Шамон із головним проспектом Конохі йшов разом з гідом, не зважаючи на цікаві погляди людей, які проводили його по обидва боки дороги.
Зараз були мирні часи. Сунагакурі ще не напала на Коноху, і між селами не було кривавої ворожості. Якби він опинився на місці Другої Райкаги, його погляди були б сповнені ненавистю.
О так, другий Райкаґе вже відпочив. Тоді ніяких проблем.
Раптом погляд Шамона зачепив щось дивне. Він вказав на рейки, прокладені посеред дороги.
- А це що таке?
— Я не знаю, — похитав головою гід. - Пан Вріо сказав, що це підготовка до майбутнього рейкового транспорту. Ми самі не зрозуміли, що це означає, але він сказав, отже в цьому є сенс. Ось і будуємо.
Звичайно, у планах Юя міський транспорт був. Як тільки експерименти з електроенергією перейдуть на наступний етап, можна буде запустити і поїзда, що значно скоротить час у дорозі. Так, саме так Юя готував пряму лінію між промисловою зоною і житловими кварталами.
Кільцева лінія навколо центру? Це можна буде зробити пізніше, під час будівництва метро. А тепер, щоб зменшити час на дорогу до роботи для того, аби люди не жили в заводах, а могли щодня повертатися додому до вечері і зміцнити сімейну гармонію та стимулювати робітників з ще більшим запалом.
Шамона зацікавилася цією диковиною, але не бачивши робочого зразка, він вирішив відкласти це питання.
Невдовзі гід привів делегацію Суну до самого серця Конохі, на торгову вулицю.
Одного непереконаного погляду вистачило, щоб Шамон був приголомшений. З обох боків дороги простягалися численні лавки, а довкола виднілися дороговкази. Якщо околиці з’явилися йому до болю, як рідна Суна, а житлові квартали — просто багатшими, високими та новими будівлями, то торгівля у майбутньому була кроком в майбутнє.
Яскраві вивіски над кожним магазином, сотниками та рекламними акціями біля входу, що сходять мешканці Конохи з охапками в руках, дорожні знаки кожних кілька сотень метрів і високі стовпи зі скляним ковпаком нагорі — вуличні ліхтарі, як пояснив гід, котрі освітлює село вночі.
Торгівля, хоч і названа вулиці, була головним районом Конохі. Територія була чітко поділена на зони: товари для дому, їжа, одяг, книги, свіжі продукти і... Гм.
Звичайно, Шамона найбільше цікавилася лавкою його власного села. Хоча Суна була бідною, Конохський представник приносив їй велику користь. Не кажучи вже про збирання тих, що розвідували її, сама лавка була прибутковою.
Але коли він запитав, в якій зоні знаходиться їхній магазин, гід з дивним виразом обличчя привів Шамона... в секцію змішаних товарів.
Що ж, в цьому була своя логіка. Ассоартмент Суни був занадто швидким: тут тобі і їжа, і напої, та спорядження шінобі, й пустий одяг, а кактуси і верблюжатина, навіть маленькі заводні маріонетки.
Якби Юя зараз не був настільки поглинутий розвитком економіки, ігноруючи індустрію розваг та відпочинку, він би вже давно поставив на потік виробництва анімів, фільмів і серіалів. І тоді Суна, скинувши якийсь популярний образ, могла б створити рухому маріонетку в натуральну величину, покрити її силіконом, ретельно проробити риси обличчя і вигини тіла - і все, гашки відаку та інші цінники прекрасного були б їх.
Та що там говорити, створюй Суна рухому фігурку C.C. У натуральну величину, Юя б сам її купив. А якщо б з'явилися ще й фігури Аянами Рей та Акскі, а також рухомий Гандам у повний зріст - Юя би без задумів спустив на це все до останнього рі.
На жаль, зараз пріоритетом були економіка і зміцнення влади. Культурний розвиток доведеться відкласти на потім. Врешті-решт, поки економіка не встане на ноги і люди голодують, навіть найкращі фільми та серіали будуть мати жодної цінності.
Шамон тільки зітхнув з обуренням, але все зрозумів. Він люб'язно сплутав ніндзя зі свого села, які працювали в лавці, підбадьорив їх кількома словами і вирішив, що пора вирушати до резиденції Хокаґе.
До слова, та дівчина на ім'я Чіе, що працювала тут раніше, повернулася в Суну, щоб вийти заміж.
***
У кабінеті Хокаґе Юя радо прийняв делегацію Шамона.
— Пане Вріо, я піду, — ввічливо схилився провідник.
Юя махнув рукою.
З того часу, як минулого року він урізав зарплати всім в цьому будинку, а цього разу заарештував тринадцять чоловік із клана Сарутобі, відправивши їх до тюрми, і звідти на рудник під наглядом каторжників, та й влаштував показну ствердку самому кланові, змусив всі інші сім'ї судожно перевірити чи прибрав Юя до рук і їхніх ресурсів - з тих пір все стало шовковим.
Раніше багато хто називав його « Врійо секретаря ». Тепер же слово "секретар" випарувалося. Як і Учиха Кагами, вони зверталися до нього просто "Врійо". Без сумніву, Клани показали свою позицію. Принаймні, в кінці року при підведенні підсумків Юя не доведеться поодинці розгрібати всю роботу.
Звичайно, він не збирався довіряти цим прохвостам.
Як сказано, присягати потрібно вчасно. Навіть якщо ти робиш ставки на обидві сторони, зараз вже було запізно.
Вон, Нара Шікая, якого недавно відправив перевірити рахунки, хіба не діяв з запалом і ентузіазмом? Хоч клан Нара і підсунув його Юєю у своїй « виставки» в цій грі, але зараз перевага була на стороні Юя, а отже, влада в руках Шікаї трохи зросла.
Нічого не напишеш. Хоч він і був різною фігурою, у Юя дійсно не вистачало людей. Чи не доручати таку працю?
Звичайно, навіть за таких ясних переваг Юя клаві не спішили переходити на його бік. Окрім клану Х’юґа, на чиєму краю вже розпочалося будівництво дитсадка з парком атракціонів, який мав закінчити до наступного літа, мало хто погодився віддати свої родові землі. Навіть клан Нара з цього приводу вперто прикинувся мертвим.
Юя не квапився.
Для всього свій час. Земля Сарутобі вже в його руках, що тимчасово вирішило проблему нестатків у Конохі. А з рештою можна розібратися і пізніше. Усіх разом.
***
Юя і Шамон обмінювалися міцними рукостисканнями, а з лучними усмішками проговорили пів дня. Ці переговори не призвели до ровного обліку ні до чого.
Шамон не чекаючи, поки Юя підніме питання про війну Суни з країни Рек, наніс нищівний удар: запропонував Конохе разом атакувати сусіда і розділити його землі навпіл.
Юя, відшукуючись, посилався на те, що Сенджу Тобірама на передовій, і такі серйозні рішення він не уповноважений. Замість цього він ласкаво запросив Шамона відвідати сталелійний, харчовий і текстильний завод Конохі.
Шамон охоче погодився. Він і сам був дуже вражений промисловою потужністю села.
Наступного дня Шамон повернувся у свою резиденцію і занурився в похмурі роздуми. Він і раніше вважав Коноху сильною, але не уявляв собі.
Цілий промисловий комплекс! Навіть відходи сталітового виробництва використовувалися для виготовлення вторинної лінії котли, сковородок, кухонних ножи та моти. Навіть стічні води після очищення направлялися по окремій системі до туалетів по всьому селі.
І таких деталей було безліч. А консерви з харчового комбінату? Казали, що термін їх зберігання сягає трьох років!
Що це означало? Це була пряма демонстрація того, що в воєнний час всі ці заводи стануть основою величезної системи тилового забезпечення. Війна - це битва ресурсів. Тепер на вторинних сталелітейних заводах роблять мотиги і ножі, але хто не знає, що тут робили раніше?
До того ж... Шамон був не сліпий і чудово бачив існування заводу третього рівня. Звичайно, вони не потрапили туди через державну таємницю. Що це за таємниця? Невже не виробництво зброї? Ніби він і сам не здогадався.
Звичайно, це було неможливо.
Шамон дуже зітхнув. Йому не залишалося нічого, крім як погодитись на пропозицію Юя. Зрештою, договір був вигідний для Суни.
***
Пізня осінь двадцятого року н. е., Конохі за запрошенням села до неї прибули даймі країни Рек і лідер Югакуре. Після посередництва Конохі, незважаючи на сильну відмову голови Югакури, дайме країни Рек прийняв запропоновані умови.
Тепер для Сунагакуре всі пійшли за прохід через територію країни Рек. Під час традиційної торгівлі країною Рек не мала права безпідставно завищувати ціни. Крім того, Рек зобов’язалася виплатити Сунагакурі триста мільйонів репарацій як військові.
Сторони уклали дружній договір, згідно з яким під час нападу на країну Рек третя сторона Сунагакура зобов’язалася надати їй допомогу.
Було очевидно, що постійна поразка на фронті підривала довіру дайме до Півдня. Лідер села ніндзя твердо відкидав угоду, але умк, коли дав йому лише одне запитання: « Скільки шинобі Югакуре гине на полі бою щодня? »
Шамон з задоволенням забрав підписаний договір. Він намагався вимагати у країни Рек і територіальні поступки, але Юя категорично це перевершував. Він чітко пояснив: Коноха може закрити очі на репарації, торгівлю і скасування митниці, але поступка терріторії - це та риса, за якою буде повна військова підтримка країни Рек в її протистояння агресору.
Шамон зрозумів намок Юя. Рек — це буферна зона між Конохою та Суною. Якщо ця зона зникне... Він також добре зрозумів, чому Юя показував йому фабрики. Ця сила, що дозволяла Сенджу Тобірамі контролювати рух Кумо, могла дозволити й країні Рек стримувати атаки Суни.
Після довгих роздумів Шамон погодився на відвод війська.
Таким чином міжнародний авторитет Конохі злетів до неба.
***
Наприкінці того ж року до Коноху прибули посланці з Киригакури. Але вони діяли боязко: Третій Мізукаґе не приїхав особисто, а надіслав переговорників. Юя звернувся до Узумакі Міто, щоб той викликав представників свого Клана для переговорів з Кірі.
Вимоги Кірі були подібні до вимог Суни: репарації та скасування мито. Звичайно, Клан Узумакі був проти і запекло обстоював свою позицію.
На фронті продовжувалися бої. Юя з радістю спостерігав за цим видовищем.
І на цьому тлі... прийшли вести з Кумогакурі.
Після місяця запеклих боїв брати Кінка і Ґінкаку впали від руки джинчуріки Восьміхвостого, який влаштував їм засідку зі своїм підрозділом. Сам джинчурікі було важко поранено, а село Кумо — дуже ослаблене.
Сенджу Тобірама був в захопленні. Він негайно послав Юя повідомлення, що збирається скористатися моментом і як слід навчити цих виродків з Облака.
Юя, почувши цю новину, мало не посів. Він відразу наказав Учіха Каґамі відправити вершника до Тобірамі з наказом зупинити його будь - якою ціною.
Так, розвідники говорили одне... але хто міг гарантувати, що Кумо дійсно настільки ослаблений?
***
Наприкінці зими двадцятого року Конохі загін Сенджу Тобірами зайшов на територію країни Молнія і потрапив у облогу ар’єргарду Кумо. Знісши взаємні втрати, Тобірама засміявся, чи варто продовжувати переслідування. Його підчинений, Шімура Данзо, заявив, що це чудова можливість, і зголосився очувати рейд на саму село Кумо.
Подумавши, Тобірама погодився.
Наступного дня Данзо атакував село. Основні сили Конохії в той час стримували армію конохи, а на полі бою з’явився джинчуріки Восьмиххвостого. Тобірама був приголомшений, адже він зрозумів, що розвідані були фальшивими.
Битва була неминуча. Конохи почали відступати, і основні сили Кумо припинили переслідування. Тільки тоді Тобірама зрозумів: хоча джинчурікі з’явився на полі бою і не був важко поранений, як було сказано, він напевно травмований й не міг боротися в повній силі. Він упустив ідеальний шанс для атаки.
Як стало відомо пізніше з секретних архівів різних країн, в тій битві Кумо поставили на кон все. Джинчурікі Восьміхвостого, який мав стати третім Райкаґе та двохвістками, сфокусували їх. Якби Тобірама зважився на штурм, Кумо б боролося до останнього.
У результаті, обережного Тобірама врятувала його від катастрофи і разом з тим звільнила Камігане Юя від потреби розгрібати наслідки повного розгрому.
У той же час загін Данзо, який вдерся до села, вступив у бій з її захисниками. Після знищення гарнізону, який переважно складався з панночків і генінів (всі інші кинули на поле бою проти Тобирими), Данзо організував різанину, перебиваючи тисячі цивільних мешканців. Він відступив лише тоді, коли отримав звістку про те, що основні сили Кумо повертаються.
Відтоді ненависть Кумо до Конохе стала безмежною.
Того ж місяця третій Райкаґе зайняв посаду і вимагав від Конохі видати Шімуру Данзо. Він пообіцяв припинити війну і укласти вічний союз.
Коли ця новина досягла Конохі, село вибухнуло від люті. Усі проклинали Кумо, а в резиденції Хокаґе багато звеличували вчинок Данзо.
Клан Шімура зайняв місце клана Сарутобі в центрі нової політичної боротьби за владу у Конохі.
***
Наприкінці року, прочитавши офіційну вимогу Кумо: видати Данзо або готуватися до війни без пощади, Юя просто обурився.
« Я тобі не Третій Хокаґе. Сенджу Тобірама тим більше ніколи не прогниться перед Кумо. Хочете битися? Давай. Ніби ми вас боїмося. "
Хоча Юя не мав теплих почуттів до Данзо, зрештою він був героєм у каноні. Віддати його - означає відвісити по щоках кожному жителю села. На таке Юя піти не міг.
Та й рішення, в кінцевому рахунку, приймав не він.
Після того як Сенджу Тобірама у різкій формі відкинув свавільні вимоги Кумо, новоспечений третій Райкаґе прокинувся в люті і з новою силою обрушив всю могутність свого села на передові загони Конохи.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt