві Нара, було достатньо геніяв. Тому ті, хто звик до пасивного доходу, але не мав управицького таланту, перейшовши до моделі « заробляй своїми працею», почали ремствувати.
Але навіть коли вони були незадоволені, то мали лише власну безпорадність. Чи він не звинувачує Юя в тому, що більше не підносить їм їжі на блюдечку? Це було б верхи невдячності.
Тепер Юя знову скликав голів усіх кланів. Хтось з них думав, що Хокаґе затіяв нове перерозподіл благ. Інші, що він знову зібрався відрізати від них шматок пожирніше. Але, незважаючи на всі ці думки, ніхто не хотів протистояти будь - якій пропозиції.
Тому що всі знали, що навіть якщо Юя і вирішить їх позбавити чогось, він обов'язково дасть щось взамін.
За ці 40 років, чи був хоч один випадок, коли він не запропонував компенсації за їхні інтереси? Можна було, звичайно, смоктати на те, що вона недостатньо великодушна, але нікому і в голову не приходило, Що Юя здатний відібрати щось задаром.
Так, сьогоднішнє покоління голів кланів у порівнянні з попередніми — здебільшого зі своїми батьками було надто наївним.
Юя піджався губами і, дочекавшись, коли зійдуться всі, вимовив свою першу фразу:
- Сьогодні я зібрав вас, голів кланів, тут з однією-єдиною метою.
З цими словами він прийняв найгрішніший вираз обличчя.
— Я хочу... щоб всі присутні тут глави кланів... Зі своїми однорідниками, готові йти за вами... Виїхали з Коноху.
Коли Юя умолк, розділи кланів просто розгубилися.
Нара Шікаку дуже здивувався, побачивши Хокагу. Це питання Юя, само собою, з ним не обговорював. По суті, Юя як Хокаґе і Шікаку були людьми з різних світів.
Шикаку, що б не трапилося, залишався головою свого клана, і в кінцевому підсумку все його думки були про благополуччя сім'ї.
Юя ж, як Хокаґе, повинен був зважати на інтереси села в усіх її проявах.
Запала тиша, яка руйнувала нерозумні погляди присутніх.
Нарешті Сарутобі Асума, нинішній керівник клану Саутобі, обережно подивився на Юя:
- Пан Хокаґе... Дозвольте уточнити. Покинути Коноху... разом з кланами... Що ви маєте на увазі?
Юя ледве помітно посміхнувся. Звісно. Його багаторічний внесок у розвиток Конохі довів до того, що першою реакцією на його пропозицію було не гнівне питання « Чому?», а спроба розібратися в деталях.
Будь на його місці той старий, Сарутобі Хірузен...
Ні, Хірузен теж не стукав би по столі. Він би просто попросив пояснити, що це означає.
Треба ж, як батько і син.
Юя посміхнувся і, обвівши всіх поглядом, з видом праведника вимовив:
— Я знаю, що деякі з присутніх глав кланів були незадоволені тим, щоб я забрав ваші землі і відмінив річні виплати. Я можу це зрозуміти...
При цьому деякі з розділів незручно потерли носи.
— Не соромтеся, — з усмішкою сказав Юя, дивлячись на Шімуру Ішшіна. — Я знаю, що не тільки в клану Шімура, але й у кланів Гекко, Кохаку та інших були на це свої міркування.
Глави цих кланів поспішно замахували руками, запевняючи, що це не так.
Юя з посмішкою продовжив:
- Насправді, причина, чому я забрав ваші землі і призначив вас на різні керівні посади, полягала в тому, щоб підготувати вас. Підготувати до мого наступного плану.
« Мені дуже сподобалась ідея, — подумав він про себе. — Але якщо так сказати, то ці хлопці і справді вирішать, що я все заздалегідь продумав...»
Але нехай думають що хочуть. Найважливіше розв’язати цю дуже важливу проблему.
Сарутобі Асума глянув на Юя, потім на Нара Шикаку. Помітивши, що він занурився в глибокі роздуми, Асума вирішив запитати прямо:
- Чи це значить, пане Хокаґе, що наш вихід з Конохи разом із кланами... є частиною вашого плану?
Юя з посмішкою кивнув, а потім, посерйозивши, обвело всіх присутніх важким поглядом:
— Що я скажу далі, то повторю лише один раз. Скільки ви зрозумієте - залежить тільки від вас. Тому я розставив вас на керівний пункт, щоб ви зрозуміли, в чому полягає проблема управління цілою силою. Так ви, принаймні, не розгубитесь, коли вам доведеться самостійно вирішувати цілий ряд питань. І я знаю, що ви хочете запитати, як це означає: "надійно управляти силою". Я хочу сказати...
Юя окинув очі присутніх і тихо промовив:
— Я збираюся дозволити декому з вас покинути Коноху і... Поїдемо в інші села. Так, оселитися в інших селах.
Юя так і не сказав усього до кінця, але Нара Шікаку вже вловив прихований зміст його слів.
- Пане Хокаґе, ви хочете сказати... щоб ми заснували власні села? — З перехвальним диханням запитав він.
Від його слів усі інші розділи кланів замерли в захопленні.
Юя відразу похитав головою:
- Гей, це твої слова. Я лише запропонував вам переселитися в інші села. Ні про що подібного я і не заїкався!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt