У сучасному світі шінобі Коноха займалась становищем, до болю знане Юя по його попередньому житті - стан сяючого на весь світ "держави-маяка".
Ось тільки той маяк з минулого в результаті відринув реальне виробництво заради фінансових ігор. Його частка у світовому промисловому секторі впала з більше половини до жалюгідних п'ятнадцяти відсотків, в той час як його сусід, який почав від нуля, залетів до тридцяти.
Цей факт, якщо відкинути всі інші фактори, розкривав одну просту істину.
У фінансових іграх є лише шахраї. Ті ж, хто грає погано - або дурні, або повні ідіоти.
Фінанси — це лише знаряддя для служіння. Відірвані від нього, вони перетворюються на мильний міхур. І якщо хтось переконує вас, що ця бульбашка байково умовна доріг і на ній можна разом заробити - він або непрохідно безглуздий чи від'ємний негідник. Тримайтеся подалі від таких.
Для держави як для одиниці в цих іграх була одна-єдина, але фатальна краса...
Це було до смішного просто.
Витрати на гроші та купування ресурсів інших країн — як не допустити, щоб вивільнитися слиною від очікування про прибуток?
Юя не збирався дозволити Конохе піти цим шляхом - відкопати реальний сектор заради віртуальної економіки. Принаймні, не зараз. Технології ще не досягли потрібного рівня, так що про це навіть і мови не могло бути.
Проблема була іншою.
Юя міг не грати в ці ігри. Але багато дилетантів не бачили ризику, які були сховані за подібною моделлю. А якщо й бачили, то блиск негайної вигоди застила їм очі.
Як, наприклад, третій Казекаґе.
Ця історія почалася три роки тому в Деревні Скритого Песка.
Коли будівництво каналу було завершене, його головна цінність полягала в тому, що він приніс у Сунагакуру річку, перетворюючи село на оазис посеред пустелі і відкриваючи нові можливості для транспортування.
Але була одна заковика.
Його витоки лежали в країні Дощу, де він почав свій початок з річок, що розливаються вічно.
Коли твоє благополуччя в чужих руках, прості мешканці Суни могли про це не турбуватися, але третій Казекаґе — ні. Він добре розумів: перекрий Країна Дощя джерело, і їхнє село залишиться без води. А це катастрофа.
Тоді Казекаґе почав переконувати клани шинобі допомогти йому знайти нового, незалежного від країни Дощу джерела, який можна було б перевести в їхній канал.
У Сунагакурі, за винятком клана Сабаку, який вражав з Третім Казеказі, інші клани не вважали його дії чимось із ряду геть вихідний. Так само, коли Казекаґе піддавався клан Сабаку, це здавалося логічним. Це був найбільший клан у селі. Навіть сама Сабака глибоко в душі це розуміли.
Але розуміти не означає змиритися. Спротив було все одно потрібно.
Тому, коли Третій Казекаґе прийняв пропозицію на раду, клан Сабаку з гуркотом вдарив по столу і виступив категорично проти.
Насправді, вони і в очі не бачили ризику пов'язаних з залежністю від країни Дощу. Їм навіть здавалося, що Казекаґе сам по собі непоганий — зрештою він міг звільнити Суну від цієї залежності.
Але вони думали так лише про себе. План запропонував третій Казекаґе, а значить - ні, ми не згодні!
Однак далі гучних заяв справа не пішла. Клан Сабаку хоча й заперечував, але тільки на словах не вирішуючи на реальні диверії. Вони не наважилися, адже мова йшла про водопостачання усього села, а честь клану була ще дорогою.
І саме цей гучний протест пізніше виконував їм службу, поставивши їх неймовірно далекоглядними.
Три роки тому третій Казекаґе під цим приводом почав збирати пожертви з кланів Суна. Офіційно ресурси повинні були піти на відправку пошукових загонів або купити інформацію у інформаторів.
Але, як відомо, події часто розвиваються зовсім не за сценарієм, який ми собі уявляємо.
Перші кілька місяців Казекаґе все ще тримався.
Але третій чоловік, який побачив, що клани продовжують позичати йому гроші, піддався спокусі.
Почати збирання грошей під благом і перспективним привідомим... Знайомий початок, правда?
Так, це був класичний заклад для фінансової піраміди.
А далі все покаталося за накатаною.
Казекаґе не міг приховати правду від розділів кланів, оскільки на нього працювали їхні ж люди. Тоді він таємно зустрівся з главами всіх кланів, крім Сабаку, і запропонував провернути дельце, а прибуток поїдати.
У цьому немає нічого поганого, адже Казекаґе збирався витратити гроші на поліпшення життя в Сунагакурі. Хоча його головним досягненням - тим каналом -- насправді займався ще другий Казекаґе. Третім лише був « впорядкований персик», не маючи жодного відношення до планування, ні організації робіт, ані поставок матеріалів. Але це не завадило йому приписувати собі заслугу.
Ніхто не відмовиться від прибутку. І ніхто не відмовиться від слави.
І тоді третій Казекаґе провернув хитрий трюк.
Він оголосив загальний збір пожертв.
Чесно кажучи, саме цю ідею першим у світі шінобі випробував Юя. Йому тоді було лише трохи за десять. Коноха воювала з Кумогакурі, і Юя підняв жителів села, щоб ті відправляли на фронт припаси та листи з дому. Бойовий дух шенобі на передовій злетів до небес.
Після того як Юя став Хокаґе і перетворив Коноху на той самий «магак» для всього світу шінобі, кожна його дія була досліджена іншими селами під мікроскопом.
І, без сумніву, ідея збору пожертв була дуже спокусливою для інших Каге.
Третій Казекаґе досяг успіху.
Він отримав величезні кошти.
Саме в цей момент була закладена бомба сповільненої дії.
Справа не в тому, що Третій Казекаґе не умів економіки. Насправді, якщо не вважати Юя, жоден голова села в цьому світі не розбирався у економіці. Просто Казекаґе, сам того не ведаючи, натрапив на класичну фінансову аферу.
Як тільки піраміда почала рости зверху вниз, шляху назад вже не було. Прибуток і кількість захоплених виявилися занадто великими. Мільйон мешканців Суни, кожен з яких пожертвував сумні дрібнички, в сумисній дав цінності на мільярди ре.
І все це - дармо, безкоштовно.
Третій Казекаґе вже забув про пошуки нових джерел води. Він вирішив, що на ці гроші можна будувати заводи, будувати електростанції за прикладом Конохі...
Ідея була вірною, тільки гроші - не його.
Минув рік, люди не заперечували. На другий рік вимагали ще грошей.
« Що ж, тримайте, — думали вони. - Життя стало кращим, вільні гроші з'явилися, а третій Казекаґе все-таки для нас намагається".
А на третій рік, цього року, в Сунагакурі зігнав вибух.
Насправді, третій Казекаґе міг би продовжувати свою гру і далі. Йому всього-навсього і потрібно було - винести пропозицію на суд дайме країни Ветра і почати стригти шерсть з решток жителів країни, щоб годувати своїх.
Низко? Низко.
Безпорядно? Безпорядно.
Подло? До якої ж міри ми повинні не поважати себе!
Чи додумався Казекаґе до цього, але не зробив через будь-які залишки совісті або просто не здогадався - цього вже ніхто не дізнається.
Факт був фактом: тепер мешканці Суни вимагали відставки.
І тут клан Сабаку, той самий, що колись стукав кулаком по столу, раптово обірвав безмежну народну підтримку.
Вони були настільки розчаровані, що навіть загубилися.
Звичайно, третій Казекаґе не збирався йти у відставку.
У селі почалася запекла підковична боротьба, і Сунагакуре охопило хаос інтриг.
Але на фоні всього цього було одне рішення, з яким погодились обидві сторони — клан Сабаку та третій Казекаґе.
Потрібно було розширити програму обміну з Конохою.
Перша хвиля студентів, які відправилися в Лісст, складалася виключно з ірененінів.
У другій хвилі було багато чого більш різноманітного: будівельники, проектувальники і аналітики та дослідники Конохи й способи передачі наказів за ланцюгом інстанцій.
Дехто з них все ще навчався, а інші повернулися до рідного села.
Без сумніву, ті, хто повернувся додому, довели на ділі те, чого вони навчилися в Конохі.
І ось для третьої хвилі обміну, як там у інших селах, невідомо, але Сунагакуре першою вирішила відправити до Коноху свій найкращий випуск з Академії шінобі, найбільш елітних дітей.
Це була авантюра. Якщо ці діти не повернуться, втрати для Суни буде колосальною.
Але вони не мали іншого вибору.
Стосунки між Третім Казекаґе і клоном Сабаку наростали з кожним днем. Ситуація була вибуховою. І якщо, не дай бог, обидві сторони схопляться в відкриту...
Краще нехай діти будуть у Конохі.
***
Юя часто думав про те, наскільки сильно він змахував крилами його метелика.
Друга світова війна шінобі так і не почалася. А за часом вже повинна була розпалитися третя. Але завдяки його втручанню світ шінобі, хоч і потрясали дрібні сутички, не знав ні єдиного натяку на війну між великими державами.
Що? Ви про конфлікти між великими і малими країнами?
Так це не війна, це називається "локальний конфлікт".
Юя не завжди міг чітко зрозуміти, наскільки сильно змінився цей світ. Він був невишуканим з Конохи, так і жителі села ні за що не дозволили б йому її залишити. Тому він не мав ясного, відчуття змін.
До того моменту, як він стояв біля воріт внутрішнього міста, побачив того, хто очолював делегацію з Суни.
Ряжі, рвані пряди волосся трепав вітер. Класичний для Суни балахон з каптуром і сандалію — це поєднання, яке кричало в тілі тепло й охолодження ніг.
Молодий зріст трохи вище метра шістдесяти крокнув вперед і злегка вклонився Ю.
- Вітаю вас, пане Хокаґе. Я - капітан особливої делегації шінобі з Сунагакуре по програмі обміну. Моє ім'я Акасуна.
Сказавши це, капітан, ще зовсім молодий чоловік, відступив на крок назад, поступаючись місцем хлопчику ростом мало не метр двадцять.
Цей малий чоловік був знаменитою особою.
Акасуна но Сасори. У пам'яті Юя Сасорі був тим, хто зробив марионеток з власних батьків...
Ах, да. Він і забув. Його батьки вбили Хатаке Сакумо під час Другої війни.
Хмик. Раз війни не було, його батьки живі, і цей хлопчина вже не виглядає таким замкнутим.
Хоч він і малий, але саме в цьому й полягає краса. Більше можливостей для гри.
Було очевидно, що формальна делегація очолює джонін Акасуна, але насправді головним був цей хлопець на ім'я Сасорі.
І ніхто з Шинобі Суни проти цього не заперечував.
Юя розкатисто засміявся, підійшовши і плескнув Сасорі по плечу.
- Знаю, знаю тебе! - Він весело проговорив. — Внук главы господиля Сунагакуре, господиня Чіё! Пані Чіьо - велика подруга однієї з наших імунін на ім'я Цунаде. Вона зробила великий внесок у розвиток медицини.
Юя усміхався і з’їв люб’язності, а потім прощупував фізичний стан Сасорі.
Так і є...
Плоть і кров...
« Я відчуваю справжнє розчарування? » — думав він.
Звичайно, перетворити себе на маріонетку — це справжнє божевілля.
Після того Юя відігнав сторонні думки та змовинки прошепотів Сасори на вухо:
— У вашого села є торгова лавка в Конохі. Старенька Чиё якось пропрацювала там продавцем кілька років. Хочеш глянути?
Сасори... Сасори очманел.
Він завжди уявляв собі третього Хокаґе неймовірно серйозним, зрілим, надійним і повністю поглинаним роботою людиною... Він заслуговує безмежної довіри.
Але це...
Це ніяк не пов'язувалося з його ідеєю.
Може, він помилився людиною?
На обличчі Сасори було відбито стільки страждання, що він був розбитий животом.
Юя знову кашлянув. Схоже, хлопчик не хоче. Хмф, ну і не треба. Сам же втрачає.
Він розвернувся і привів загін молодих шінобі у внутрішнє місто Конохи.
Звичайно, Джонін з Суни був у групі.
Так, це був Сасорі.
Хоч би як там було, талант Сасори був незаперечним. І сила його була великою. Особливо в бою проти живих людей - учень Чіьо, молодий Сасорі міг змусити будь-кого благати про смерть своїми отрутами.
Коли вони увійшли в внутрішнє місто, Юя непомітно покосився на Сасорі. Він очікував, що його дивуватимуть великі будинки, широкі проспекти, зелені вздовж доріг, рівного бетону та барвистих вивісок. Але хлопчик не виказав ні тіні здивування.
Юя скручив губи. « Ах ти, паршивець. Раз так, пий на себе. Доведеться застосувати мій головний козир".
Він продовжував свою подорож по вулицях Конохи, виконуючи роль гіда. Сьогодні він лише хотів показати, що вітає гостей з Суни і посилаєся на невідкладні справи та влизає. Але коли виявилось, що делегація фактично очолює Сасорі, нехай і в супроводі старшого, все змінилося.
Треба ж, як в Суні йому довіряють.
Но... Семирічний Сасорі, який виглядає цілком нормально?
Це викликало зацікавлення в Юї. Думки про те, щоб уникнути по-швидкому, відразу ж відлетіли.
Сьогодні він повинен був побачити на обличчі цього хлопця шок.
Итак... або якісь інші емоції.
Коли Юя привів загін наживу торгову вулицю, в очах Сасорі ішло дуже дивно. Але це не так. До шоку було ще дуже далеко.
Юя насупився. « Ти - дитина, яку треба боятися. Не бачиш, що твої супутники відчиняли подив? Чому ти такий спокійний? Дорослого з себе будуєш?»
Він усміхнувся і оголосив дітям, що кожен з них може вибрати будь - який товар на цій вулиці. Часу десять хвилин. Через десять хвилин вони повинні принести покупки сюди, а він за все заплатить.
Юні шінобі з Суни просяяли.
Але з місця не рушили, поки Сасорі не повернувся до них і не кивнув, додавши:
— Вибирайте найдорожче.
І тут діти з гіканням кинулися врозсипу.
Юя, погладивши бородку, посміхнувся.
Цей Сасорі...
Хоч він і відрізняється від того Сасорі з манги, але, здається ...
Він теж досить цікавий.
Солодким, майже дитячим тоном Юя запитав у Сасорі:
- А ти хіба нічого собі не хочеш?
Сасорі підтиснув губи, а потім повернувся і серйозно подивився на Юя.
— Я хочу попросити вас... Скажіть мені... Як зробити так, щоб в Сунагакурі... Чи така вулиця теж з’явилася?
Чесність і рішучість в його очах робили його зовсім не схожим на хлопця.
Коли Юя побачив, що це Сасорі, то не стримався і розплився у широкому посміховиську.
Ось воно...
Ось зміни, яких він хотів.
Він, звичайно, не любив трагедії, але ...
Якби все в світі було ідеально...
Звідки ж взятись гарної історії?
— О? Хочеш сказати, ти теж хочеш, щоб Сунагакуре стала такою ж заможною як Коноха? — Юя посміхнувся, його усмішка ставала все ширше і нарешті він голосно розсміявся. - Тоді добре постарайся в найближчі роки, паршивець!
***
Увечері, вдома.
Цунада, стискаючи в руці вибивку для килимів, дивилася на Юя, і в її очах плюскувалася спрага крові.
Юя з'їхався і незручно посміхнувся:
— Эм... Я можу все пояснити. Діти з Суни пройшли такий довгий шлях, я просто купив їм подарунки... У цьому ж немає нічого такого...
Цунаді холодно хминула, а потім перевела крижаний погляд на тремтячих в стороні Юки та Юри.
— Сьогодні ви ночуєте у дідуся з бабусею.
Брат і сестра, наче амністія, кинулися до виходу. Юру на біжу ще і крикнула:
— Я більше всіх на світі люблю дідуся і бабусю!
І вони зі своїм братом геть. Коли з її ноги полетіла туфля, почувся голос Юкі:
— Бежим, бежем, потім обуёшься, а то сьогодні не підемо!
Коли топт двох дітей вірш, Цунаде опустила вибилку і повернулася до Юя своєю розкішною спиною.
— А ну, марш в доме.
Юя: «...»
На його обличчі відображалася вселенська скорбота.
« А ви, паршивці!
Я ж вам дозволив вибирати, а ви, мати вашу, дійсно вибрали найдорожче!
Невже не можна було взяти якісь іграшки, лялечки?»
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt