Сказано - зроблено. У всякому разі, Вуміно Мусаші з дружиною і сином вирушили за адресою на аркуші.
Знайти щось у Конохі було до сміху: чотири райони - південний, схід і західний -- вулиці пронумеровані за порядком, та таблички з номерами будинків.
Незабаром вони побачили і його - той самий "чорно-білий телевізор".
— Как... Як всередині можуть бути люди? — Видихнула дружина Умінно Мусаші, не в силах приховати подиву.
Мусаші мовчав.
Так, в перший же день у Внутрішньому місті він не тільки залишився без копійки, але й заліз у борги на двадцять років вперед...
Але все, що він бачив тут було недосяжною мрією для жителів Зовнішнього міста.
Він тяжко зітхнув і, повернувшись до дружини та сина, посміхнувся через силу:
- Що ж, купуємо. Дім у нас вже є, можна відразу в'їжджати. Будемо жити і потихеньку сплачувати борг. Вважай, ми виграємо.
Чи вони виграли? Мабуть, так. Але хто вони такі, щоб нарікати? Адже вони не корінні жителі Конохи.
Але ж... З сьогоднішнього дня вони також стануть місцевими.
***
Того ж вечора десять тисяч сімей Конохі вперше побачили телевізори, які купалися.
По суті, це була лише одна новинна передача в записи. В інший час на екрані застигла статична картинка під акомпанімент музики. Відверто кажучи, до примітивності проста технологія.
Але мешканці цього міста ніколи не бачили чогось подібного, тому вони й не почувалися обманеними.
Фабрики Юя працювали на повну потужність і могли виготовляти щомісяця до п’яти тисяч телевізорів. Це означало, що за рік ними можна буде забезпечити майже всю Коноху.
Отже, у Юя був лише рік, щоб створити достатньо контенту для цілодобового віщування.
Чи це важко?
Ще й як. Звичайно, Юя не збирався займатися цим особисто. Він міг просто накидати ідеї і плани, але їхнє втілення повністю залежало від людей, яких він вибере.
Першим, хто прийшов йому на розум, був Джірая.
В майбутньому цей хлопець, збираючи матеріал, умудрявся ще і писати книги, причому перша з них була дійсно серйозним твором. Але коли Юя розшукав Джіраю, який вже дослужився до елитного чуніну, цей пес підглядався за жіночими лазнями.
Юя розвернувся і пішов. Кандидатури Джіраї на пост голови телестанції він викреслив не задумуючи.
Хто ще міг би виконати це завдання?
Скільки Юя ни трощив голову, достойної людини не було. Зрештою, зневірившись, він пішов до Сенджу Тобірама.
На його превелике здивування, він порадив одному кандидату Мітокадо Гомуру.
Хомура була частиною клана, тісно пов'язаного з урядом Дайме Країна Огня і мав надзвичайні управлінські здібності.
Юя ретельно все обдумав, але в кінцевому підсумку відхилив пропозицію Тобірами.
Другий Хокаґе був здивований. Гомура — людина надійна, чому ні?
Юя прямо пояснив, що сам по собі Гомура був гідний довір’я, але його клан представляв інтереси Дайме. І хоча Конохі часто залучав їх у конфлікт, це не було чимось новим. Керівник телестанції не повинен був бути людиною, чиї інтереси могли б піти всупереч інтересам Ліста.
Посада була занадто важливою. Наскільки? Сила її ідеологічного впливу на розум перевершувала друкування в сто разів.
Сенджу Тобірама тоді глибоко зітхнув.
Насправді, Юя навіть применшував. У майбутньому паперова преса матиме лише один шлях — повну цифру. Інакше вона просто змітить хвилю часу. Але навіть так, її пропагандистський ефект не став схожим на те, що могла дати головна телестанція Конохи.
Тому кожен, хто там працював, повинен був бути відданий селі до мозку кісток.
Після довгих роздумів Юя зупинив свій вибір на чоловіка, якого Тобірама ніяк не очікував побачити в цьому списку...
***
Юя прибув у квартал клана Сарутобі, не тавшись. Тепер його статус був іншим, а отже, і прийом йому надали відповідний.
Його вийшли зустрічати всі старійшини клану.
Юя ввічливо привітався з кожним. Він не збирався, ставши Хокаґе, придушувати інші клани. Тільки повний ідіот обрав би такий шлях. Хіба не краще змусити їх працювати на себе?
Не гаючи часу, він сказав Сарутобі Хірузенові, що прийшов до нього з пропозицією, від якої той не зможе відмовитися, — і запропонував йому зробити щось надзвичайно важливе.
Сенджу Тобірама не рекомендував Хірузена тільки тому, що клан Сарутобі колись сам помітив на пості Хокаґе.
Але хіба Хірузен не мав управлінського таланту? Як би не так! В оригінальній історії саме йому Сенджу Тобірама в критичний момент довірив село. Так, як Хокаґе він був грубий і іноді нерелізований, але на пості голови телестанції вимагалось саме такої людини — той, хто не піде на неправильний ризик.
Телестанція Конохі була приречена стати невід’ємною частиною кожного дому. Жителі села могли її не дивитися, але вона повинна була бути. А з Хірузеном на чолі можна було не побоюватися, що він викине який-небудь із серії геть вихідний номер.
Якби він так думав, то вже не Хірузен.
Колишній глава Клану Сарутобі був здивований. Якщо Юя сама говорить про « величезну важливість», то що це за посада?
Всі пам'ятали, як Юя, призначуючи головний парк розваг, який приносить кляну Хьюга мільярди рі на рік, лише махав рукою, мовляв, подумаєш, якийсь там директор, нічого особливого, самі розбирайтеся.
Парк, що приносить мільярди!
І навіть якщо це було дрібницею для Юя, то що він хотів довірити Хірузену цього разу?
І головне... Чи його син справді так довіряв третій? Невже він дійсно забув про колишні незгоди?
Юя провели у внутрішній покої Клана Сарутобі. Теоретично це вже була їхня найскарбонатніша територія, враховуючи те, що Юя врізав їх у дві треті території і відступати далі було нікуди.
Там він знайшов Сарутобі Хірузена, який на власному досвіді зрозумів мудрість управління кланом.
Все йшло так, як і передрікало Тобірама: його учні готувалися успадкувати дригу правління у своїх кланах.
Минулого року Акімічі Торіфу вже був новим керівником Клана Акямії. Юя тоді відправив йому в подарунок золоту плиту вагою кілька десятків фунтів, щоб показати свою повагу і вибачитися за те, що не зміг бути присутнім особисто. Звичайно, Клан Акімічі не заперечував. За ціни в десять тисяч три за грам золота вартість подарунка наближалася до ста мільйонів. Хто ще з кланів міг похвалитися такою щедрістю? Усі інші були скупі.
Лише третій не жалкував нічого.
Клан Сарутобі також визначив, що цього року Хірузен мав змінити батька. Звичайно, про таку передачу влади Хокаґе повідомили заздалегідь. Юя віднісся до цього спокійно, дав свою згоду і додав, що його подарунок, ймовірно, також буде досить банальним - золота плита фунтів на двадцять. "Надеюсь, ви не проти?"
Старійшини Сарутобі розлилися у усмішках до вуха і поспішили запевнити, що ні проти. Якщо б вони були їхніми намірами, то вели би такі церемонії досить часто.
Юя не ходив навколо. Коли він сів навпроти Хірузена, то одразу ж повернувся до справи:
— Коноха запустив новий проект - центральну телестанцію, яка буде відповідати на заповіт для всіх жителів села. З програмами я вже розібрався, навіть зняв кілька пілотних випусків. Але станції потрібен директор, який буде керувати всіма справами. І я думаю, ти для цієї ролі підходиш як неможливо краще.
Хірузен поспішав. Він? Чим він заслужив таку честь? І що це взагалі за "директор телестанції"? Він ніколи раніше про таке не чув...
Юя пояснив, що це абсолютно новий, надзвичайно важливий департамент, від якого залежить майбутнє Конохі.
Хірузен має ці слова в очах.
Майбутнє Конохи? Чорт забирай, ти довіряєш мені щось настільки важливе? Ти що, не боїшся, що все піде прахом?
Хірузен сказав, що не впорається, і порадив Ююї пошукати когось іншого, наприклад утатане Кохару або того ж Мітокадо Гомура.
Але Юя прямо пояснив усі ризики: головою станції має бути чоловік з Конохи, і точка. Люди не наважилися зробити це.
Після цього вони з Хірузеном проговорили цілий день із очима на очі.
Тільки під вечір Юя вийшов з кімнати з доситью посмішкою.
Пізніше один з членів клану Сарутобі так описав події того дня:
« Усміхнувшись на обличчі, ти вийшов з кімнати.
Хоча клан Сарутобі колись ставив під сумнів його право на титул Хокаґе, він відкинувши колишні образи і доручив нашому голові Хірузенові такий відповідальний піст. Який же був його дух, вільний від корисливості?
Третій Хокаґе цінує людей насамперед за їхні здібності. Він готовий забути про колишні конфлікти і без вагань вручити найважливіший пост у руки колишнього суперника.
Це наш третій Хокаґе! Єдиний з усіх Каге, гідний необмеженої поваги! Сонце — це наше! Сонце всього світу шінобі!"
(Говорять, що пізніше цю книгу було офіційно визнано історичною достовірною і розійшлася неймовірним тиражем). Незліченні нащадки заздрили тим, кому пощастило жити і працювати під час третього дня).
А про що тоді думав Ю?
« Що ж... Пішка на своєму місці."
Сартобі, які чекали на нього, відразу кинулися до нього. Вони зрозуміли, що переговори з Хірузеном успішно пройшли.
Старий голова клана не втримався і з цікавістю запитав Юя, який прибуток принесе ця телестанція.
Юя відповів, що він міг би трохи прийти, але потім сам визначить станцію щорічним бюджетом і поступово збільшуватиме її.
Старший був незадоволений і намагався висвітлити конкретні цифри.
Юя недбало махнув рукою:
- У перший рік трохи, думаю, вкластися у чотири-п'ять мільярдів. Потім будемо поступово нарощувати.
Старий глава застиг на місці з відвислою щелепою.
Юя, не звертаючи на нього уваги, розвернувся і пішов.
Наступного дня до нього дійшла чутка, що старійшина Сарутобі від перебуття, втраченого нічним похолоданням, сльог з хворобою. Лікар, оглянувши його, сказав, що він був дуже втомлений духом. Це був типовий випадок, коли душевний підйом досягається за рахунок тілесних сил. Йому прописали повний спокій і строжіша заборонили займатися якими-небудь справами.
Старійшина і лікар відразу з’єдналися. Глава в люті кричав, що на ньому тримається цілий клан Сарутобі, і хто, якщо не він, ним керуватиме?
Лікар, послив, розвернувся і пішов. Тієї ж ночі йому стало гірше.
Зрештою, довелося знову кликати того самого лікаря.
Той, бувши людиною честі, повернувся і вилікував недужого. Однак попереджував, що спочатку старший був дуже старим і не мав би жодних наслідків вчорашнього нездужання. Але цей приступ підточив основи його здоров’я. Якщо раніше він прожив би ще десять років, то тепер йому залишилося від сили два-три роки.
Члени роду Сарутобі були шоковані.
Лікар наполягав, щоб вони ніколи не говорили старшим правду.
Але коли глава Клана побачив дивні вирази на обличчях своїх родичів, він прийшов у лють, думаючи, що це все козла того проклятого лікаря. У гніві він наказав їм негайно розповісти, що відбувається. Один з молодих членів клана не витримав тиску і проговорився.
У ту ж мить очі старійшини засвітилися і він, не в змозі більше триматися, впав навзнач.
Лікаря викликали знову. Цього разу він прихопив ученицю — молоду Цунаду.
І саме на прикладі старійшини почав навчати її уроку. Цей цілком здоровий і міцний старий незрозуміло з чого перебудився на цілу ніч і захворів. Але це півбіди - він ще й відмовився слухати лікаря. Звичайна застуда переросла в приступ люті, який ледь не зводив його до могили. Тепер, навіть якщо його витягнути з того світла, живе він від сили рік, від сил півтора. Чи це варте того?
Цунада, яка сиділа поряд, відмічала в сувої на доказ того, що емоційний та психічний стан хворого безпосередньо впливає на його здоров’я.
« Ну, хм, — подумала вона, - значить Юя злиться не можна, потрібно його балувати".
Того ж дня, повернувшись, старий лікар провів відкритий урок і всі його учні в один голос заявили, що багато чого навчилися.
Коли Учиха Кагами доклав про все Юя, той лише почухав щоку і мовчки відкинув сувій убік.
« Ні, це точно не моя вина» — вирішив він.
***
Минуло кілька днів. Настав березень 27-го року н. е. Першого березня, крім щоденних новин, з'явилася нова програма.
Вона розповідала про історію, культуру та географію країни Огня.
Це був чудовий спосіб заповнити ефірний час, а також з освітньою користю. Багато мешканців Коноху ціле своє життя не знали про це.
Новина про нову програму швидко облетіла ціле село.
П'ятого березня о дев'ятій вечора, в ефір вийшла друга передача. Вона розповідала про правила першої допомоги і давала корисні поради. Ведучий настійно просив дорослих стежити за дітьми і ніколи не дозволяти їм гратися з електрикою, вогнем та водою. Програма виявилася на диво практичною.
А з п'ятнадцятого березня, після виходу першої серії родинної драми « Одна сім"я з Конохи», почалася ера серіалів. Раптом ціле село усвідомила, що по телевізору можна дивитися і таке! Що, виявляється, існує таке явище як "серіал"!
Завдяки новому формату і статтям у « Вестнику Шинобі», наступного дня в кабінет Хокаґе додали колективного листа з проханням відновити продаж телевізорів.
Юя з доситью усмішкою відповів на нього на сторінках завтрашнього випуску газети. Він запевнив мешканців, що їхній лист доставлено, і особисто прослідкує, щоб фабрики нарощували виробництво десяти тисяч телевізорів щомісяця. Мета — кожного року забезпечити телевізор сім’єю в Конохі.
Мешканці села раділи. Авториця Юя знову злетіла до неба. А Юя, віддавши наказ, негайно вирушив до дослідницького центру.
Він не збирався особисто контролювати цей процес. Якщо виробництво не вийде на заявлені потужності, то жителі села навряд чи ставитимуть йому претензії. Тому хай директор фабрики викручуються як хочуть.
Славу заберу я, а проблеми вирішіть самі.
"Ех, добре-то як!" - думав Юя з чудовим настрійом входячи до лабораторії. Він знайшов Орочимару і з усмішкою запитав:
- Ти спеціально просив мене прийти. Щось важливе трапилося?
З надзвичайно спокійним обличчям орочімару простягнув йому сувій.
Юя з цікавістю взяв його і розгорнув. У ту ж мить його зіниці звузилися, а усмішка зникла з обличчя.
У сувої містились детальні відомості про м’язові тканини людини: її активність, структуру і навіть детальну схему.
Юя, більше не посміхаючись спокійно подивився на Орочимару.
- Звідки у тебе ці дані?
Не було жодних відомостей про незаконні експерименти в Конохі.
Орочимару видавив з себе образ жорсткої усмішки і злегка підвів руки, показуючи свою руку. На ній з’яв свіжий шрам — очевидне свідчення про те, що шматок тіла був недавно вирізаний.
Юя мовчав.
Орочимару залишався вірним собі. Що ж, збоченець він і є розбещений.
Но... і на нього знайдеться управа.
Хоча твої дані є правдивими, Юя все - таки неправильно сформулював їх.
Орочимару здригнувся. На його обличчі промайнуло відчайдушне здивування.
- Що? Я помилився? Но... Як це можливо? Я бачив це на власні очі! Цього не може бути...
« Те, що ти бачиш своїми очима, не завжди є правдою », — відповів Юя. — Іноді варто використовувати інструменти. Ти знаєш, що в лабораторії є мікроскоп? Подивіться на тканини через нього, і ти побачиш зовсім інший світ.
Орочимару вибіг з кімнати і майже відразу ж повернувся, тримаючи в руках прилад.
— Цей?
Юя кивнув. Орочимару схвильовано поставив мікроскоп на стіл і вже був готовий знову відхопити шматок з власної руки.
« Не потрібно стільки, — поспішно зупинив його Юя. — Для початку спробуй краплю крові.
Орочимару з сумнівом подивився на нього, але слухняно проколов палець.
Те, що він побачив змусило його обличчя міняти вираз кожної секунди.
Юя поплескав його по плечу.
- Я радий твоєму дослідницькому духу. Але ти не думав, що варто робити це в робочий час?
— Моя робота закінчена, — поспішно відповів Орочимару, дивлячись на Юя. Він був готовий терпіти будь - яке ставлення до себе, але не дозволив би забрати його дослідження.
— Ось як? Я уточню це в пана Тобірами. Припустимо, я поки заплющу очі на твої ... хобі. Але дозволь мені сказати дещо інше... Тобі не здається... що, почавши відразу з людського тіла, ти тільки заблукав у потічках?
Орочимару широко розкрив очі.
- Що?
Юя розгорнув руки в стороні.
— Твій погляд занадто вузок, Орочимару. Ти бачиш лише те, що хочеш бачити, але втрачаєш все інше. Ти бачив кров людини, але чи бачив ти кров інших істот? Кров кури, качки, риби, свині, собаки, вівці? Багато не потрібно, вистачить і краплі. Порівняйте їх, шукайте подібності й відмінності. Подивіться, чим м’ясо тварин відрізняється від людського. Чи крапля води справді є просто краплею? Що для нас болюче — голод чи спрага? Ти знаєш відповіді? А чому наше тіло слабшає, якщо ми довго не їмо фрукти? Всі ці питання чекають на твою відповідь. Навіщо ж ти так обмежуєш себе, зациклившись на чомусь одному?
З цими словами Юя повернувся і пішов до виходу з особистої лабораторії Орочимару. На прощання він махав рукою:
— Вийди на вулицю, погуляй. Подивися на інші речі. Зрозумій, як влаштований цей світ насправді. Не дивись так вузько.
Орочимару мовчав.
У цей день його світогляд похитнувся. У дослідницькому центрі його уникали, вважали божевільним. Він лише хотів зрозуміти, чому людське тіло старіє і як цього можна уникнути.
І тепер третій Хокаґе каже йому, що його погляд занадто тісний... що він бачить лише малу частину...
Так значить... Третій... бачить весь світ повністю?
Тіло Орочимару пробила легкий тремтіння. У порівнянні з паном Хокаґе він всією душею відчув свою нікчемність.
Що ж... Значить, він зміниться!
Щоб досягти своєї мети, не обов’язково зациклюватися на людині. Якщо ви знайдете відмінності між видами, зрозумієте їхні першопричини, розкриєте таємниці кожного з них, то чи ж ця мета не стане зрозумілою сама по собі?
Як же він був дурним... Він думав лише про те, як продовжити людське життя. Але йому ніколи не приходило в голову дослідити... Сама суть життя.
Орочимару прозрів. Він повинен був переосмислити свої цілі. Тепер він почувався кумедним, дрібними і обмеженим.
І саме в той момент, коли він ставив перед собою нове грандіозне завдання, двері лабораторії з гуркотом відчинилися від лютого пінка. У всьому дослідницькому центрі лише Сенджу Тобірама був здатний на таке.
Другий Хокаге, чиє обличчя вже покривали глибокі зморшки на лобі і гусині лапки у очей, які неможливо було приховати, вперив в Орочимару важкий погляд.
- До мене прийшли чутки... що ти, закінчуючи своє завдання замість працювати на благо села, робиш свою нісенітницю?
Орочимару: «... »
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt