Насправді так званий підпальний світ більше порівнював на звичайний ринок, ось тільки більшість товарів, що там продавалися, не можна було виставляти на загальний огляд.
Наприклад, цигарки з інших сіл або інші « товари для виживання».
Скажімо, специфічні журнали з країни Ветра - хоча насправді не тільки звідти. Майже в кожній країні були торговці, які готові на це заробити. Ходячи по краю, ми отримували непогані гроші. Були й інші, більш характерні для цього світу галузі.
Маріонетки, вкрадені з Сунагакур. Жінки і діти, викрадені з інших сіл ... Звичайно, були й ті, хто відвідував Коноху з власної волі — жінку без офіційного статусу, які не хотіли прозябати у зовнішньому місті і думали лише одним махом пробитися в Внутрішній.
Жодне з цих справ не терпіло денного світла, так само виникла мережа таємних ринків і підпальних виробів.
Здається, що це першочергове місце — чи не так?
Юя і справді доручив цю справу Учіху Фугаку.
Фуґаку вперше зайнявся цим завданням, але він просто обурився. Невже військова поліція не зможе в два рахування зловити цих боягузів, що наважуються провертати свої брудні справи тільки у підвалі Конохі?
Після реформи офіційний штат Поліції Конохі становив більше дванадцяти тисяч людей. З них на своїх кланах Учиха збиралося всього півтора тисячі осіб. Решта або не захотіли вступати у ряди поліції, або пройшли за стандартами. Фуґаку було достатньо сил, щоб зітхнути з полегшенням.
Але два роки тому він найняв ще кілька тисяч працівників поза штатними працівниками, довівши їх до 20 000 чоловік.
Ці працівники не мали офіційного статусу, і плата за них виплачувала з казни Учиха.
Декотрі старійшини були категорично проти, але наймогутніший з них уже помер. Фуґаку вирішив, що більше не потрібно вдавати покірного внука.
У нього були свої козирі.
Основним є молодість.
Крім того, він не чіплявся за владу мертвої пащі. Колись шина Учиха, яка належала до Поліції, командувала лише своїми солановцями. Тепер же багато людей з - за кордону підкорялися їм. Хоч це і було незвично, їхня реальна влада, без сумніву, зросла.
Що могли б запропонувати старійшини, аби переманити людей на свою сторону? Які вигоди? Старі люди, яким і жити залишилося незнано скільки, чи могли вони порівнятися в привабливості з Фугаку?
Тому спочатку голова Клана Учиха навіть не став займатися цією справою особисто.
То було два роки тому.
Звичайно, під час першої облави головного офіцера засудили на довічне ув’язнення.
Але, треба віддати належне, закони Коноху були добрими у всьому. Юя вимагав суворого покарання, і поки він живий, ніхто не міг перетинати цю червону рису — нехтування законом.
Ось тут і виникла проблема.
Ти ловиш ватажка, його підлеглі отримують 10-двадцять років, але ти ж не можеш дати такий же суворий термін тим, хто просто стояв на шухері! Вони ж нічого не знали. Вона підвернулася до роботи, стоячи біля дверей, справа непильна, а платять добре. Звичайно, вони за неї вхопилися. Не можна ж за це саджати людину на все життя, вірно?
Один з охоронців, відсидівши три місяці, вийшов на свободу.
У поліції йому наказали стати на шлях істинний. Він погодився, а наступного дня організував новий підпільний ринок.
Зрештою, якщо відкинути незаконність, то пороги були низькими і гроші текли рікою. Він лише хотів привабити торговців і відбивав їх за три дні, а далі — з великим прибутком.
Через місяць його знову спіймали.
І тут у військовій поліції запідозрили погано.
Згідно з цим порядком, начальників засудили на довічне, його спільники — до 20 років.
А через півмісячника один особливий відповідальний Учиха з спокійної цікавості вирішив перевірити, чи не виникли в Конохі нові підпільні ринки.
Він ковзнув по окрузі поглядом свого Шарінга і ... о чудо, знайшовся!
Його організував один з дрібних прихистків із минулої облави.
Отже, третя зачистка. Потім, в середині минулого року, у Конохі проходили великі змагання, і вся поліція була кинута на охорону. Про чорні ринки на деякий час забули, нагляд ослаб. А місяць тому, в кінці року, виявили вже три таких ринку.
Цього замало - тепер з'явився ще один.
Фугаку з мукою на обличчі потер переносицю.
А чоловік з злодіями, що бігають очима зашумленіше хіхікнув і сміливо подивився на главу поліції:
— Эм, мистер глава... Я... Я можу йти?
Фугаку підняв на нього холодний погляд і посміхнувся:
— Идти? Спочатку відсидь у в'язниці місяць, а там подивимося!
Обличчя чоловіка миттєво змінилося:
— Вы... Ви не тримаєте слово?
Фугаку помрочив.
- Я не тримаю слово! За тих невільниць, що ти купив, за непристойні матеріали і сумнівні пили я міг би упічити тебе року на три, і це було б справедливо! А я даю тобі місяць, і у тебе ще є скарги?
Почувши це, чоловік відразу заюлився і звернувся до Фугаку з розшуканою посмішкою:
— Пан глава! Пан глава! Я зрозумів, все зрозумів! Я буду співпрацювати! Но... але ті невільниці, вони ж самі захотіли...
Помітивши, як Фугаку нахмурився і метнув в його сторону незадоволений погляд, чоловік квапно замахав руками:
Зрозумів! Місяць так місяць, я більше ні слова!
Фугаку холодно фиркнув. Не те щоб він не хотів засадити цього виродка надовго, але ...
Цей тип був просто похітливим, і він дійсно говорив правду: ті жінки були з сіл інших країн.
Чи ви вірите, що в деяких селах все ще були тільки ґрунтові дороги, які після дощу перетворилися на суцільне місиво з бруду? Що люди в тій місцевості думали не про роботу і зарплату, а про те, де можна було б мати їжу на вечерю?
Люди з Коноху, хоч і були служницями, не могли жити на своїй батьківщині.
Отже, цей тип щурячої мордочки не збрехав - ті "робаби" справді були доброволцями.
Але саме тому у Фугаку і боліла голова.
Він служив у поліції десять років. Відразу після закінчення академії шінобі він вступив на службу і пройшов шлях від самого ніза до поста глави. Він добре розумів, як влаштовано світ.
Але зрозуміти це одне, а боротися з цим — зовсім інше.
Ці люди, обміркувавши хвилю процвітання Конохи, думали лише про своє задоволення і зовсім не турбуючись проблемами військової поліції та тим, як шкода їхніх вчинків завдає селі.
Отже, людський рід — це справді дивовижний біологічний вид. Навіть якщо формально всі вони належать до одної раси.
***
Поки Учіха Фугаку ламав голову, не розуміючи, чому ці чорні ринки лізуть звідусіль так далеко, як гриби після дощу — слід прикрити один за одним.
- Так що, ти не збираєшся нічого робити з цим підполковним ринками в селі?
Юя посміхнувся.
— Хочеш, щоб я особисто вирішив розібратися з цією нісенітницею? Завольте, я не стану. Принаймні... Зараз ця рибка ще недостатньо велика, щоб на неї клюнула риба по колу.
Цунаді неактивно на нього подивилася.
Юя лише посміхнувся, нічого не пояснюючи.
Зрештою...
Незалежно від того, чи старий лис Шимур Данзо наживка заковтує його, Юя, а не сам.
А до тих пір...
Доведеться Учіху Фугаку трохи попотіти.
"Щоб Данзо потрапив на гачок, доведеться залучити вас, клан Учиха".
***
Поки Юя думав про важку долі Фугаку, той...
— Глава! Я чудово виконав завдання приманки! — Учиха Обіто із захопленням на обличчі віддав честь Фугаку.
Йому було дванадцять, це був його останній рік в Академії шінобі. Після випуску він мав вступити до військової поліції Конохі.
Треба ж, як все обернулося. Батьки Обіто відчайдушно не хотіли, щоб він залишався в канновому кварталі і пішов у поліцію, але, як сказано, плани планів, а життя несе свої корективи.
Хто б міг подумати, що всього за десять років Коноха так зміниться?
Сучасна військова поліція вже не була тим місцем, де батьки Обіто блідали.
Тож, використовуючи канікули, Обіто зголосився пройти стажування поліції, щоб набратися досвіду.
Його загони, звичайно, були призначені використовувати його як приманку. Тим щуплим хлопцем був саме він. І коли він скріпляв своє серце, це була не гра - він платив зі своєї кишені.
Найкраща роль — це саме життя.
А Учиха Фугаку...
Він дивився на Учіху Обіто, і в його свідомості раптово спалахнула блискавка...
Як сказано, небо посилає великі діла...
Кхм, загалом...
Такі напружені справи...
"Якого біса я повинен ламати над цим голову поодинці?"
« Гей ти! А ну-но йди сюди, роздягай мою ношу! Це завдання - твоє!»
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt