Коли Цунаде вперше побачила афіші цього конкурсу краси, вона і бровю не повела. Так, наступна тема для пліток серед колег.
І що за диковинка - "кинематограф"? Ніхто цього в очі не бачив, так звідки взятися інтересу?
Але сама ідея конкурсу будила розум. Дівчата завжди прагнуть гарного життя. Тим більше в лікарні Конохі і без того вистачало визнаних красуня. У них завжди було багато покупок, тому що вони мали шалений графік романів часу.
Але яка дівчина відмовиться від можливості довести, що вона перша красуня села? Їм і справи не було до якоїсь там ролі в фільмі, але перемога у конкурсі... Хіба це не означає, що ти найкраща людина?
Це було дійсною думкою.
***
— Вам-то двом навіщо в цьому балагані брати участь? — Юя обречено потерпилю, дивлячись на Учіху Джу і Хьюга Казуко.
- Це ти на що натякаєш? — Казуко обурилась, коли вперли руки у бік. - Вважаєш, ми просто так, від нічого йти прийшли?
Юя дуже зітхнув.
- Глави ваших кланів ніколи не дадуть згоди. Якщо переможете - ще куди не йшло. А якщо ні? Для них це буде ганьба.
Казуко випила груди і виблискнула очима.
- Тобто ти думаєш, що я не зможу зайняти перше місце?
Учиха Джу лише нахмурилась і холодно хмикнув, не давши йому відповіді.
— Та вірю я, — здався Ю. - Але ж будуть і переможені. Ви ж так просто наживаєте собі ворогів!
- І що з того? - Казуко. - Вони справді не такі гарні, як я.
— Та не в красі! — У розпачі вигукнув Юя. - Це ж... Це ж порушить добросусідські відносини, розумієш?
— Не розумію. Скажи прямо: ти згоден чи ні?
Юя махнув рукою.
- Якщо голови ваших кланів дадуть добро, я не проти.
— Глава Ніто сказав: « Якщо ви дасте добро, то й він не проти », — з тріумфом заявила Казуко.
Юя замер.
« Ах ти ж, старий лисець Хьюга! Обвів мене навколо пальця?!"
Він зробив глибокий вдих, намагаючись заспокоїтись.
— Уходи, уходите. Якщо хочете - беріть участь. Тільки не прибігайте до мене потім у сльозах, якщо програєте!
- Хмф, ще чогось! - Казуко відрізала і розвернулась, щоб піти.
Зробивши кілька кроків, вона обернулася. Учиха Джу як і раніше стояла на місці.
- Що відбувається? — З цікавістю запитала Казуко. — Він же дозволив, чому ти не йдеш?
Джу кинула на неї зневажливий погляд і відвернулася. Потім, подивившись на Юя, тихо вимовила:
— Мене помочили.
Казуко застигла, не довіряючи своїм вухам.
Юя на мить поквапився. Він підняв на дівчину погляд і кинув.
- Я принесу тобі свої вітання.
Очі Джу миттєво наповнилися сльозами.
Навіть Казуко не витримала.
— Эй, Юя! Ти чоловік чи ні? Джу виходить заміж!
- А я хіба не повинен її привітати? — Він дуже здивувався.
Джу здутено шмигнула носом і, дивлячись на Юя, кивнулась.
— Да, ты прав. Як Гокаґе, ти повинен мене привітати...
Казуко підскочила до столу і силою вдарила по ньому рукою.
- Та що з тобою не так? Ти що, не бачиш, як вона до тебе ставиться? Стільки років ти вдаєшся дурнем! Или... Чи вона тобі зовсім не подобається?
Юя втомився зітхнув. Він відклав документи і спокійно пояснив:
— Справа не в тому, подобається вона мені чи ні. Річ у тім, що клани Учиха і Х'юґа не віддають своїх дочок чужоземцям. Ви хоч раз бачили, щоб дівчина з вашого клана вийшла заміж за когось із боку?
Казуко відразу зник. Вона з образою подивилася на Юя.
- Але ти ж Хокаґе! Невже ти не можеш їй допомогти? Її ж видають за іншого!
— Саме тому, що я Хокаґе, я не можу в це втручатися, - з безнадійністю у голосі відповів він.
Джу потягла Казуко за рукав.
— Нет, Казуко. Я не прийшла, щоб тиснути на нього. Я... Я просто хотіла отримати відповідь...
Вона знову подивилася на Юя.
- Скажи, за всі ці роки... Я тобі хоч трохи подобалася?
Юя лyшил. Ну що за мильна опера, їй-богу... Просто прайм-тайм драма.
Він вже відкрив рот, щоб все заперечувати, але побачив блиск сліз в її очах. Слова застрягли в горлі. Він обречено видихнув і, махнувши на все рукою, кинув одне-єдине слово:
— Нравилась.
Джу крізь сльози посміхнулася. Вона швидко витерла очі.
- Дякую. Я знаю, ти напевно сказав це, щоб мене потішити, але... Дякую.
З цими словами вона низько вклонилася Юя і розвернулась до виходу. Казуко поспішила за нею.
Юя лише похитав головою, дивлячись їм слідом. Перше, що йому спало на думку: « І коли це вони так здружилися? »
***
Через три дні Юя дуже здивовано дивився на струнку чорноволосу дівчину в масці Анбу.
- Джу, що ти тут влаштувала?
— Пане Хокаґе, прошу звернутися до мене за допомогою - дістався з-під маски рівний і байдужий голос.
Добре. І який у тебе виразний?
— Заєць.
Юя прикрив обличчя рукою.
— Ладно. Заєць, що ти тут робиш?
— Голова Абу наказав мені приєднатися до групи особистої гвардії Каґе. Я лише виконала наказ.
— Да нет же! - Не витримав Юя. — Ти ж заміж виходиш!
- Не розумію, про що ви, пане Хокаґе.
Юя втратив дар мови.
« Ах так! Отже, ви вирішили грати зі мною в такі ігри? "
— Кагами!
Тиша. Ніякої відповіді. Учиха Каґамі, який зазвичай з'являвся по першому поклику, сьогодні кудись запропастився.
Юя глибоко зітхнув і подивився на застиглу постойку «Смирно» дівчину. Ідеальна постава, точна фігурка, кроляча маска на обличчі... Він втомився махати рукою.
— Ладно, ладно, ваша взяла. Здаюся.
Він розвернувся, щоб піти, але раптом згадав дещо і обернувся.
- До речі, тебе попередили? Я не люблю, коли під час мого відпочинку в кімнаті хтось стирчить. Коли я сплю, пости повинні бути зовні ...
Але в кімнаті вже нікого не було.
Юя знову глибоко зітхнув, утримуючи підступне роздратування, і повернувся в кабінет. Кагами не зможуть сховатися від нього.
— Кагами! Вийди! Є серйозна розмова!
Як і очікувалося, варто згадати « серйозні розмови», як той відразу матеріалізувався з тіні.
— Учиха Джу - чунін, верно? — Юя впився поглядом у главу Анбу. — Як вона потрапила в Ліну гвардію? Це просте порушення правил.
— У Конохі існує система спеціальних джонінів, не кліпнувши очима, відповів Каґамі. - Вона дозволяє шінобі рівня чунін, які з певних причин не отримали рангу, але мають необхідні навички, тимчасово виконувати обов'язки джона.
Юя втратив дар мови.
« Ах ти ж... так ти лазівку в правилах знайшов, да?
Зробивши ще один глибокий вдих, він продовжив:
- Але, наскільки я пам'ятаю, стан особливого джона працює всього рік. Через рік...
— Через рік Джу стане повноправним джоніном.
Юя мовчав.
— Ладно. Якщо через рік вона дійсно отримає ранг, у мене не буде ніяких претензій. А що з її заручницею?
- Сім'я нареченого погодилася розірвати її.
- Згодна? — перепитав Юя.
— Вибачте, - без тіні емоцій поправився Кагами. — Оговорився. Проголосила розірвати.
Юя витріщився на нього.
« Чи ти, Каґамі? Ти, з твоєю чесною особою, теж навчився цим штучкам? Хто тебе навчив?»
Щелк. Двері кабінету відчинилися. На порозі стояв нара Шикая. Він з подивом перекладав погляд Хокаґе на главу Анбу.
- Я щось пропустив?
— Неважливо, — відмахнувся Юя. - До речі, твій син має рік виконання? Коли плануєш святкувати?
- О, це ще не скоро, пане Хокаґе. П’ятнадцятого липня. Ви прийдете?
Юя кивнув.
- Я подивлюсь, що за таланти у твого відприска. Може, в майбутньому заберу його до себе у резиденцію на підмогу.
Шикая смачно посміхнувся.
- Пан Хокаґе, Шікаку і роки ще немає... Як можна...
— Талановитих управлінців треба виховувати з пелюшок, — посміхнувся Юя. - Так що не відмовляйся.
— Но... Це ж занадто рано...
Юя лише посміхнувся у відповідь, нічого не кажучи. Він поставив це запитання не просто так. Кілька днів тому, розбираючи папірні заощадження, він натрапив на одне ім'я в стопці неважливих донесень.
Розвідники, які попадали на його стіл, ділилися з ним чотирма важливими і значущими, звичайними й неважливими категоріями. Розібравшись з невідкладними справами, Юя пролив останні дві теки і натрапив на звіт про святкування в родині простолюдин від двадцять п’ятого лютого.
Анбу перевірили усіх гостей — жодного шпигуна чи лазутчиків з інших сіл. Всі свої.
Звичайно, Юя цікавилася не шпигунами, а сама сім'єю, яка відзначала перший місяць життя своєї дитини.
Прізвище у них була Наміказі. Корінні жителі села. Завдяки реформам Юя вони також отримали великий пожиток: їм дали дві квартири. Батько працював на заводі, мати займалася необхідним ремеслом.
Незважаючи на те, ким були батьки.
Важен была дитина.
Тому що...
Його звали Наміказа.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt