— Имя.
— Учиха Саске.
— Так... Пульверизована. Вік?
— Десять лет.
Гекко Хаятє кивнув і вже зібрався внести Саську у список, як раптом його погляд зачепив хлопця, який стояв позаду хлопчика.
Хаятє на мить завмер, а потім дізнаюсяще кивнув високій фігурі.
— Ты... Учиха Итачити?
Ітачі, який до цього м’яко тримаючи руки на плечах молодшого брата, з легким подивом підняв на нього очі.
— Да, это я. Вибачте, а ви?.
— Минулого року ми разом складали іспити на джоніну, — посміхнувся Гекко Гаятє. — Тільки я провалився, а ти пройшов. Повинен сказати, я був вражений, дізнавшись, що ти став другим наймолодшим джоніном за всю історію.
Ітачі ввічливо схилив голову.
— Ви самі сказали, що це лише друге.
Хаятє похитав головою.
- Здається, минулого року ти стримувався. Врешті-решт, ваш клан славиться своїми гендзюцу а ти зміг отримати ранг джона навіть не замінюючи їх. Я впевнений, що якби ти наверху позначив ранг, то теж би справився. Тоді ви стали б найбільшим власником цього титулу — Хатаке Какаші.
Ітачі лише ввічливо усміхнувся, не виказуючи жодного інтересу до подібних регаліїв, і як би невзначень запитав:
- Ми можемо тепер йти? Я б хотів показати Саске гуртожитку.
Хаятє моргнув, здивовано дивлячись на нього.
- Ви хочете сказати... Цей хлопчик житиме в Академії?
— А що, не можна? — Все ще м’яко посміхався Ітачі.
— Н-ні, що ви звичайно можна! — Замахал руками Хаяте. — Просто... Я не очікував. Дивно, що хтось з клану Учиха вирішив оселитися в гуртожитку.
Ітачі важко виставив з себе посмішку. Ці упередження...
Але кого він винен? Нехай так. Останнім часом їх клан не був найкращим способом життя.
Найпоширенішою подією минулого року була заява пана Юя про те, що він думає про відставку і хоче, щоб ціле село обрала нового Хокаґе. Ідея сама по собі була бездоганною: якщо він не міг вирішити, хто стане наступником, то чому б не дати вибір самим мешканцям?
Тільки коли підрахували голоси, виявилося, що дев'яносто відсотків виборців вписали в бюлетені його ж ім'я. Коли Юя побачив це, то відчув, що його очі темніють. Чорт забирай, та вони хочуть, щоб він орав до самої смерті!
А Юя теж був людиною. Йому перевалило за п'ятдесят, і він мріяв про пенсію, про спокійне життя та можливість до обдури грабуватися у відеоігри.
Після успішного дослідження мережі Орочимару в Конохі технології здійснили небачений стрибок. Найважливішим досягненням стало повне звільнення смартфонів, тепер можна було грати в ігри і не оглядаючись на швидкість Інтернету.
Минулого року Орочимару з паралельного світу завершивши модернізацію мережі, вчепився у ногу Юя і заявив, що йому більше не потрібні місцеві машини, бо він не хоче залишатися в Конохі та мріє лише про одне - забратися звідси.
Врешті-решт, якщо деякі торговці наважувалися називати робочий графік "добрим для суспільства" - то це була б така робота без вихідних. За таке і впряму могли на ліхтарі повісити.
Юя і сам розумів, що трохи перегнув палицю. Орочимару це вдалося, і Хокаґе відпустив його на прощання найновіший набір для генетичного аналізу та кинувши позаду: « Будь ласка, з нетерпінням чекаю швидкого переходу від 4G до 5G".
Почувши це, Орочимару обхопив дорогоцінну апаратуру і кинувся навутек. До чого ж невихований тип.
Тепер Коноха стояла на порозі нової хвилі змін. У багатьох житлових кварталах вже ввели систему розпізнавання осіб, а Юя просув програму « Одно обличчя, один смартфон — вся Коноха біля твоїх ніг». Простіше кажучи, маючи при собі тільки смартфон і власне обличчя, в селі можна було робити що завгодно. Програма ще була на початку, але вже дуже популярною.
В інших великих селах від таких новин впали у ступор. Виходити з дому без ключів і гаманця... Це просто не вкладалося в голові.
Тому Конохі став ще більше любити Юя, благаючи його залишатися на посту.
Тож не дивно, що Гекко Гаятє залишився абсолютно байдужим до заяв Узумакі Наруто про те, щоб той став Хокаґе. Що дивного в тому, що діти у Конохі обожнюють пана Юя? Там багато дорослих схилялися перед Третім. Якби пан Хокаґе почув слова цього хлопця Наруто, то напевно зрадів би. А якщо б ви мали здібності, то ще більше раділи б.
Адже всі знали... Юя дійсно хотів піти на відпочинок.
Мешканці Конохі і самі розуміли, що змушувати його служити до труни - це якось нелюдяно. Але вони так звикли до доброго життя... А що, якщо новий Хокаґе виявиться ідіотом? Що ж тоді станеться з їхнім благополуччям?
Отже, хай краще третя залишається. До самої смерті.
Як все це вплинуло на Клану Учиха?
Найпряміше. Шукаючи наступника, Юя поставив важливе запитання. Він нагадав, що Коноха була заснована спільними зусиллями кланів Сенджу і Учихуху, а тому він вважає, ніби Вчіха цілком може зайняти пост Хокаґе.
З цих слів добра половина клана піднялася на сьоме небо від захоплення. План Учихи Фугаку з плавної інтеграції в життя села, який до того був цілком успішним, мав негайно і рішуче заморожений.
Фугаку кипів від злості. « Чорт забирай, я і сам знаю, який з мене Хокаґе! Ти що, смерті моєї шукаєш, так мене величають? "
Але решта клану думали інакше.
Ітачі добре розумів, чого вартий його батько. Управляти військовою поліцією - ось його межа. А управляти цілим селом...
Ітачі просто в думках зітхнув. Як же вимотує перебувати в оточенні людей, позбавлених самокритики. Особливо коли цих людей багато, і всі вони повні незрозумілою, сліпої впевненості в собі.
Саме тому Ітачі без вагань вирішив, що Саске житиме в гуртожитку. Хто знає, на кого перетвориться його брат, якщо ці бовдури продовжують забивати йому голову своєю нісенітницею? Він думав: « Ти знаєш, що Хокаґе — і тебе проклянуть перший раз".
Отримавши дозвіл, Ітачі повів Саске в внутрішнє подвір'я Академії.
Раптом Саск застиг, кинувшись убік.
Там стояв світловолосий хлопчисько, який теж його помітив.
Наруто, побачивши Саске, відразу положився.
Не можна сказати, щоб вони билися при кожній зустрічі, але велика потасовка раз на три дні і дрібна разів в два були нормою для них. Проблема погіршувалася тим, що їхні матері були найліпшими подругами.
І одного разу Учиха Мікото, відчитуючи сина, обронила фразу: « Саске, ти старший за Наруто.
З того часу Наруто був у повній владі Саске. Хоч би що він сказав, Саске відповідав одній фразі, яка вибивала його з колії: « Братишка, молодший за мене на кілька місяців... Звичайно, я повинен про тебе подбати."
Але сьогодні...
— О-па, ніяк Саске? Що, зовсім погано став, раз тебе старший брат в Академії приводить? Такий великий хлопчик, а досі без братика нікуди! Не соромно, а? А-ха-хо!
У очах Саска, як і очікувалось, спалахнула пожежа.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt