61 рік Конохі. Країна Огню, Деревня Скритого Листа, Академія шінобі.
Сьогодні в Академії проходила щорічна церемонія вступу. Минулого року члени сім’ї, які отримали запрошення, зазвичай приводили своїх дітей до воріт.
Тепершня система набору в Академії шінобі Конохі була заснована на запрошеннях. Іншими словами, якщо дитина до десяти років у звичайній школі виявляла талант до ніндзюцу, демонструвала якісь особливі здібності або просто відбувалася з клану шінобі, вона отримувала запрошення.
Звичайно, отримання цього листа не зобов’язувало мене ходити до Академії. І навпаки, його відсутність не була нездоланною перешкодою. Якщо батьки були впевнені, що їхня дитина має талант шинобі, то вони мали нагоду попросити в них перше випробування. Правда, таке право давали тільки раз і лише діти віком від 10 до 12 років. Старші вже не потрапляли до академії.
Що ж до тих, хто отримав запрошення відректися... Таких поки не бувало.
Причина проста: диплом Академії шінобі давав серйозні переваги на екзаменах на цивільну посаду.
Говорячи прямо, цей світ в кінцевому рахунку був світом шінобі. Випускники, які мали особливі здібності, навіть розпочали кар’єру з найзручніших місць у світі, просувалися по службі значно швидше від звичайних людей.
Учиха Шісуі за останні кілька років вівся по кар’єрній драбині і вже займав посаду заступника голови округу. У попередньому житті це було б таке саме як становище високопоставленого урядовця в столичному районі. І це при тому, що Шісуі починався з рядового службовця - така швидкість просування вражала.
І він не був винятком. Візьмімо для прикладу Поліцію Конохі, яка складалася з роду Калан Учіха. З тих пір як Юя розширив її повноваження, включивши в них підтримання громадського порядку і дозвіл побутових конфліктів, її службовці теж перейшли на державне задоволення. Простіше кажучи, робота в поліції стала цивільною посадою.
Лише той, хто обіймав таку посаду, міг повністю зрозуміти значення цього слова для простих людей.
Стабільний заробіток? Ні, не тільки. Це був символ статусу.
Зрештою, навіть якщо ти був великим торговцем з доходом в мільйон три на місяць, отримавши виклик із поліції для сприяння розслідуванню, ти повинен був прийти. Це було прописано в законі, а за спиною поліції стояла ціла сила Конохії.
Єдиною проблемою, яка виникла через ці реформи, стала гостра нестача кадрів.
Учиха Фугаку довелося піти на розширення штату. У результаті виникла ситуація, коли чотири п’ятих службовців Поліції Конохі не належали до клани Учиха.
Звичайно, що ні-ні та й роздавав ремствування в кланах з цього приводу, але варто було комусь заінтригуватися про це, як Фугаку зривався на крик.
« Чорна с два! Ви самі не можете народити достатньо дітей! Вся поліція має трохи більше тисячі Учиха, і ви вважаєте, що цього мало? Якби десять тисяч людей були в клані, чи став би я такою ж маленькою людиною?»
Це було нічого.
Пізніше ситуація погіршилась, оскільки в кожному кварталі потрібно було відкрити поліцейську дільницю. Юя, який сказав, що їхня робота зовсім не відрізняється від обов’язків у кварталних справах, запропонував: « Не зважайте на дрібниці і об’єднайте. Відтепер ваші ділянки - це поліція, і управа в одній особі." І знову довелося набирати людей.
Тепер п’ятнадцять тисяч поліцейських відповіли за порядок у Внутрішньому місті з населенням понад дев’яти мільйонів чоловік.
Не дивно, що вони зашивалися на роботі так, щоб впору було звивати.
Але ходити було нікуди. Я б не хотів, щоб поліція Учиха Фугаку контролювала його. Це було немислимо.
А значить, штат продовжував зростати.
І це повертало до питання про набір новобранців.
Та що там поліція! Департамент будівництва, інженерний відділ, служба тила, банк і шпитал — усі вони потребували свіжих кадрів. І хто б не хотів, щоб цими кадрами були шінобі?
Тому останнім часом сама академія розширювалася.
Але Юя відчував, що його можливості не безмежні. Протягом року понад тисячу випускників уже були наслідком зниження вимог. Якщо б він дотримувався попередніх стандартів, встановлених Сенджо Тобірамою - коли генін мав досконало володіти Технікою Клонива, техніка Замени і принаймні трьох атакуючими ніндзюцу - то дві треті з них щорічно провалювали б випускний іспит.
Однак Тобірама готував солдатів для війни. Юя ж вважав, що в мирний час можна дозволити собі деякі послаблення.
Так і з'явилися тисячі випускників на рік.
Целіфра лише на перший погляд здавалася надзвичайною. За двадцять років це дало б всього 20 з невеликим тисяч чоловік. Вони не закривали всіх потреб. Дефіцит кадрів зберігався.
Але тепер не вистачало простих людей, а висококласних фахівців. Тих самих шинобі.
Юна іноді була в захопленні від цього. Здавалося, в цьому житті йому на роду було написано вічно боротися з кадрів голодом. Від самого початку і до цього дня, вічна нестача людей.
Тому кожен новий набір в Академії був для нього подією першорядної важливості. І хоча він щороку виголошував перед новоприбулими досить формальну промову, однак насправді дуже цінував Академію.
Як-никик, це була колиска талантів.
Але цей рік був особливим.
Юя з усмішкою пробіг очима по списку тих, хто пішов. Багато імен він знав до болю.
***
Тим часом Гекко Гаятє сидів біля воріт Академії шінобі, закинувши ногу на ноги. З незмінною зубочисткою в кутках рота і густими темними колами під очима, він методично заповнював реєстраційні бланки. Перед ним була довга черга.
Це була щорічна рутина. Йому і дев'яти інших панами відводилося три дні, щоб зареєструвати всіх новоприбулих. Однак, зазвичай йшли за півтора-два дня. Через непередбачені обставини, які сталися в минулому, з’явилась нагода піти на роботу.
— Имя.
— Узумаки Наруто! — Білобрисий хлопець усміхнувся, поправив на лобі захисні окуляри і голосно випалив: « Майбутні Хокаґе!
Рука Хаятє, яка заносила ім’я до списку, на мить завмерла. Він підняв на хлопчика погляд своїх « мерців», як у риби, очей. Потім, не змінюючи виразу обличчя, продовжив запис.
— Узумаки Наруто. Пол: чоловічий. Вік?
Наруто кліпнув і квапився відповів:
— Десять! Мені десять років!
— Ясно. Тримай, не втрати цей ярлик. - З цими словами Хаятє відклеїв від бланку полоску з штрих-кодом і прикріпив її до коміра куртки Наруто.
Хлопчик з подивом подивився на нього.
- Дядьку, а ти чого не смієшся над моєю мрією? Я ж сказав, що стану Хокаґе.
Хаятє навіть не зволів підняти повіки.
- Якщо ти не брешеш, пан Хокаґе буде дуже радий. Все, не стій стовпом, проходи. Наступний.
Наруто знову моргнув, потім заклав руки за голову і, як нічого не бувало, попрямував вглиб шкільного двору.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt