— Так, погоди... Тепер ти відповідаєш за весь підпільний ринок Конохи?
Дванадцятирічний Какаші з подивом втупився на Обіто. Вони сиділи за столиком вуличної біговки, і в голові юного Хатаке це просто не вкладалося.
Є в історії деяка сила інерції, у яку сам Камігане Юя не дуже вірив. І все ж деякі речі, заперечуй не відривай, відбуваються ніби самі по собі.
Наприклад, 12 - річний Якаші вже носив маску. І хоча він ще не був на полі бою і не втратив очей, дещо залишалось незмінним.
А саме: він вже втихаря почитував пікантні книжки одного неславного автора.
Звичайно, Хатаке Сакумо про це й не здогадувався. Якби я здогадався, то це не зайшло б до Юя. Але завдяки спеціфіціалізації своєї роботи в конгломераті Сакумо був неймовірно зайнятий, і часу на виховання сина у нього майже не залишалося.
У свою чергу мати Какаші мала слабке здоров’я. Родинки були важкими, і лікарі створили справжнє диво, рятуючи та її дитину. Відтоді її тіло так і не зміцніло. Тому вона теж не могла дати Какаші якогось особливого виховання - навіть проста прогулянка могла піти застудою, так що більшість часу вона проводила вдома.
Зрештою, життя Какаші проходило під знаком одного простого принципу: його самого надали собі. Звичайно, Сакумо все ж повертався додому на кілька днів у місяць, так що зовсім крива хлопець не пішов.
Та і друг у нього був.
Хоча... Здавалося, що було важко покластися на цього друга.
— Да уж... - Зітхнув Обіто, очікуючи поки господар принесе замовлення. - Підпільний ринок Конохе не міг вивести всі ці роки не тому, що Поліції Конохі сильний. Кожного разу, коли ми знищимо один, на його місці відразу виростає новий. Повір мені, ми зачистимо цей ринок цього місяця - не пройде і тридцяти днів, як з'явиться інший.
Яко ж, на муки Обіто, відчувши безсилля? Але що він міг зробити? У свої 12 років він не міг запропонувати нічого дельти. Залишалося тільки сидіти і вдихати в унісон.
Обіто закінчивши їсти, він відмовився від пропозиції Какаші погратися. Ігрові зали і інтернет-кафе в Конохі були закриті для всіх, кому не виповнилося шістнадцять, але сім'я Какаші горіла. У них було два комп’ютери: один з батьків, Хатаке Сакумо, який він використовував для роботи у справах Півдня і другий — для нього самого, ігор та інших розваг.
Щоправда, мати суворо стежила за тим, щоб він не був живий.
Шляхи їх збігали, так що вони пішли разом, розмовляючи про те про се. Обіто запитав, як Какаші збирається провести решту півтори тижні канікул.
Усі школи в Конохі перейшли на річну систему навчання. Навчання починалося посередині або наприкінці лютого — але не пізніше першого березня, це був найсуворіший наказ. Після цього студенти мали закінчити до першого грудня і настали довгі канікули.
Юя, безперечно, не покупився на відпочинок, і багато батьків використовували цей час для того щоб відправити своїх дітей до життя. Випускники академії шінобі відразу вирушали на поле бою. Тепер же від них вимагалося всього лише знайти собі якесь ремесло на час канікул, щоб було на що жити. Але й це не було проблемою для багатьох молодих людей, які не знали справжньої проблеми. Вони не збираються за жодних килимів. Картина, до болю знайома з попереднього життя.
Але було навіть краще. Відправляти десятирічних дітей на війну... Сама думка про це була жахливою.
Хоча до Юя вже дійшли чутки, однак молоде покоління Конохі зовсім не виживало.
Це його тільки смішило.
« Так, так! Ось воно! Те саме відчуття! Все повертається на круги своє!»
Він не почав сваритися, а лише кинув скаргу:
- Якщо буде можливість, зазирніть в університет. Якщо ви зможете в будь-якій з аудіторію боротися у суперечці хоча б одного студента за його профільним об'єктом - байдуже, навіть якщо він відповідає вашій області знань, -- якщо ви покажете, що розумієте краще, я зроблю так, як вам здається потрібним.
На той момент у Конохі було два університети. Один тільки-тільки добудували, але викладачський склад ще не набрали. Отже, по суті, діяв лише один, і студенти з усього світу навчалися шинобі - еліта. Юя ні на секунду не вірив, що людина без освіти зможе в чесної дискусії посперечати когось з них.
Зрештою, найгостріший розум людини може бути саме перед вступом до університету та першим курсом. У цей час студенти Конохі є ходячими енциклопедією. Вже тоді їхнє знання стає вужчим, вони обирають одну основну спеціальність і, можливо, пару змінних.
А що до всебічних геніїв... Юя не вірив у їхнє існування.
Так чи інакше, реформи Коноху йшли своїм чергуванням, а той, хто сіяв на « ідеальній молоді », більше перед Юя не з'являвся. Говорили тільки, що він почав працювати з подвоїтим запалом.
Ну, теж непогано.
Обіто і Какаші якраз згорнули за ріг, коли за спиною пролунав тихий гусок. Вони обернулися і побачили дівчину на електрокутері.
- Рін? — Сработил Обіто.
— Хе-хе, я вас по спинах впізнала! — Нохара Рін, у маленькому шоломі, легко стрибнула на землю і паркуя сккуртер. Вона не злізла зі сльозами, вона вкинулася між Какаші і Обіто, по-дружещі гримнула їх по плечах і з лукавою простяглася:
— А вы двоє, ніяк... на побачення...
Рін вже готувалася їх поранити, але Обіто картинно закотив очі.
— Рін, я ж казав, деякі речі краще не читати. Подивися, в кого ти перетворюєшся! Дуже зіпсувалася.
Нохара Рін хіхіла і мило висунула мову.
Какаші покосився на багажник її скутера.
- Рін, а це що?
— Ах, да, точно! - Зустрінься вона. Вставши, Рін підійшла до задній частині скутера, відкрила багажний ящик і дістала дві листівки.
Какаші та Обіто переглянулися і взяли протягнуті їм папірці. Це були реклами дитячого садка.
Рін підмигнула їм:
— Я тут роботу на канікулах знайшла. Якщо ваша сім’я або друзі мають дітей, яким час іти в дитячий садок чи початкову школу, сміливо радийте це місце! Якість гарантуємо!
З цими словами вона знову вскочила на скутер, відштовхнулася ногою і, тихо дзижчачи, похитала геть.
А Какаші і Обіто залишилися стояти посеред вулиці в повному замішанні, стискаючи рекламні листівки...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt