Дізнавшись про Саска з майбутнього, Юя та Цунада відразу почали готуватися.
Саске і Боруто отримали від Юя посаду комерсантів у архіві Резіденції Гокаґе. Прості кур’єри, звичайно ж, не мають жодних обов'язків.
Збудувавши їх, Юя і Цунаде взялися за Коноху.
Першою зробила хід Цунаде. Давно відійшла від справ і тільки формально читалася головним шпиталі, вона раптово повернулася на свій пост, та ще й взяла на себе всю повноту керівництва.
Це викликало в селі велике здивування. Усі знали, що пані Цунаде не втручалася в справи лікарні, якщо це були надзвичайно рідкісні та складні захворювання або ж операція найсуворіші проблеми.
Тому що протягом багатьох років офіційна успішність операції Цунаде становила лише п’ятдесят відсотків, то вже багато про це говорив. У більшості випадків їй доводилося оперувати вже мертвих. Тільки втручання такого рівня і вимагало її майстерності.
Однак Конохі вже давно не має таких позитивних знань про можливості медицини. Якщо у самої пані Цунаде успіх лише в половині випадків, чого чекати від решти?
Звичайно, все було по - іншому в Конохі: чим простіше це захворювання, тим легше її вилікувати. Проникливі поранення або гостре кровопотеріння в цьому шпиталі вважалися дріб’язковими. Медичні ніндзюцу, а також передові технології допомагали врятувати пацієнта за лічені хвилини.
Багато хто вирішив, що повернення Цунади означає одне: хтось у селі дуже хворий. Всі були в цьому впевнені. Адже Цунада, вибираючи когось з пацієнтів, мала лише складність випадку, а не статус чи багатство. Якщо твоя хвороба була досить унікальною, вона готова була оперувати тебе будь ти хоч жебраком, а плата за операцію можна було повернути потім, коли-небудь... Якщо виживеш.
І навпаки, якщо випадок був дріб'язковим, все залежало виключно від її настрою.
Одного разу їй запропонували посаду особистого консультанта з питань здоров’я за мільярд ре на рік. Просто консультанта. Згодом вона могла робити будь - що, але їй потрібно було лише давати поради при потребі. Цунаде рішуче відмовилася.
І через деякий час вона добровільно провела складну операцію для дітей із сирітського притулку з серцевим дефектом - клапаном, що перешкоджав кровотік. Це була дитина, і мова йшла про його життя. Цунаде вважала, що вона просто не могла повестись інакше.
І за ці роки були не один і два випадки. Вона і сама вже збилася зі рахунка, скількох врятувала.
Інакше чому Юя, умираючи, довірив село саме їй, після того як попіклувалася про Коноху до обрання нового Хокаґе? Хто ще, крім неї, міг зайняти цей пост, не викликав жодних заперечень?
На жаль, Юя ніяк не міг припустити, що Цунаде заробляє на себе цей тягар і хвороба може спричинитися до того, щоб його здоров’я стало неможливим.
Ех, ладно. Краще я буду валятися з ніг від втоми, ніж дозволю Цунаді повністю підірвати здоров'я.
Коли Юя сидів у своєму кабінеті, він занурився в розробку плану на найближчі п'ять років.
Нара Шинка, побачивши це, ледь не заліз.
Повернувся! Все повернулося на круги своє!
Коли Юя тільки з’їхав на пост Хокаґе, він одразу ж подав п'ятирічний план: де і що потрібно розвивати, які об"єкти побудувати, з якими має зіткнутися. Він завжди закладав цей фундамент на п'ять років вперед, і всі наступні роки робота була суворо в його межах.
Хтось міг би подумати, що з готовим планом працювати легше. Насправді це було зовсім не так.
Коли є план, є і мета. Маленька мета - це одне. Але коли план охоплює всю Коноху... Навіть просте заповнення цього каркаса деталізувало Юя збитися з ніг.
Відомо, що накинути план — це найлегше. Все одно, що закласти фундамент будинку. Найважче тут - розрахунки. А от закладка часу багато не віднімає, вже точно менше, ніж зведення стін на цьому самому фундаменті.
Так само з п’ятирічним планом. Після того як Юя почала діяти, їй неминуче треба було досліджувати і всі деталі.
В результаті, витративши цілий місяць, він завершив розробку програми розвитку Конохі на наступні п'ять років і передав її Нара Шікая.
- Якщо зі мною щось станеться... — Юя з посмішкою подивився на нього. - Будь ласка, розвивай Коноху згідно з цим планом.
Нара Шіка взяв сувої і, нахмурившись, подивився на Юя.
- Що це означає?
Юя лише загадково посміхнувся.
— Через кілька днів дізнаєшся.
***
Через місяць настав день випуску в Академії шінобі.
Попрощаючись з Цунаде, Юя зустрів у відповідь її серйозний і рішучий погляд. Сьогодні Конохі повністю погодився на всі медичні заходи. Навіть ті, хто був у відпустці, залишалися на зв’язку. Якщо буде потрібно, понад десять тисяч лікарів були готові в будь - яку хвилину ринутися рятувати людей!
Юя відправився в Академію.
Саске й Боруто були сховані у тіні, що за будь - яких обставин схопить гостя.
А потім...
Юя виголосив традиційну промову на випускній церемонії, яка зайняла годину. Вона дала слово ліпшому випускнику і закінчилась офіційною частиною.
На його обличчі відбивалося здивування.
Саске теж був здивований.
* Я пам’ятаю, що в мої десять років цей тип з'явився саме тоді, коли третій Хокаґе тільки розпочав свою промову... Що, чорт візьми, відбувається?
Юя теж нічого не розумів. Він подумав, що гість з майбутнього міг би мати невідкладні справи. Може, в туалет відійшов або ще що. Він вирішив потягнути час.
Через годину:
Юя глибоко зітхнув. * Що, матір твою, відбувається? Невже... той Саске і Боруто - підробки? Мене обдурили? Нет... Не може бути... Як не скажеш, це виріс Саске і його син ... То в чому ж справа?
Поміркувавши, він вирішив потягнути ще годину.
У результаті церемонія, розрахована на годину, розтягнулася на цілих п’ять.
Випускники цього року були спантеличені: вони ще не чули, щоб Хокаґе був таким багатослівним.
Юя, яка дуже соромилась, зрештою був змушений оголосити про закінчення церемонії і відразу покликав Саске до себе.
— Вибачте, третій - зітхнувши вибачився той. — Я сам не розумію, як так вийшло. Я чітко пам'ятаю... Це повинно було статися сьогодні... Невже я помилився з датою?
Боруто теж мовчав.
У книжках теж було сказано про сьогоднішній день, але...
Той тип не з'явився.
***
А в цей же час у Деревні Скритого Песка...
Перед хлопчиком, який обережно вкутав у одяг горщик з квіткою, був схожий на білу одежу.
- Хе-хе-хе ... Лише подумайте, цей сопляк - джинчуріки однохвостого? Що ж, пускай! Я, великий Ооцукі Урашики, з того дня починаю своє велике завоювання цього світу! Ха-ха-Ха-хо!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt