Незадовго до цього...
- Добрий день. Мені, будь ласка, одну гвоздикку — звернувся до господаря кольорової крамниці хлопчик з каштановою щелепою, яка недбало падає на лоб і ієрогліфом «любний рух » на скрині.
Багато хто, вірно, дізнався б у ньому Гаару.
У цьому світі Четвертим Казекаґе став Раса, але третім до нього була пані Чіє. Під її керівництвом за більше як 30 років Деревня Скритого Песка перетворилася на квітучий мегаполіс міжнародного значення. Раса піднявся на пост не так давно, і рішення запечатати однохвостого Сукаку в його синові було прийнято з згоди всіх старійшин села.
І хоча інші діти все ще вважали Гаару монстром, його мати завдяки втручанню тієї ж Чіьо виживала при пологах. Тому у Гаари не став таким же крайнім і озлобленим, як міг би.
А з люблячими старшими братами й сестрами він виріс на диво лагідним і спокійним. Простіше кажучи...
Майбутній Казеказі Гаара народився достроково.
Так, особливо зализана дочірка — та сама з’явилася раніше.
- А, це ти, Гаара! — Він був гостинно вражений. - Ти знову купуєш мамі квіти? Зараз, почекай хвилинку, я тобі винесу.
Насправді все йшло таким же шляхом, як і в Конохі під початком Камігане Юя.
Хвоста звірина? І скільки в тебе дивізій, а? У нас їх три. У кожній групі є по п’ять важких груп. Кожна бригада має свій артилерійський дивізійон, а кожна з них - щонайменше три сотні останніх чакро-пшок.
Якщо всі три дивізії вдарять разом, скільки залпів витримаєте, а, Хвостатий?
Одного замало? Буде два! Три! Чотири! Та хоч десять! Хоч сто!
Отже, чим старше покоління, тим менше воно боїться Хвостатих. Чого їх боятися? Я б'юся, ми викажимо гармати і всипимо йому перше число. Не вгамується? Що ж, тоді в хід підуть ракети. У цій технології Коноха, безсумнівно, була перед цілою планетою, але й інші села не відставали. Кумомаракуре, наприклад, мав досвід у створенні аеростатів, але не з нуля і вже обзавіло свої ракети.
Правда, порівняно з Півдня-юя, здатним накрити будь-яку точку на планеті, хоч від території Конохі до Місяця, радіус дії ракет Облака в жалюгідне сто чидвіста - це сміх один.
Але краще щось, ніж нічого.
Тому зараз головне завдання Раси, що з'явився на пості Казеказі - це без сумніву, розвиток ракетних технологій. Принаймні, потрібно створити ракету з далекою довжиною в тисячу кілометрів. Інакше що вийде? Коноха їх дістане, а вони до Конохи — ні? Абсурд.
Через це Раса останнім часом все більше віддалявся від своїх дітей.
Мабуть, така вже доля всіх хто носить титул Каґе. Навіть такий Гокаґе, як Юя, добровільно відлучився від власних дітей і упустив їх. Що вже казати про інших?
Човняр простягнув Гааре маленьку горшочок з цвяхами. Хлопчик з радістю прийняв його і віддав за нього дві купюри по десять тисяч рей.
Дякую. Здачі не потрібно.
Сказавши це, він розвернувся і пішов.
Господар з блаженною посмішкою прийняв гроші.
Як же приємно. Ну як не любити таких дітей?
Який же він шанобливий син!
Гаара побіг додому, притискаючи горщик з квіткою. Його мама була слаба і майже не виходила на вулицю, але ніколи не жаліла й любила розводити квіти. Гаара був упевнений: якщо він буде приносити їй різні квіти, вона обов'язково зрадіє.
Він і не здогадувався, що більшість квітів з магазину довго не живуть.
Але його мати Карура, напевно, не мала б цього значення. Адже це знак уваги від її сина.
І тут він зіткнувся з дивним типом, що тягнув на плечі червону вудочку.
— Доброго дня, дядьку, — ввічливо сказав Гаара до його дороги. — Я йду додому, чи не могли б ви піти?
Так, діти в селі вважали його монстром через однохвостого, але сам Сюкаку нічого не завдав. Він одного разу було вирвався, але тут же потрапив під кілька артилерійських залпів, після чого навідріз відмовився випускатися назовні. Без серйозних жертв дорослі в селі не відчували страху перед Хвостатом.
А що до дітей...
Пф, да що діти розуміють? Зростають, і вони теж перестануть боятися.
Це як у дитинстві боятися гусениці. Виростиш і ... їх також страшно.
Кхм, загалом, психіка Гаари була в повному порядку, а тому він був дуже ввічливий.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt