Це був звичайний ранок у Конохі.
Пронизлива трель будильника, який стояв на прикрутному столикі, вирвала Наґато з обіймів сну. Не відкриваючи очей, він напоїв кнопку і відкинувши ковдру солодко потягнувся. Все ще сонний, він побрав у ванну.
Скромна квартира-студія була стандартним житлом, яке Коноха давала студентам по обміну. Меблі вистачало, але Наґато готувати не вмів, отже він без потреби мав кухні.
Помившись, він відкрив холодильник і витер губи. Він був готовий до виходу.
Раннє сонце заливало хмарочосами Конохі, а густе зелення вздовж дороги постійно піднімало Наґато настрій.
— Дзінь-дзинь-дзень!
За спиною пролунав дзвін, і Наґато, обернувшись, побачив ватагу хлопчиків років восьми-дев'яті. Вони сміялись і пронеслися повз нього на велосипедах.
У сучасному Конохі велосипеди були швидше треніровим транспортом для дітей. Дорослі ж воліли їздити на автомобілях або електроскутерах. Мешканці села вже звикли триматися обочин і вибраних доріжок, і хоча іноді переходити дорогу з одного боку на інший траплялося муторно, для велосипедистів таких проблем не існувало.
Наґато дивився їм з почуттям заздрості. Справа не в тому, що він не міг дозволити собі велосипед. Просто... Йому це було ні до чого. Як шінобі, він без труднощів міг обігнати будь-який з них.
Закинувши рюкзак, він попрямував до бібліотеки Конохі. Він знову вдарився її величезними розмірами і ступив усередину.
Бібліотека дихала на добрий десяток поверхів. Казали, що вона має три рівні доступу: зовнішній, внутрішній і захований. Тепер книжки займають лише чотири поверхи зовнішнього корпусу, розорені за тематичними розділами.
Мета Наґато була надзвичайно ясна. Він шукав книжки про державну будову.
Звичайно, країни Водоворотів за підтримки Конохі обзавелася базовою інфраструктурою та заводами, але насправді варто було Лісту відкликати свої капітали і експертів, як вся система відразу впала б. Нагато не хотів навіть уявляти собі такий результат. Тепер Конохі допомагав у цьому, і йому доводилось ламати голову над тим, як захистити свою батьківщину від подібної залежності.
На його здивування, він дійсно знайшов літературу в бібліотеці. Насправді, сам факт того, що він зміг її знайти, здавався неймовірним.
Хіба Конохе не охороняє таких знань? Просто виставляють на загальне оглядання...
Хоча ці книги були дуже прості, вони не завжди містили практичні принципи. Вся заковика полягала в іншому... Як застосувати ці теоретичні знання до власних реалій, як їх адаптувати та змінювати?
Хіба інші села не заздрили рівні розвитку Конохи? Навіщо вони щороку посилали сюди студентів по обміну? Щоб і у себе побудувати те ж саме.
То чому ж ні в кого не вийшло?
Тому що успіх Конохі був лише доказом того, що ця дорога підходить саме до Конохе. Інші, навіть якщо б хотіли сліпо скопіювати їхню модель, просто не змогли б.
Є стара мудрість: « У мене ти вчишся — і будеш жити, копіюй мене — й помреш ». У цьому і була вся суть. Якщо ми зрозуміємо фундаментальну логіку і пристосовуємо її до своєї реальності, то маємо шанс на успіх. Але коли ти не розумієшся, бездумно копіювати все підряд, то це — гнучка справа.
Нагато зітхнув. Інші села мали принаймні ресурси для подібних експериментів. А територія країни Водоворотів... була занадто мала.
Він пригнічено похитав головою і вже зібрався було знайти собі місце, як хтось плескнув його по плечу.
Обернувшись, Наґато посміхнувся:
— Яхіко.
— І не думай про те, щоб сьогодні зарито в книжки, — відповів він. — У селі намітається велика подія, йдемо з нами.
- Подія? — Нерозумно перепитав Наґато.
Яхіко вийняв книжку з рук, повернув її на полицю і схопив свого друга за руку.
Жоден з них не помітив темноволосу дівчину, що проводила їх погляди через кут.
***
Двоє підлітків дісталися до магазину побутової техніки на третій Східній вулиці.
— Видишь? — Яхіко показав на екран телевізора, який вистав у вітрині.
Нагато вдивився у зображення і прочитав рядок, що бігав:
— Сьогодні відбудеться урочиста церемонія завершення будівництва першого корпусу університету Конохі. Пряма трансляція..." Що це означає?
— Це не головне! — Яхіко хитро посміхнувся. — Я розумал про складник. Ти тільки послухай, не відступай від подиву: серед професорів буде сам Третій Хокаґе!
Очі Наґато розширилися.
- Третій? Ти впевнений?
— Абсолютно! — кивнув Яхіко. — Правда, він вестиме всього одну лекцію в семестр. Потім запис можна буде замовити по телебаченню, але це влетить у копечку. Я впевнений, що ціни заломлять до небес.
Нагато згідно кивнув. Так воно і буде.
— Але ніякий запис не зрівняється з можливістю послухати Гокаґе живу! — Яхіко говорив з палаючими очима. - Ти запишешся?
— Я? — Нагато недовірливо звернув на себе. — Хіба мені можна?
— Ага, приймають з тринадцять до 16. Старші теж можуть прийти, але тільки як Вільні слухачі без місць.
— Ось як... Тоді я піду! Обов'язково піду!
— Я так и думал! — Дуже посміхнувся Яхіко. - Знав, що ти не упустиш такого шансу.
***
Новина про те, що Кемігане Юя буде викладати в новому університеті Конохі, пройшлася по селищі, як ураган.
Хоча в новинах оголосили, що лекція буде записана і доступна для перегляду по телевізору, це аж ніяк не захитало цікавості й жадібності людей.
Що ж це за університет такого рівня, що сам Хокаґе знизився до викладання в ньому?
Адже те, що для людини статусу Ю це було саме поблажливістю, не викликало жодних сумнівів.
Звичайно, Юя так не вважав.
Університет... Місце, яке може поставити виробництво талантів на потік. Неможливо переоцінити його значення.
Однак ентузіазм Конохі перевершив усі його сподівання.
Того ж вечора Юя повернувся додому з купою документів. На порозі його зустріли Цунаде і Юру. Обидві впилися у нього важкими поглядами.
- Щось сталося? — Пробурмотів він, відчуваючи, що атмосфера в домі накочувалась. - Я ж нічого такого не наробив?
Хм... Чи вважається, що він запер Джіраю і змусив його дописати другу частину "Тактики зваблення"?
Та ні, навряд.
Обрвати найцікавіше - це злочин. Але ще більший злочин — затримувати продовження! Скільки часу пройшло з виходу першої книги? А від другого — ні слуху, ані духу! Непорядок!
І ось, під гучними протестами Джіраї, Юя замкнув його в Конохе на місяць. За цей місяць на Санні знизився натхнення, перо в його руках отримав божественну швидкість, і він видав на-гора цілих двісті тисяч ієрогліфів!
Правда, зміст було, м'яко кажучи, специфічним. Юя, ознайомившись з чернеками, ласкаво заявив: « Непогано, можеш вважати себе вільним" і відпустив його на всі чотири сторони.
Саме тому Джірая зміг зустрітися з Наґато через місяць. А зараз... Напевно, спускав гонорар і місячне зарплатня. На його « Тактиці спокуси» він заробив більше десяти мільйонів рі, але, знаючи це натуру, можна було не сумніватися, що всі гроші полетять менше ніж за місяць...
Кхм, в основному, хоч вчинок і був не найблагородніший, це було їх з Джіраєю маленька особиста справа. Якщо тільки хтось з особистої охорони Хокаґе його не сдасть, Цунаде ні за що не дізнається.
- Ти й справді викладатимеш в університеті?
Стояло Цунаде заговорити, як Юя розслабився.
Тьху ти, і це все? А я-то вже напридумував...
— Так, звичайно, — кинув він. — Університет Конохі - мій головний пріоритет. Його важливість визначить лідерство села на десятиліття вперед, а може і довше.
Цунаде була вражена ще більше:
- Невже цей університет такий важливий?
Юя лише потиснув плечима, мовляв, сама все побачиш.
Цунада піддалась губам.
- Якщо так, то я мушу бути там. Залишиш мені квиток?
Юя кинув на неї втомлений погляд і похитав головою.
— Одна аудиторія вміщає всього сто студентів. До того ж, потім можна буде дивитися по телевізору...
Він вже приготувався прочитати цілу лекцію, але, зустрівши красномовний погляд Цунаде, приречено потер лоб:
— Ладно. Буде тобі квиток.
Тільки тоді Цунада подарувала йому усмішку і, потріпивши Юру по макишці, сказала:
- Погляньмо, твоя донька може розповісти тобі щось цікаве.
Юру закидала з ентузіазмом. Їй теж було дуже цікаво, але вона не подавала уваги.
***
Звичайно, за місяць усі університети не могли побудувати. Будівельне відділення, працюючи в аврачному режимі, почало вести лише один навчальний корпус — проект для перших учнів. Але для першої лекції Юя цього було більш ніж достатньо.
Наступного дня, коли Юя прийшов до кабінету, наткнувся на таку глибоку образу погляд Нара Шикаї, що в нього по спині пробіг холодок.
Одна річ, коли на тебе так дивиться красуня, — таємно навіть приємно. Але коли такий погляд тобі адреса чоловік під сорок... Це правильний спосіб заробити безсоння.
— Кхм... Шикая, ми з тобою пліч-пліч вже більше 20 років. Говори як є.
Нара миттєво змінив вираз обличчя, так майстерно, що Юя запідозрив: чи вже не прикидався він тільки що?
- Кхм, пане Третій, справа ось в чому... Ті місця на вашу лекцію... Не могли б ви дозволити мені розподілити деяку частину?
У Юя смикнувся куточок рота. Чорт, так я і знав, що у тебе, старий лисик, нечисті наміри.
Але ж...
Юя блиснули очі, і він з посмішкою плескнув Шікаю по плечу.
- Звичайно, можна. Я даю тобі двадцять місць.
Обличчя Нара тут же просяяло. Він розсипався у вдячності.
« Подяки — це добра робота, яку треба виконати пізніше », — відмахнувся Юя. — Сьогодні я відправляюсь з інспекцією до відділку розробок. Вони стабілізували мережі третього покоління, а потім на черзі — четверте. З його впровадженням перед нами відкриється багато нових можливостей.
Шикая запевнив, що буде працювати не покладаючи рук.
Коли Юя пішов, Нара з задоволенням повернувся до своїх документів. Двадцять місць! Цього вистачить, щоб запросити і батьків, і їхніх дружин!
Очевидно, Шікая цікавилася політичними дивідендівами. Його зміст в останню чергу.
І хіба він був один такий?
У двері постукали.
— Кхм, ввійдіть, — украсно вимовив Нара, стираючи з обличчя усмішка.
Наступної секунди двері з гуркотом відчинилися, і в проемі, штовхаючись, виявилися глава клана Х’юга, Учіха Фуґаку, Сарутобі Хірузен та розділи (особливо із клан Шімура) всіх інших канонів.
- Шикая! Друже, ти повинен мені допомогти! Пан Третій сказав, що ви розподіляєте місця. Для клана Акімічі ти повинен вибити як мінімум три!
- Шикая, Шіка! Нам, Сарутобі, багато не треба, всього п'ять. Для такого великого клану п'ять місць — це ж не багато, правда?
— Ми, Яманака, стільки років йдемо пліч-о-пліч з вами, Нара! Три місця - це ж справедливо?
— А нам...
Нара Шикая ошарашенно дивився на них. Через мить до нього дійшло...
« Юя! Ах ты, прохвост!»
***
У день лекції аудиторія, як і очікувалося, була забита до відмови.
Зітхнувши, Юя піднявся на кафедру і окинув поглядом гудячу юрбу.
— Глядач на сто чоловік, а ви втрутилися сюди втричі більшим числом. Але ж не тісно вам... Гаразд, якщо вже прийшли, слухайте уважно. Цього року це моя єдина лекція, наступна буде тільки через рік. Сьогодні я розповім вам про прояви суворо централізованої влади.
Окрім великих кланів, у прямому ефірі по телевізору були присутні інші місця. Спочатку було всього вісімдесят місць, але їхнє число постійно росло: стодесять, двісті п'ятдесят, триста... Здавалося, що натовп набитий у аудиторію доти, доки залишався хоча б один вільний сантиметр. Якби не великий розмір залу, всі б точно не розмістилися.
У тихому мовчанні всі присутні стали чути. А зовні ті шінобі, у кого сьогодні був вихідний, обліпили дерева або використовували свої техніки, щоб підслухати і подивитися. Наприклад, Сарутобі Хірузен звернувся до своєї Техніки Скритого спостерігача через Кристал. Йому, мабуть, дуже не пощастило: його квитки дружини віддали їхніх синів Асума і Шинноську.
Юя говорив без конспекту, причому з трьох сотень слухачів — це єдина політична система: що вона являє собою ознаки для того, щоб вважати себе такою. Потім він детально розібрав всі переваги і мінуси централізації, не упустивши жодної деталі.
Потім, розвиваючи ідею про те, що гроші є субстанцією між матеріальними благами та валютою, він перейшов до основних форм економіки і того, як їх взагалі можна назвати. Далі він торкнувся зв’язків між ВВП і економічним розвитком. Він сипав термінами і поняттями, ніби намагався насильно впихнути всі ці знання у їх голові.
Чи йому це вдалося?.
У будь - якому разі, переважна більшість слухачів просто сиділи з роздувними ротами, повністю пошировані.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt