Лише тепер Юя з запізненням зрозумів, що в світі шінобі одне за одним почали з’являтися імена і до болю знайомі йому по попередньому житті.
Тому, зустрівшись з головою Клана Нара, він запитався, чи не зародився той хлопець.
Шия, пом'якшивши, ніяково зізнався, що так, вже обзався.
Юя картинно нахмурився.
- Дитина народилася, а ти мовчиш?
— Я непримітна людина, — посміхнувся Шикая. Чи варто втруднити вас такими новинами, пане?
Насправді причина була інша: минулого року, коли другий Хокаґе відійшов від справ, на Юя звалилася ціла гора турбот.
Але й досі ця гора нікуди не дінеться.
Зітхнувши, Юя вирішив не чіплятися до голови Клана Нара і лише оголосив, що обов’язково пришле подарунок на перший день народження Шікаку.
Очі Шікаї відразу загорілися.
— Якщо це буде золото, то я не проти, якщо його виявиться побільше.
Юя з сміхом відвісив йому товариського пінка.
Золото, звичайно, подарує, але точно стільки ж, скільки вдома Акімічі. Ни рельше.
— І на тому спасибі, — хіхікнув Шика. - Це ж все одно кілька сотень мільйонів.
З того часу Юя почав вишукувати у промовах знайомі імена.
І варто було йому копнути, як він обомлел. Батько Саске, Учіха Фугаку, виявляється, вже досяг віку вступу в Академію шінобі!
Та ще й з непоганими підрахунками!
« Надо, як його батько підсохнув! — Пронеслась в голові у Юя. - Почекайте-но, треба порахувати... Наскільки Ітачі старше Саске? Коли Саске був малим, його брат уже служив в Анбу. Виявляється, різниця в віці у них років сім-сім, не менше ...."
Потім він навів довідки про отців Хінати і Неджі...
Ну зрозуміло. Ці двоє також бігали вулицями.
І добре б все обмежилося цим. Абу, вирішивши, що Юя всерьоз зацікавився клоном Х'юга, дали йому цілу купу промов.
Серед них був і звіт про те, як минулого року Х’юга Гізаші була накладена проклята друком « Пташка в клітці »...
"Так от що ..."
Поки Коногу не шкодував сил, він розвивав такі речі.
Але навіть знай він про це заздалегідь, навряд чи зміг би щось змінити. У нього поки що не було сил, щоб змусити ці великі клани схилитися і без жодних вагань підкорятися йому.
Але і пускати все на самоплив ... Це теж було неможливо.
Нехай навіть "Птаца в клітці" і захищала Бьякуган від ув'язнення у чужі руки. У тому світі шінобі, що Юя перефарбовував під себе, Б’якуган був безумовно корисним на полі бою.
Але наскільки корисним є це? Ось у чому питання.
Майбутні поля бою перетворяться на арену для артилерійських дуелей, де великі села будуть обмінюватися залпами з важкої зброї. Якщо четвертий Райкаґе в майбутньому зміг викопати свою « грушку», то Кумомаре мав технологію для створення гармат. А раз так, то і Коноха не відстане.
А слідом підтягнуться й інші.
Тут є епоха, де все вирішуватиме гармати. І яку роль у такій війні відіграватиме Бьякуган - ще подивимось...
Звичайно, це не означало, що Юя була натурою до збереження очей Клана Х'юга. Коли один з них потрапив у біду на завданні в країні Трави, він без вагань завів Івакурі і стьор із обличчя землі тамшню селище шинобі.
Хоча, по правді кажучи, стратегічне розташування країни Трави відігравало набагато більшу роль.
Так чи інакше, в майбутньому стратегічне значення Бьякугана сильно впаде. А якщо Юя налагодить виробництво будь-якого типу літаків, то на полі бою від Б'якугана і зовсім не буде проку. (У фільмах по "Наруто" були дирижаблі, так що теоретично це можливо).
Звичайно, якщо Х'юга народиться геній, здатний розбудити Тенсейган, всі ці розмови про марноту Бьякуґана перетворяться на жалюгідний фарс.
Питання лише в тому, чи народиться.
Загалом, подорож була довга. А поки Юя варто було міцно стояти на ногах і займатися розвитком Конохи.
***
Наступного ранку Юя прокинувся у своїх апартаментах в Резіденції Хокаґе, спустився до кабінету і приготувався до нового сумошного дня.
Через півгодини з'явився Нара Шикая і приніс хороші новини.
Джірая, який вчора ввечері начебто покинув Коноху під покровом ночі прилетів назад. Однак вартові Клана Учиха зупинили його біля воріт у внутрішнє місто. Джірая розсипався у милості, але Учиха - народ сплячий. Без наказу Юя вони б не пропустили його всередину.
І тепер Шикая питав, що робити.
Що робити?
Юя холодно посміхнувся.
— Учиха — молодці! Чудова робота! Так і тримати цього цуценя зовні!
Він добре знав, чому Джарейє потрібно було у внутрішнє місто.
"Ось я не дозволю тобі п'ятися на конкурс красунь!"
До речі, про це ...
— Місце для проведення першого конкурсу вже визначили? — запитав Юя.
Шикая кивнув.
— Наш клан Нара виділив половину своїх земель для проведення цього заходу.
« Зібраність розпусниць », — зненавиділи Юя.
Шикая миттєво взвонив:
Зовсім ні! Просто проведення конкурсу збільшився успіхом, ось і все!
- Щось раніше я за вами такого завзяття не помічав, — хмикнув Юя.
— Ну... — Заюл Шикая, — тоді ми й уявити не могли, що ви, пане Хокаґе, такий геній у фінансових справах.
Тепер у Конохі не було клана, який би не заздрив Сарутобі. Всього-то і віддали - дві третини своїх земель, а в результаті отримали банк та лікарню. Тепер клан Сарутобі веслує гроші лопатою. Нічого не роблячи, вони отримують по два-три мільярди ре в рік самими лише дивідендами.
Лише кілька років тому, коли банк відкрився, загальна сума вкладів становила трохи більше десяти мільярдів. А тепер? Лише за кілька років ця цифра зросла в декілька разів, переваливши за сто мільярдів доларів!
З кількох відсотків доли, клан Сарутобі отримував сотні мільйонів на рік і не вдаривши палець об пальця. Прибавте до цього прибуток від госпіталізації і щорічні субсидії від села... Гроші линули рікою.
Ех, якби кілька років тому інші клани не побрезили таким сусідством, як морг при лікарні, зараз би багатіли вони. Зрештою, коли Юя тільки запропонував проект будівництва, жоден клан не виявив бажання. Він тоді до хрипіння переконав Учіха виділити землю, але ті навідріз відмовилися — вважали сусідство з моргом поганим знаком.
Тепер кусають лікті.
Після цього вони почали вшановувати Юя як бога багатства. І те, що клан Нара добровільно виділив свої землі було очевидним сигналом: вони теж хотіли допомогти Юю злетіти.
Юя лише хмикнув, не звертаючи уваги на лісозаготівля Шікаї. У нього дійсно були способи збагатити клан Нара, але він не збирався роздавати ідеї направо і наліво тільки тому, що його попросили.
Конохе зараз дійсно не вистачало землі, але ще гостріше відчувалося брак людей.
Треба було придумати, як змусити мешканців Конохі і далі заводити дітей.
Одна дитина - це хіба достатньо? Намагайтеся краще!
А що до допомоги іншим кланам...
Поки ви не приповзете до мене на уклон, з чого б мені допомогти?
Він підтримував Клану Сарутобі, тому що банк і госпіталь були необхідні для життя. Клан Х’юґа був вправним і вмілим, хоча й дволичним. І чому сьогодні так популярні дитячі садки?
Тому що народжується багато дітей!
Наступним кроком Юя планував побудувати по дитячому садку в кожному з чотирьох секторів міста — північному, південному, східному і західному. А якщо не вистачить, то і більше.
Але тоді проблема з землею знову стане гострою... Гм...
Юя потер підборіддя. Якщо так...
Отже, настав час будувати житлові будинки в Конохі ще вище.
Але спочатку...
Настав час для цього світу створити найбільше мистецтво - кіно.
***
Через тиждень перший конкурс краси в Конохі закінчився. Переможцем стала дівчина з клану Гекко.
Юя негайно відправив до неї людей, щоб домовитися про гонорар за зйомки в першому фільмі.
Клан Гекко був малим кланом Конохе, малою кількістю сородічів і відповідно скромними землями. Ця перемога стала для них своєрідним шляхом до слави.
Результати конкурсу були опубліковані в газетах, які ніндзя-голубі рознесли по навколишніх селах.
Джарія, який весь цей час стирчав у зовнішньому місті, побачив газету і заридав в три струмки. Красуні справді були красунею, але він їх не побачив!
« Проклятий Третій! Як ти міг не пустити мене! Це занадто жорстоко!"
Тим часом Юя в прискореному темпі почав зйомки першого фільму.
Час летів.
Пройшов місяць. У квітні 27-го року Конохі Юя опублікував повідомлення про поетапну реконструкцію Південного сектору міста.
На першому етапі планувалося перебудувати житловий квартал, який прилягає до самого околиці зовнішнього міста.
Усі старі будинки підлежувалися до зносу, а на їхньому місці мали звести десятьповерхових будинків із ліфтами, водопроводом, каналізації та балконів.
Мешканці будинку, в якому були реконструйовані доми, отримували свідоцтво про власність на стільки ж кімнат, скільки мали. Тобто, скільки кімнат мав - стільки і отримаєш.
Після публікації сповіщення багато хто не міг уявити, як все виглядатиме після перебудови. Однак дехто сказав, що можна вимагати більше від Конохи.
Юя не відмовляв безпосередньо. Він запропонував альтернативу: отримати готівкою сто двадцять відсотків від поточної ринкової вартості їх житла, але в такому випадку вони позбавлялися права на нові квартири.
Дехто спокусився. Багато людей після минулих реформ Юя мали по дві квартири.
Вони міркували: « Я дам гроші за одну, продам другу. - А потім, коли ці десятиповерхові мурахи збудують ціни на квартири, вони напевно впадуть. У кожному будинку по десять поверхів, на кожній по шість квартир ... Та хто в здоровому розумі купить квартиру у такому будинку за високою ціною? Неможливо! Коли все закінчиться, просто викупимо житло назад, ще й дешевше."
Ця думка здавалася їм геніальною. Деякі не тільки самі вирішили піти ва-банк, але й підбили на це сусідів.
Юя лише безнадійно похитав головою.
« Якщо маєш дві квартири, то продай одну. Навіщо продавати все? Не допускайте, що можете прогадати?»
Але горбатого могила виправить. Юя не збирався їх переконати. Він просто віддав розпорядження виплатити гроші.
У травні 27-го року Конохі старі будинки на одній з вулиць Південного сектора були снесені, а фундамент для нових будівель - закладено.
З шінобі все робилося на диво швидко.
Послати на об'єкт декількох джонінів - і справа в капелюсі. Затрати - лише мільйон з невеликими ровами на місяць і ще стільки ж на преміальні. Ті, хто живе в копійці порівняно з цінностями, які створює.
Того ж місяця до Коноху прибули посланці від Оноки з Івагакурі. Вони повідомили, що електростанція добудована і запиталися, чи не пора розширяти співробітництво?
Юя розплився в усмішку до вуха. Він вперше бачив, щоб хтось так наполегливо зводив йому гроші.
Того ж дня він підписав торговий договір з представниками Івагакури.
Електричні вентилятори, фонографи та тенеграфи - все це хлинуло потоком у Деревню Скритого Кам'я.
Тим часом фабрики Конохі перебудували свої роботи: замість звичайних вентиляторів вони випускали моделі з перемиканням швидкостей, а не грамофонні касети, звуковий магнітофон і фотокамери.
Щоправда, оскільки виробництво тільки-тільки налагодилось, кваліфікованим робітникам потрібен був час для освоїти себе.
Простіше за все було з розташуванням фабрик і обладнанням. Довкола Конохи простягались густі первісні ліси — руби не хочу.
Насправді, територія Конохі через будівництво заводів, опановуючи землі, прокладки каналів і розширення зовнішнього міста вже виросла в п'ять-шість разів. Просто мешканці внутрішнього міста цього не помічали.
Юя якраз ламав голову, куди збути застарілу продукцію, і тут Івагакурі сама підвернулася до рук. Ідеальний покупець!
« Як вчасно! - Він зрадів. - Мені якраз потрібен був хтось, хто все це забере!»
Він відправив їм цілу партію, та ще й з десятивідсотковою знижкою.
« А він, виявляється, славний малий!» — умилялись гонці з Івагакурі.
***
У червні 27-го року Конохі армія Сунагакуре перейшла в контрнаступ проти сил Ханзо. Жахлива перемога розвіяла останні надії лідера Дерені Дощя. Після того як Ханзо відправив гонців до Коноху на початку року, від нього не було вістей кілька місяців. Тепер, після принизливої поразки від Суни, він особисто прибув у Дерівню Ліста.
Юя не згадував його місячним мовчанням. Він виявив гостинність і погодився збільшити кількість допомоги.
Однак у військовому втручанні відмовлено.
— Це ваша внутрішня справа, — суворо заявив Юя. — Коноха, погодившись допомогти вам, вже налагодила проти себе Суну. Ви ж це розумієте?
Ханзо залишалося лише з важким серцем повернутися в країну Дощу.
Юя не відчував до нього ані краплі співчуття.
« Лише ваше географічне розташування, особливе і таке важливе. І ще... Винити в цьому свою безмежну силу. Якби ти не був таким могутнім, на рівні Казі, ця війна б не почалася."
Звичайно, Юя розумів: якби не Ханзо, Країна Дощ була б поділена давно між народами Огня, Ветра та Землі і перетворилася б у звичайну буферну зону. І життя її громадян навряд чи стало б кращим.
Але принаймні не було б такої війни.
Який вибір ліпше, ніж Юя не знав і не хотів знати.
Йому достатньо було пам’ятати одну просту істину: слабих завжди б'ють.
***
У серпні 27-го року Конохі завершився фільм, знятий на гроші Юя за сценарію, авторство якого залишилося таємницею.
Юя організував закритий показ у внутрішньому місті Конохі.
У кожному з чотирьох секторів — північному, південному та західному — було встановлено п’ятдесят майданчиків для показу.
Але там їх не було.
Тому, якщо голови кланів та їхніх родичів хотіли першими побачити, що це за "кинематограф" такий, вони мусили покидати свої квартали і притягнути з собою складні стільці, сідницями біля звичайних людей.
Юя міг би показати фільм і по телевізору.
Але хіба можна порівняти маленький екран телевізора з велетенським полотном просто неба?
Ні за що.
Перше враження мало справити на людей сильне серце.
Величезний проективний екран, натягнувся між двома будинками і виробляв ефект, якого ніколи не досягнути крихітному 20дюймовому телевізору.
А що до вітру, який міг би колахати полотно...
За цим стежили шінобі. Нічого подібного не сталося б. Навіть якби йшов дощ, вони б укрили глядачів.
До того ж, погода в той вечір була на їхньому боці: у ясному небі сяяла повний місяць, дув легкий вітерець і ніщо не передбачало неприємностей.
І того вечора переважна більшість мешканців Конохі були шоковані. Це був перший фільм в їхньому житті.
І нехай він був чорно-білим, заниженим кольором і чіткістю майбутнього 4К, але спогади про цей вечір вони зберігатимуть до кінця своїх днів.
Юя сьогодні також вийшов до міста разом з Узумакі Міто. Замасковані, вони сиділи на одній з площ у Східному секторі і разом із іншими мешканцями дивилися фільм.
Цього вечора все пройшло без пригод.
А двогодинний фільм під назвою « Конохські канікули» змусив жителів Деревні Ліста раз і назавжди закохатися в кінематограф.
Водночас дівчина з клану Гекко стала богинею в серцях тисяч мешканців Конохі.
Юя вирішив кувати залізо доти, доки гаряче, і запустив в продаж серію супутворних товарів.
Платня принцеси, як головний героїн, заколювання волосся, панчохи, кришталеві туфельки - все було націлено для того, щоб спустошити кошельки жінок села. Або гаманці їхніх чоловіків.
Через місяць Юя підрахував доходи. Уклавши кілька десятків мільйонів рей, він за один місяць заробив на товарах декілька сотень мільйонів доларів.
«Хех, і це всього за місяць... — Усміхнувся він. — Гроші робити занадто легко. Гаразд, пора трохи пригальмувати. Не можна, щоб вони останні копійки, відкладені на їжу, витрачали на ці дрібнички."
***
У вересні 27-го року до Юя прибув Сенджу Тобірама. Спочатку він запитав, коли чекатиме наступний фільм і тільки потім перейшов до справи.
Він довів розробку чакрової гармати до третього покоління.
На відміну від першої великої і маломощеної моделі, ця версія мала величезну силу — радіус ураження близько десяти метрів; вона була розбірною та транспортною.
А це у свою чергу означало, що її можна було запустити в масове виробництво.
Юя досить посміхнувся. Тепер залишалося розробити на її основі ще одне покоління, а потім можна буде продати першу модель чакрової гармати цим двом вартовим.
Так, Сунагакуре і Країна Дощу точно в неї було потрібно.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt